Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №420/23085/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23085/25

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г. В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 420/23085/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 932320135837 від 10.06.2025 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області №94 від 18.04.2025 про суддівську винагороду судці у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області №94 від 18.04.2025 про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, згідно з якою його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, з врахуванням прожиткового мінімуму для громадян 3028 грн., складає 94590 грн., з загальним відсотком розрахунку щомісячного довічного грошового утримання 84% від суми вказаної суддівської винагороди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 1995 року позивач працював суддею, а з 1999 року - головою Кодимського районного суду Одеської області, з 2001 року - на посаді судді Фастівського міського, Фастівського міськрайонного суду Київської області.

На підставі Постанови Верховної Ради Україні “Про звільнення суддів” від 07.10.2010 № 2596-VI позивач звільнений із займаної посади у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 84% його щомісячної суддівської винагороди.

У даний час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

У зв`язку зі зміною розміру грошової винагороди довічне грошове утримання неодноразово перераховувалось.

Згідно довідки, виданої позивачу територіальним управлінням ДСА в Київській області від 18 квітня 2025 року № 94, станом на 01.01.2024 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 94590 грн., з яких посадовий оклад - 63060 грн., доплата за вислугу років - 31 530 грн.

Враховуючи викладене, 02.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 на підставі вищевказаної довідки.

Відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 року за №359/35961, з 01.04.2021 року органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунок) пенсій.

Заяву позивача від 02.06.2025 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 932320135837 від 10.06.2025 позивачу відмовлено в перерахунку довічного грошового отримання судді у відставці. Рішення про відмову мотивоване тим, що відповідно до ч.4 ст.142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.

05.08.2025 від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, таке.

Передбачені Порядком № 3-1 підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача були відсутні станом на дату звернення Позивача з заявою у 2025 році. Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” встановлено, що у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01.01.2022 становить 2102,00 грн. Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” встановлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01.01.2023 становить 2102,00 грн. Згідно ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” визначено, що у 2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено з 1 січня у розмірі 2102 грн. Згідно ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” визначено, що у 2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено з 1 січня у розмірі 2102 грн. Тобто, зазначений показник не змінився в порівнянні з показником, встановленим Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” - в розмірі 2102 грн.

Отже, вказує відповідач, безпосередньо законом, на який посилається позивач, визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишається незмінним та становить 2102 гривні.

07.08.2025 від представника ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, що оскільки законами України прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишено у тому самому розмірі - 2102 гривні, законних підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає. Крім того, відповідач зазначив, що у довідці № 94 від 18.04.2025 року посадовий оклад судді визначений, виходячи з прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн, а не 3028 грн.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 04.03.2026 у справі № 420/23085/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2024 – 3028 грн), однак довідки про суддівську винагороду, яка обчислена з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 – 3028 грн позивач не отримував та до пенсійного органу не надавав, а надана до пенсійного органу довідка №94 від 18.04.2025, як вже зазначено судом вище, містить розмір суддівської винагороди, обчислений з прожиткового мінімуму – 2102 грн.

За викладених обставин, суд виснував про відсутність у ГУ ПФУ у Вінницькій області передбачених Законом №1402-VIII та Порядком №3-1 підстав для перерахунку позивачу довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 18.04.2025 №94, оскільки ця довідка містить розмір суддівської винагороди, обчисленої з того самого розміру прожиткового мінімуму – 2102 грн, виходячи з якого позивачу вже здійснено перерахунок довічного грошового утримання.

Щодо вимог позивача про здійснення з 01.01.2024 перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці з загальним відсотком розрахунку щомісячного довічного грошового утримання 84% від суми вказаної суддівської винагороди у довідці №94 від 18.04.2025, суд, враховуючи правові висновки Верховного Суду у постанові від 27.09.2021 у справі № 580/585/21, виснував про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці, яке вже було перераховане з розміру суддівської винагороди, визначеної за нормами Закону № 1402-VIII, із застосуванням приписів Закону № 2453-VI щодо розміру відсотку (84%) від суддівської винагороди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді;

- позивач набув право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв?язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2024 - 3028 грн);

- решта доводів відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції, з 07.10.2010 ОСОБА_1 є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці, виданим Верховною Радою України за № 01216.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22.08.2016 року у справі №381/3202/16-а зобов`язано Фастівське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Київської області відповідно до ст.141 ч.3 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” провести з 01 травня 2016 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді Фастівського міськрайонного суду Київської області, яке згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області від 10.06.2016 року № 189 з 01 травня 2016 року становить 20300,00 грн., з урахуванням фактично виплаченої за період з 01 травня 2016 року суми щомісячного довічного грошового утримання, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року у справі № 420/15765/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області – задоволено.

Визнано протиправним та скасоване рішення відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №932320135837 від 12 липня 2021 року про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України “Про судоустрій та статус суддів” ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку розміру довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 07.07.2021 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області №371 від 20.03.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області.

18.04.2025 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області позивачу видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 94 станом на 01.01.2024 року.

02.06.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 18.04.2025 року №94, в розмірі 84% горшового утримання працюючого судді.

За принципом екстериторіальності заява позивача була передана для вирішення Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

10.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням № 932320135837 у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відмовило з посиланням на те, що статтею 135 Закону № 1402 передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 гривні, тобто на рівні 2020 року. Отже зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2025 не відбулося.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно ч.5 ст.135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

За правилами ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 по справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 по справі №200/3958/19-а, висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

25.01.2008 правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову №3-1 «Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України», яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891.

Пунктом 1 розділу І «Звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання» Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, передбачено, що судді у відставці, в тому числі судді Конституційного Суду України у відставці, судді Конституційного Суду України, повноваження якого припинено з підстав, встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 149-1 Конституції України, або якого звільнено з підстав, встановлених пунктами 1, 4 частини другої статті 149-1 Конституції України, за наявності стажу роботи, що дає право на відставку (далі - суддя Конституційного Суду України), призначається щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно із розділом IV «Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання» Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.

Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).

Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи).

На підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

З аналізу наведених вказаних норм права випливає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, що може бути реалізовано шляхом дотримання вищенаведеного алгоритму дій уповноважених органів або шляхом звернення судді у відставці з відповідною заявою та доданими до неї документами.

Так, апеляційним судом із матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій област здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області № 94 від 18.04.2025 про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, згідно з якою його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням прожиткового мінімуму для громадян 3028 грн., складає 94590,00 грн., з загальним відсотком розрахунку щомісячного довічного грошового утримання 84% від суми вказаної суддівської винагороди.

Разом з тим, відповідно до наданої позивачем довідки ТУ ДСА у Київській області № 94 від 18.04.2025, розмір посадового окладу судді визначений виходячи з прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні (30 х 2102,00 грн. = 63060,00 грн.).

Також, відповідно до вказаної довідки, доплата за вислугу років (50%) становить 31530,00 грн. Відповідно, суддівська винагорода для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці складає 94590,00 грн. (63060,00 грн. + 31530,00 грн.).

При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, довідки про суддівську винагороду, яка обчислена з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 – 3028,00 грн позивач не отримував та до пенсійного органу не надавав, а надана до пенсійного органу довідка №94 від 18.04.2025, містить розмір суддівської винагороди, обчислений з прожиткового мінімуму – 2102 грн.

За викладених обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у ГУ ПФУ у Вінницькій області передбачених Законом №1402-VIII та Порядком №3-1 підстав для перерахунку позивачу довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 18.04.2025 №94, оскільки ця довідка містить розмір суддівської винагороди, обчисленої з того самого розміру прожиткового мінімуму – 2102 грн, виходячи з якого позивачу вже здійснено перерахунок довічного грошового утримання.

Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що протягом 2024 року суддівська винагорода діючих суддів розраховувалась виключно із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

При розрахунку суддівської винагороди діючим суддям не застосовувалась така розрахункова величина як прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Вирішуючи даний спір, на думку колегії суддів, необхідно також врахувати, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Лише у разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривні, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що в 2024 році суддівська винагорода розраховувалась виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 гривні.

Діючі судді України не отримують суддівську винагороду виходячи із розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», який становить 3028,00 грн.

В контексті наведеного слід врахувати, що положення ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» наразі є чинними, неконституційними у встановленому законодавством порядку не визнавались.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 03.12.1998 № 17-рп/98, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, діяльність якого передусім спрямована на забезпечення народного представництва, прийняття законів та здійснення інших повноважень відповідно до Конституції України.

Згідно із статтею 147 Основного Закону питання про відповідність Конституції України, законів України віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Пунктом 1 частини першої статті 150 Конституції України визначено, що до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

За змістом частини першої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Аналогічні положення закріплені й у статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України», якою регламентовано, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів ВРУ, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

До повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів ВРУ і Президента України як за їх юридичним змістом, так і за дотриманням конституційної процедури їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності. Разом з тим такі повноваження Конституційного Суду України обмежуються виключно вирішенням питань щодо відповідності цих актів Конституції України, а не щодо їх законності.

Таким чином, питання про відповідність Конституції України положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у тому числі, щодо встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 гривні віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Подібний правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №990/189/24, який, на думку суду апеляційної інстанції, необхідно врахувати під час надання оцінки спірним правовідносинам.

Здійснюючи розгляд спірних правовідносин суд апеляційної інстанції також акцентує увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10) від 26.06.2014, у якому зазначено таке: «Дійсно, як стверджували заявники, у 2007 та 2008 роках Конституційний Суд України дійшов висновку, що зміни та доповнення до основного законодавства не могли вноситися за допомогою відповідних законів про Державний бюджет України, оскільки ці закони стосувалися радше фінансування, ніж матеріальних прав. Суд не погоджується із твердженнями заявників про те, що згідно із рішеннями Конституційного Суду України до відповідних нормативно-правових актів не можна вносити зміни. Конституційний Суд України розкритикував юридичну техніку, що використовувалася Парламентом для внесення таких конкретних змін та доповнень, проте демократично обраний Парламент зберігає право щодо виконання своїх законодавчих функцій відповідно до Конституції та зміни встановлених розмірів виплат на певний період часу. Заявники також не довели, що внаслідок ухвалення рішень Конституційного Суду України виникають сумніви щодо законності рішень національних судів…» (див. п.37 рішення).

З наведеного убачається, що демократично обраний парламент зберігає право змінювати встановлені розміри виплат на певний період часу, що він і зробив, приймаючи Закони України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 17.10.2002 № 17-рп/2002 (справа щодо повноважності Верховної Ради України) парламент за своєю природою є представницьким органом державної влади, що здійснює законодавчу владу, а тому жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони; повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях парламенту під час її сесій.

З метою роз`яснення понять «рішення» та «акт», які вживаються у статті 91 Конституції України, Конституційним Судом України 14.10.2003 прийнято рішення № 16-рп/2003, в якому зазначено, що прийняття рішень Верховною Радою України здійснюється виключно на її пленарних засіданнях і являє собою процес формування та вираження волі парламенту України; рішення Верховної Ради України є результатом її волевиявлення і ухвалюються на колегіальній основі; волевиявлення Верховної Ради України з питань, віднесених до її відання, реалізується шляхом голосування народних депутатів України; під терміном «акти», який вживається у статті 91 Конституції України, треба розуміти рішення Верховної Ради України з питань, віднесених до її компетенції, тобто документи, що приймаються визначеною Конституцією України кількістю голосів народних депутатів України у формі законів, постанов тощо.

Крім того, до виключної компетенції Верховної Ради України належить: прийняття законів про визнання такими, що втратили чинність інших законів; внесення змін до чинних законів; прийняття законів про визначення порядку та строків набрання чинності законів.

Отже, застосування у досліджуваних правовідносинах показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено саме до виключної компетенції Верховної Ради України.

Варто також зауважити, що згідно із статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України. (див. постанову Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).

Тож, враховуючи, що стаття 95 Конституції України містить імперативну норму щодо видатків і встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків, апеляційний адміністративний суд уважає за необхідне зазначити, що здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням іншого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на законодавчому рівні на певний бюджетний рік не застосовується до суддівської винагороди, призведе до порушення положень статті 75 Конституції України.

Крім того, слід врахувати низьку економічну спроможність держави здійснювати соціальні виплати в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації та введення в Україні воєнного стану, адже в першу чергу видатки Державного бюджету України повинні бути спрямовані на забезпечення обороноздатності України та захисту її суверенітету.

З даного приводу Конституційний Суд України чітко зазначив, що в умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України (див. абзац 2 п.п. 5.2 п.5 мотивувальної частини рішення від 12.10.2022 № 7 р(ІІ)2022).

Іншими словами, в умовах воєнного стану та у зв`язку з досягненням інших суспільних цілей розсуд держави є істотно ширшим.

У рішенні Конституційного суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначено, що обмеження суддівської винагороди є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що підстави для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 932320135837 від 10.06.2025 відсутні. Відповідно відсутні підстави й для задоволення похідної вимоги про зобов`язання органів Пенсійного фонду України вчинити дії з перерахунку з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 420/23085/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик