Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №752/6900/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 752/6900/25 Суддя першої інстанції: Митрофанова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача - Файдюка В.В.,

суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) про:

- визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.12.2024 №ПС003857, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області;

- закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30.09.2025 позов задоволено повністю - скасовано постанову серії ПС № 003857 від 25 грудня 2024 року, винесену посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Управління Укртрансбезпеки Романенком Володимиром Васильовичем, у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 51 000,00 грн, та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що належний позивачу транспортний засіб було зупинено у межах зони дії пункту габаритно-вагового контролю, однак водій не відмовився від проходження габаритно-вагового контролю, а повідомив про неможливість його проходження негайно внаслідок технічної несправності транспортного засобу. Відтак, за висновками суду, подальше проходження на наступний день габаритно-вагового контролю після усунення несправності не свідчить про наявність у водія умислу в ухиленні від виконання цього обов`язку, що, з урахуванням рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.02.2025 у справі №519/1947/24, свідчить про відсутність належних і допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом взагалі не було враховано надані до відзиву на позов докази, що безумовно підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення. Наголошує, що судом не надано оцінку результатам зважування транспортного засобу, якими підтверджено правомірність його зупинки з огляду на суттєве перевищення вагових норм.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 25.05.2026.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 09.06.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки DAF, модель XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа Н/ПР контейнеровоза, марки KRONE, модель SDP 27, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу.

Матеріали справи свідчать, що 10.12.2024 на автомобільній дорозі М-28 Одеса - Южне (40км-639) о 22 годині 55 хвилини посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області було зупинено вантажний транспортний засіб позивача з напівпричепом під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до абз. 4 ч. 19 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» інспектором Відділу державного нагляду (контролю) Кучеренко Анастасією прийнято рішення від 10.12.2024 про супроводження автомобільного транспортного засобу марки марки DAF, модель XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , із спеціалізованим напівпричепом Н/ПР контейнеровозом, марки KRONE, модель SDP 27, номерний знак НОМЕР_2 , що мав ознаки порушення нормативних вагових або габаритних параметрів (відсутність товарно-транспортної накладної та просідання вузлів підвіски), до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 км), а також про заборону подальшого руху.

У зв`язку з відмовою водія ОСОБА_2 від проходження габаритно-вагового контролю на підставі рішення про супроводження, посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт № 017439 від 10.12.2024 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю. Цього ж дня о 22 годині 50 хвилин на автодорозі М-28 Одеса-Южне (км 40+639) складено акт про блокування транспортного засобу у зв`язку з відмовою водія транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, від супроводження до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів). В акті про блокування транспортного засобу водій ОСОБА_2 зазначив, що авто зламане, однак він не відмовляється.

Крім того, про те, що автомобіль зламався після зупинки та не заводився, а вранці повинні приїхати автослюсарі та полагодити його, після чого водій поїде на зважування, ОСОБА_2 пояснив й у протоколі про адміністративне правопорушення №0002958 від 10.12.2024, складеного щодо нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП.

11.12.2024 транспортний засіб позивача було розблоковано і водій ОСОБА_2 у присутності посадових осіб Відділу пройшов зважування на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на автодорозі М-28 Одеса-Южне (км 40+639), за результатами якого встановлено загальну вагу транспортного засобу 58 880 кг.

Листом від 11.12.2024 №110693/35/24-24 Укртрансбезпека направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, призначений на 25.12.2024. Поштове відправлення відправникові у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

У зв`язку з викладеним 25.12.2024 посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Управління Укртрансбезпеки у складі Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті Романенком Володимиром Васильовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПС № 003857, відповідно до якої 10.12.2024 о 22 годині 55 хвилин на автодорозі М-28 Одеса-Южне (40км+639 м), водій ОСОБА_2 , здійснював вантажні перевезення на транспортному засобі DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , з причепом KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та відмовився від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 132-1 КУпАП. За результатами розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн.

Копія вказаної була направлена на адресу позивача (вул. Кругова, 47, м. Миколаїв) листом від 25.12.2024 № 115574/35/24-24, однак цей лист повернувся відправникові у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 (далі - Порядок №671), Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України), суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність належних і допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, працівника Укртрансбезпеки, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 132-1 КУпАП ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписи ч. 1 ст. 14-3 КУпАП визначають, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Відтак саме ОСОБА_1 у розумінні положень ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, яка є чинною та визнана такою, що відповідає Конституції України (є конституційною) рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №7-р(І)/2025, є відповідальною особою, яка несе відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачену, зокрема, ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 2.4-1 ПДР України передбачено, що у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах «а», «б» і «г» пункту 2.1 цих Правил;

б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Викладене свідчить, що водій вантажного транспортного засобу зобов`язаний зупинитися для проходження габаритно-вагового контролю виключно у спеціально визначеному для цього місці, тобто безпосередньо на пункті габаритно-вагового контролю, який має бути належним чином облаштований та позначений відповідними дорожніми знаками, і лише на вимогу працівника цього пункту або поліцейського відповідно до визначеної процедури.

Судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. 1-2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Як було встановлено раніше, транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_2 , було зупинено о 22 годині 55 хвилин 10.12.2024 на автодорозі М-28 Одеса-Южне (40км+639 м), тобто в зоні пункту габаритно-вагового контролю.

Розташування на цьому місці пункту габаритно-вагового контролю підтверджується, як правильно зазначив суд першої інстанції, направленням на рейдову перевірку № 000050 від 05.12.2024 та щотижневим графіком проведення перевірок на автомобільних дорогах загального користування № 50/В/2024, в яких ділянку автодороги М-28 Одеса-Южне (км 40+639 м) прямо визначено місцем проведення габаритно-вагового контролю. Крім того, відповідно до акту про блокування транспортного засобу, складеного тими ж посадовими особами Укртрансбезпеки 10.12.2024, місце зупинки транспортного засобу чітко співпадає з адресою, зазначеною у відповідному рішенні про супроводження.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що працівниками Укртрансбезпеки було зупинено транспортний засіб, що належить позивачу, у межах зони дії пункту габаритно-вагового контролю, що відповідає вимогам п. 2.4-1 ПДР України.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що спірна у цій справі постанова ПС№003857 від 25.12.2024 винесена за відмову ОСОБА_2 - водія транспортного засобу DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пройти габаритно-ваговий контроль транспортного засобу на вимогу уповноважених посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті.

Водночас, згідно з постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.02.2025 у справі №519/1947/24, яка набрала законної сили 07.03.2025, закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 188-57 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

У цьому рішенні вказано, що із встановлених судом обставин за результатом повного, всебічного та об`єктивного дослідження письмових доказів не вбачається посилання посадової особи Укртрансбезпеки на порушення водієм конкретних норм чинного законодавства, якими передбачено його обов`язок проходження габаритно-вагового контролю саме за місцем розташування пункту габаритно - вагового контролю (зазначено адресу М-28 Одеса-Южне (км 40 + 639 м), та за порушення яких настає адміністративна відповідальність за ст. 188-57 КУпАП.

У згаданій постанові суд також прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП належними доказами не доведена.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постановах від 15.02.2023 у справі № 120/19486/21-а, від 29.03.2023 у справі №560/12630/21, від 01.04.2025 у справі № 816/2223/15, від 12.03.2026 у справі №280/902/25 Верховний Суд вказав на те, що обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

За наведеного правового регулювання і застосування Верховним Судом положень ч. 6 ст. 78 КАС України колегія суддів приходить до висновку, що оскільки дії водія ОСОБА_2 суд не визнав такими, що містять ознаки правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КАС України, а саме - невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, щодо перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, усунення порушень законодавства з безпеки на автомобільному транспорті або створення перешкод для виконання покладених на них обов`язків, завдань, то відповідно відсутні підстави стверджувати, що такі дії допущені і власником транспортних засобів ОСОБА_1 .

За таких обставин, оскільки відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, то позивач не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за його вчинення.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірна у цій справі постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Доводи апелянта про те, що сам по собі акт від 10.12.2024 №017439 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю є належним і достатнім доказом відмови водія від проходження такого контролю та свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини справи, а відтак такі дані мають бути належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності. Разом з тим, посилаючись лише на акт від 10.12.2024 №017439, відповідач жодним чином не спростовує надані водієм ОСОБА_2 та зафіксовані в акті про блокування від 10.12.2024 та протоколі про адміністративне правопорушення від 10.12.2024 №0002958 пояснення щодо технічної несправності автомобіля та неможливості запуску його двигуна після зупинки транспортного засобу працівниками Укртрансбезпеки.

Також суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про те, що законодавством не передбачено необхідності встановлення мотивів чи причин відмови, оскільки склад адміністративного правопорушення передбачає наявність винної поведінки особи, яка не може бути встановлена формально лише на підставі фіксації події без з`ясування її обставин.

З приводу твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив надані до відзиву на позов відеозаписи, якими підтверджується відмова водія від проходження габаритно-вагового контролю, колегія суддів зазначає, що на відеозаписах «перше зважування ТЗ (до усунення перенавантаження)», «перевантаження на інший ТЗ частини вантажу» та «повторне зважування після усунення перенавантаження» відображені лише події, які відповідають назвам відеофайлів. Однак будь-якої фіксації подій, пов`язаних із зупинкою транспортного засобу та відмовою водія від проходження габаритно-вагового контролю, відеозаписи не містять.

Колегія суддів зауважує, що апелянт обґрунтовано вказує на те, що всупереч висновків суду першої інстанції матеріалами справи підтверджується перевищення вагових норм транспортного засобу при першому зважуванні (вага 58 880 кг), однак ці обставини не впливають на в цілому правильність висновків суду про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що предметом цього спору не охоплюється перевірка перевищення належному позивачу транспортним засобом габаритно-вагових норм.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 09 червня 2026 року.