Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №420/4340/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4340/26

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі № 420/4340/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.07.2022 по 13.05.2024 включно із врахуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації);

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 13.07.2022 по 13.05.2024 включно із врахуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) у розмірі 4463,15 грн. щомісячно;

3) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) з 13.07.2022 по 31.12.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” станом на 01.01.2018;

4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) з 13.07.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

5) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) з 01.01.2023 по 31.12.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” станом на 01.01.2018;

6) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) з 01.01.2023 по 31.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

7) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) з 01.01.2024 по 13.05.2024 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” станом на 01.01.2018;

8) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) з 01.01.2024 по 13.05.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

9) визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки, індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4 463,15 грн.) грошового забезпечення за кожен відповідний календарний рік;

10) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки із урахуванням індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4 463,15 грн.) за кожен відповідний календарний рік;

11) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168;

12) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, враховуючи раніше виплачені суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 13.07.2022 по 13.05.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Так, 13.05.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №116 було виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення. Однак, у день звільнення не було проведено усіх необхідних розрахунків, згоду на виключення зі списків особового складу без повного розрахунку не надавав. В ході перевірки правильності нарахування та виплати грошового забезпечення за 2022, 2023 та 2024 роки, вбачається, що військова частина НОМЕР_1 у період з 13.07.2022 по 13.05.2024 включно нараховувала та виплачувала грошове забезпечення, інші відповідні суми при виключенні зі списків військової частини у неналежному розмірі. У зв`язку із цим та з метою вирішення спору, 14.10.2025 до військової частини НОМЕР_1 у порядку досудового врегулювання спору стосовно того, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: у період з 13.07.2022 по 13.05.2022 виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та станом на 01.01.2024 відповідно), однак військова частина НОМЕР_1 надала відмову у задоволенні вимог. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки, що забезпечує дотримання прав військовослужбовців, як складової конституційного права на соціальний захист. Так, в період з 13.07.2022 по 31.12.2022 включно, нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168, така винагорода виплачувалась щомісячно у сталій сумі. Таким чином, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, виплачувалася у 2022 року щомісячно з моменту її установлення Кабінетом Міністрів України до грудня 2022 року включно.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно до витягу із наказу командира частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №116 від 13.05.2024 на підставі наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.05.2024 № 128-РС ОСОБА_1 вибув для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 . Отже, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися з 13.05.2024, оскільки грошове забезпечення за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 прийшло на особистий рахунок ОСОБА_1 (карту банка) 06.06.2024, а до суду з позовною заявою позивач звернувся лише 15.02.2026, із значним пропуском процесуального строку звернення до суду. Стосовно індексації грошового забезпечення за період з 13.07.2022 по 13.05.2024 включно зазначили, що пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 визначено вичерпний перелік джерел з яких провадяться відповідні грошові виплати, у тому числі індексація грошових доходів громадян. Частиною 4 цього пункту встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Згідно цих роз`яснень, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. За цих обставин вважаємо, що підстави для визнання дій військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення протиправними відсутні, оскільки військова частина діяла в межах та у спосіб визначений Порядком № 1078, Наказом №260 від 07.06.2018 та роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2.

Стосовно не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, суми додаткової винагороди, передбаченої Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 №168, зазначили про відсутність законних підстав для здійснення перерахунку та виплати на користь Позивача грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 військова частина НОМЕР_1 не мала, та військова частина НОМЕР_1 діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Стосовно перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених законом на 1 січня відповідного календарного року за період з 13.07.2022 по 13.05.2024 зазначили, що на час виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня 2018 р.”.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29.04.2026 у справі № 420/4340/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 13.07.2022 по 31.10.2023 та з 01.04.2024 по 13.05.2024 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії), а також виплачених: грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01.01.2024 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 13.07.2022 по 31.10.2023 та з 01.04.2024 по 13.05.2024 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії), а також виплачених: грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01.01.2024, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що посадовий оклад позивача, оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця у спірний період мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас суд зазначив, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу інших видів грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, із врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, які були нараховані та виплачені у спірний період, підлягають задоволенню, позаяк такі виплати є похідними від грошового забезпечення.

Проте, суд першої інстанції вказав, що за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, оскільки перерахунку підлягають вже нараховані суми грошового забезпечення, однак з матеріалів справи вбачається що позивачу за вищевказаний період грошове забезпечення не нараховувалась та не виплачувалось, при цьому позивач не ставить питання, а судом не досліджується щодо правомірності або неправомірності його не нарахування, а відтак заявлені вимоги є передчасними.

Також суд зазначив, що з матеріалів справи не встановлено факт призначення та нарахування надбавок як за роботу в умовах режимних обмежень та і за кваліфікацію у спірний період відсутній, а відтак суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про їх перерахунок, як передчасних.

Поряд з цим, суд першої інстанції вказав, що за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

За наведеного суд першої інстанції виснував про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, що стосуються включення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік.

Щодо індексації-різниці грошового забезпечення суд першої інстанції зазначив, що позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у лютому-березні 2018 року, оскільки прийнятий на службу з 13.07.2022, а відтак не набув права на індексацію-різницю у спірний період.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що у постанові від 30.08.2017 № 704 чітко визначалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, тому дії відповідача є правомірними і нарахування спірних виплат здійснювалось відповідно до норм чинного законодавства.

- інші доводи відтворюють змість відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 13.07.2022 по 13.05.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується:

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №43 від 13.07.2022, на підставі якого ОСОБА_1 з 13 липня 2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважати таким, що з 13 липня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №116 від 13.05.2024, яким ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця проходження служби м. Миколаїв; з 13.05.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно витягу із наказу №116 від 13.05.2024 щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана; грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік отримана; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям збройних Сил України та деяких інших особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, не отримував.

Згідно довідки №24178/13 від 13.01.2026 щодо розмірів основних і щомісячних видів грошового забезпечення, становить:

- у липні 2022 року (посадовий оклад – 1728,39 грн; оклад за військове звання – 324,84 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 215,26 грн; НОПС (65%) – 1474,52 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (240%) – 4519,46 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 653,35 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 18387,10 грн);

- у серпні 2022 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 530,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 837,50 грн; НОПС (65%) – 2721,88 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (240%) – 6768,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 1281,80 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 30000 грн);

- у вересні 2022 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 530,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 837,50 грн; НОПС (65%) – 2721,88 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (240%) – 6768,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 1281,80 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 142903,23 грн);

- у жовтні 2022 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 559,35 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 844,84 грн; НОПС (65%) – 2745,72 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (240%) – 6768,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 1281,80 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 170000,00 грн);

- у листопаді 2022 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 600,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 855,00 грн; НОПС (65%) – 2778,75 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (240%) – 6768,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 1424,80 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 100000,00 грн; грошова допомога на оздоровлення – 13821,75 грн; МД для СПП – 600,00 грн);

- у грудні 2022 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 600,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 855,00 грн; НОПС (65%) – 2778,75 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (240%) – 6768,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 1470,83 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 30000,00 грн; підйомна допомога – 13677,38 грн);

- у січні 2023 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 600,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 855,00 грн; НОПС (65%) – 2778,75 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (251%) – 7078,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 100000,00 грн);

- у лютому 2023 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 600,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 855,00 грн; НОПС (65%) – 2778,75 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 14748,60 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 30000,00 грн; грошова допомога для оздоровлення – 21802,35 грн);

- у березні 2023 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 600,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 855,00 грн; НОПС (65%) – 2778,75 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 14748,60 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 30000,00 грн);

- у квітні 2023 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 600,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 855,00 грн; НОПС (65%) – 2778,75 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 14748,60 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 30000,00 грн);

- у травні 2023 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 600,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 855,00 грн; НОПС (65%) – 2778,75 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 14748,60 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 30000,00 грн);

- у червні 2023 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 600,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 855,00 грн; НОПС (65%) – 2778,75 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 14748,60 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 30000,00 грн);

- у липні 2023 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 600,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 855,00 грн; НОПС (65%) – 2778,75 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 14748,60 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 30000,00 грн);

- у серпні 2023 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 600,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 855,00 грн; НОПС (65%) – 2778,75 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 14748,60 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 15483,87 грн);

- у вересні 2023 року (посадовий оклад – 2820,00 грн; оклад за військове звання – 600,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 855,00 грн; НОПС (65%) – 2778,75 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 14748,60 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 0 грн; грошова допомога ветеранам війни – 1000,00 грн);

- у жовтня 2023 року (посадовий оклад – 2183,23 грн; оклад за військове звання – 464,52 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 661,94 грн; НОПС (65%) – 2151,30 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 11418,27 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 28000,00 грн);

- у листопаді 2023 року (посадовий оклад – 0 грн; оклад за військове звання – 0 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 0 грн; НОПС (65%) – 0 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 0 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 0 грн);

- у грудні 2023 року (посадовий оклад – 0 грн; оклад за військове звання – 0 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 0 грн; НОПС (65%) – 0 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 0 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 0 грн);

- у січні 2024 року (посадовий оклад – 0 грн; оклад за військове звання – 0 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 0 грн; НОПС (65%) – 0 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 0 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 0 грн);

- у лютому 2024 року (посадовий оклад – 0 грн; оклад за військове звання – 0 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 0 грн; НОПС (65%) – 0 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 0 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 0 грн);

- у березні 2024 року (посадовий оклад – 0 грн; оклад за військове звання – 0 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 0 грн; НОПС (65%) – 0 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 0 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 0 грн);

- у квітні 2024 року (посадовий оклад – 376,00 грн; оклад за військове звання – 80,00 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 114,00 грн; НОПС (65%) – 370,50 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 1966,48 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 0 грн; грошова допомога на оздоровлення – 21802,35 грн);

- у травні 2024 року (посадовий оклад – 1182,58 грн; оклад за військове звання – 251,61 грн; надбавка за вислугу років (25%) – 358,55 грн; НОПС (65%) – 1165,28 грн; премія за наказом МОУ №260 від 11.06.08р. постанова КМУ №704 (523%) – 6184,90 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (0%); індексація – 0 грн; додаткова винагорода (30 тис та 100 тис) – 0 грн).

За твердження позивача у спірний період відповідач протиправно нараховував грошове забезпечення позивача виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

У відповідь на звернення позивача Військова частина НОМЕР_1 листом №01/28/98 від 17.01.2026 повідомили, що “…відповідно до пункту 3 постанови № 103 у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 2.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.” Редакція Приміток додатків 1 та 14 не була змінена у зв`язку зі зміною редакції пункту 4 постанови № 704, тобто зміст приміток додатків 1 та 14 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Вищенаведене свідчить про те, що військова частина НОМЕР_1 діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та нормативно-правовими актами.”

Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірне питання в контексті розгляду справи, в межах доводів апеляційної скарги, стосується права позивача на перерахунок грошового забезпечення з урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з таких міркувань.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі, -Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі, - Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Пунктом 6 постанови №103внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись в наступній редакції: Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023, яка набрала чинності з 20.05.2023, було внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, виклавши абз.1 постанови у наступній редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, починаючи з 20.05.2023, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Тобто, позивач мав право на обчислення грошового забезпечення, виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, як до 19.05.2023 так і після цієї дати, після прийняття постанови № 481.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22 суд вказав, що такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 по справі № 520/5814/24 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/3824/25, та зазначив, що пункт 4 постанови № 704 підлягає застосуванню у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Також, у вказаній постанові Судова палата зазначила, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

Так, у Рішенні від 20 грудня 2016 № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

У первинній редакції пункту 4 Постанови № 704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Постанови № 704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Натомість пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.

Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.

Приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Поміж з тим, апеляційний суд зауважує, що 18.06.2025 набрало чинності рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 та яким визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Враховуючи вище викладене, застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у період з 13.07.2022 по 31.10.2023 та з 01.04.2024 по 13.05.2024 є протиправним.

За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі № 420/4340/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк