Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №420/3494/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3494/26

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Федусика А.Г., Семенюка Г. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі № 420/3494/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 в якому просив: 1. Визнати протиправною викладену у листі від 09.08.2025 № 28/1874 відмову військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 22 562 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят дві) гривні 63 копійки. 2. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 22 562 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят дві) гривні 63 копійки компенсації вартості за неотримане речове майно. 3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження ним військової служби з 10.08.2016 по 28.02.2022. 4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо ненадання до військової частини НОМЕР_1 інформації та документів про забезпечення речовим майном ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби з 10.08.2016 по 28.02.2022. 5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 надати до військової частини НОМЕР_1 інформацію та документи про забезпечення речовим майном ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби з 10.08.2016 по 28.02.2022. 6. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження ним військової служби з 10.08.2016 по 28.02.2022, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня 2025 року.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.02.2026 позов залишив без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

27.02.2026 на виконання вказаної ухвали суду позивачем надано до суду уточнення до адміністративного позову.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.03.2026 продовжив позивачу строк на усунення недоліків.

18.03.2026 на виконання вказаної ухвали суду позивачем надано до суду заяву про поновлення процесуального строку.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою 23.03.2026 у справі № 420/3494/26 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку – відмовив.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – повернув позивачу без розгляду.

Постановляючи вищевказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що з 15.05.2025 позивачу було відомо про те, що виплата компенсації вартості за неотримане речове майно не здійснена. При цьому, позовну заяву подано до суду 10.02.2026, тому тримісячний строк звернення до суду у даному випадку пропущений.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального, у зв`язку з чим просить її скасувати та направити справу на продовження розгляду в суд першої інстанції.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію зазначає, що не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що апелянт мав знати про невиплачений йому розмір компенсації 15.05.2025, адже виплата після звільнення відбулася лише 06.06.2025 та у загальному розмірі 217 503,30 грн, що свідчить про відсутність отримання апелянтом письмового повідомлення про розмір сум, нарахованих та виплачених йому при звільненні.

Апелянт також зауважує, що компенсація за неотримане речове майно є компенсаційною виплатою та не ототожнюється із заробітною платою (грошовим забезпеченням), тому до спірних правовідносин має застосовуватись шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення з огляду на таке.

Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання, пов`язані з реалізацією передбачених законом гарантій для військовослужбовця, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної (військової) служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Так, предметом спору у даній справі є невиплата позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало до видачі ОСОБА_1 при звільненні.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 визначено правову природу компенсації за неотримане речове майно, відповідно до якої речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, а компенсації за неотримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, згідно з пунктом 3 якого грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: (І) звільнення з військової служби; (ІІ) загибелі (смерті) військовослужбовця.

Тобто, право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Отже, спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Означена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 10.02.2025 у справі № 240/5940/24, від 20.11.2025 у справі № 260/1942/24.

Як вбачається із матеріалів справи, підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2025 № 137 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас.

З тексту наказу від 15.05.2025 № 137 вбачається перелік виплат, які належать до сплати позивачу при звільненні з військової служби, без зазначення їхніх розмірів (одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні відпусток тощо), а також встановлено розмір виплати компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 22 562,63 грн.

Отже, на переконання апеляційного суду, на день звільнення позивачу було відомо щодо сум, належних йому до виплати, зокрема, за неотримане речове майно.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що позивачу ще з 15.05.2025 (дати звільнення зі служби) відомо про порушення своїх прав, однак з позовом до суду останній звернувся лише 10.02.2026, тобто з порушенням строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Поряд з тим, апелянт акцентує увагу, що позивач намагався здійснити такі детальні розрахунки самостійно з урахуванням його посадового окладу, премій, надбавок, внаслідок чого 31.07.2025 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити йому нарахований, але не виплачений розмір виплати компенсації вартості за неотримане речове майно.

Так, листом від 09.08.2025 № 28/1874, який отриманий позивачем 13.08.2025 військова частина НОМЕР_1 відмовила ОСОБА_1 у виплаті суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Верховний Суд сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 20.11.2025 у справі № 260/1942/24 та постанові від 03.11.2025 у справ № 260/1940/24 та, зокрема вказав про те, що подання відповідачу заяв про нарахування і виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права, і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду. Верховний Суд зауважив, що право на отримання компенсації вартості за неотримане речове майно зберігається після звільнення та реалізується шляхом подання відповідної заяви. Разом із цим, це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.

Колегія суддів вважає, що подання позивачем відповідачу заяви від 31.07.2025 та отримання листа від 09.08.2025 у відповідь не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду.

Апеляційний суд вважає, що позивач після звільнення його зі служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. Проте це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.

Відтак, твердження скаржника не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин мав би застосовуватися тримісячний строк звернення до суду відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України з огляду на висновки викладені в мотивувальній частині постанови апеляційного суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви, однак із помилкових мотивів та на підставі процесуальної норми, яка не підлягала застосуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно прийняв рішення про повернення позовної заяви, однак допустив порушення норм процесуального права, через що оскаржувану ухвалу суду слід змінити в частині мотивів повернення позовної заяви.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі № 420/3494/26 з підстав, наведених у постанові апеляційного суду.

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі № 420/3494/26 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик