Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №340/201/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2026 року м. Дніпросправа № 340/201/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року (суддя Кармазина Т.М.) в справі № 340/201/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ) про:

визнання протиправним та скасування рішення від 15 серпня 2025 року №935250825771 про відмову в перерахунку пенсії за заявою від 06 серпня 2025 року про переведення на пенсію за Законом України «Про державну службу»;

зобов`язання перевести його з 06 серпня 2025 року на пенсію відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723, із визначенням її розміру відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Міністерством соціальної політики України 18 липня 2025 року № 1592/0/196-25 та № 1593/0/196-25 та виплатити після перерахунку пенсії недоплачений розмір з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №935250825771 від 15 серпня 2025 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2025 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком згідно із Законом України “Про державну службу” 10.12.2015 № 889-VIII, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Станом на 01 травня 2016 року ОСОБА_1 не працював на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, а стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, становить 07 років 7 місяців 19 днів (необхідно 20 років стажу державної служби), тому підстав для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 1593/0/196-25, № 1592/0/196-25 від 18.07.2025, виданих Міністерством соціальної політики України, немає.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградської області та з 1997 року отримував пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а з 23.05.2017 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Позивач звертався до Міністерства соціальної політики України із заявою про видачу довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, як особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, за останнім місцем роботи. Проте, ОСОБА_1 було відмовлено. Не погоджуючись з такою відмовою позивач звертався до суду та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 року у справі №340/5514/24, яке постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 залишено без змін, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства соціальної політики України, які полягають у відмові видати ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Зобов`язано Міністерство соціальної політики України оформити на надати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

На виконання судового рішення Міністерством соціальної політики України надано позивачу довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 18 липня 2025 року № 1593/0/196-25 та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.

06.08.2025 позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заяву про перехід на інший вид пенсії за нормами Закону України “Про державну службу”. Вказана заява зареєстрована в ГУ ПФУ в Кіровоградській області 06.08.2025 за №9385.

До заяви ОСОБА_1 додав документи, зокрема, довідки про складові заробітної плати, видані 18.07.2025 Міністерством соціальної політики України.

Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №935250825771 від 15.08.2025 про відмову в переведенні його на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу”. Рішення мотивовано тим, оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не працював на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, а стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, становить 07 років 7 місяців 19 днів (необхідно 20 років стажу державної служби), підстав для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 1593/0/196-25, № 1592/0/196-25 від 18.07.2025, виданих Міністерством соціальної політики України, немає.

У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10.11.1975 наявні записи про періоди роботи, які зараховуються до стажу державної служби:

- запис № 7 (стор. 4-5) 12.05.1976 - 30.11.1997 Служба в Збройних Силах України (21 рік 6 місяців 18 днів);

- запис № 10 (стор. 6-7) 07.06.1999 - призначений на посаду заступника завідуючого відділом субсидій Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області, як такий, що пройшов конкурсний відбір.

Прийнята присяга державного службовця (розпорядження № 40-к від 07.06.1999 року);

- запис № 11 (стор. 8-9) 16.07.1999 - присвоєно 13 ранг державного службовця згідно ст. 17 Закону України “Про державну службу” (наказ № 07-3 від 16.07.1999 року);

- запис № 12 (стор.8-9) 27.03.2000 - прийнятий заступником завідуючого відділом субсидій управління праці та соціального захисту населення по переводу з райдержадміністрації (наказ № 7-3 від 27.03.2000 року);

- запис № 13 (стор. 8-9) 01.12.2000 - вважати заступником начальника відділу субсидій (наказ № 27-385 від 04.12.2000 року);

- запис № 14 (стор. 8-9) 02.04.2001 – звільнений по переведенню у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаському районі згідно ст. 36 п. 5 КЗпП України (наказ № 4-2 § 1 від 02.04.2001 року);

- запис № 15 (стор. 10-11) 02.04.2001 - призначений по переведенню із правління праці та соціального захисту Черкаської РДА на посаду начальника виконавчої дирекції Фонду у Черкаському районі згідно ст. 36 п. 5 КЗпП України (наказ № УФСНВ № 14-к від 02.04.2001 року);

- запис № 16 (стор. 12-13) 01.06.2001 - начальник ВВДФ у Черкаському районі (наказ УФСНВ № 78 к від 11.06.2001 року);

- запис № 17 (стор. 12-13) 20.09.2002 - в.о. заступника начальника Управління ВД ФСНВ у Черкаській області (наказ № 127 -к від 24.09.2002 року);

- запис № 18 (стор. 12-13) 30.09.2002 - заступник начальника Управління ВД ФСНВ у Черкаській області (наказ № 128-к від 30.09.2002 року);

- запис № 19 (стор. 12-13) 22.04.2005 - звільнений по переведенню в Територіальну державну інспекцію праці у Кіровоградській області Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України згідно ст. 36 п. 5 КЗпП України (наказ № 72 від 22.04.2005 року);

- запис № 20 (стор. 14-15) 23.04.2005 - призначений на посаду першого заступника ТДІП - заступника Головного державного інспектора праці у Кіровоградській області (наказ № 27-к від 25.04.2005 року);

- присвоєно 11 ранг державного службовця (стор 16-17);

- запис № 21 (стор. 16-17) 23.01.2007 - призначений на посаду начальника територіальної державної інспекції праці - Головним державним інспектором праці Кіровоградської області (наказ № 27-к від 23.01.2007 року);

- запис № 22 (стор. 16-17) 23.01.2007 - присвоєно 9 ранг державного службовця (наказ № 04 від 24.01.2007 року);

- запис № 23 (стор 42-43) 30.01.2009 - звільнений в порядку переведення до центрального апарату Державного департаменту нагляду за додержання законодавства про працю відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ № 2-к від 30.01.2009 року);

- запис № 24 (стор. 44-45) 02.02.2009 - відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року № 69-р призначений на посаду першого заступника директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю – заступника Головного державного інспектора праці України (наказ № 04-к від 02.02.2009 року);

- присвоєно 7 ранг державного службовця;

- запис № 25 (стор. 44-45) 02.2011 - присвоєно 6 ранг державного службовця (наказ № 10-к від 14.02.2011 року);

- запис № 26 (стор. 46-47) 16.02.2011 - відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.02.2011 року № 103-р та наказу Мінпраці від 15.02.2011 № 77 к звільнений з посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ № 12-к від 16.02.2011 року).

Відповідно до трудової книжки позивача, строк військової служби в Збройних Силах України з 12.05.1976 по 30.11.1997 становить 21 рік 6 місяців 18 днів, стаж роботи на посадах, віднесених до посад державної служби, - з 07.06.1999 по 01.04.2001, з 23.04.2005 по 16.02.2011 становить 7 років 7 місяців 19 днів.

Врахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач досяг пенсійного віку (на момент звернення 68 років) та станом на 01.05.2016 року, на день набуття чинності Законом № 889-VIII ОСОБА_1 мав більше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, а тому зберіг право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII, тобто позивач має право на пенсію державного службовця згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а відтак відмова у переведенні його на вказаний вид пенсії є протиправною.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача перевести його з 06.08.2025 року на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”, із визначенням її розміру відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Міністерством соціальної політики та виплатити пенсію, суд першої інстанції зазначив, що задоволення позовної заяви в такий спосіб порушить принцип дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень щодо розгляду заяви позивача про переведення з пенсії по Закону №11058-IV на пенсію по Закону №889-VІІІ, та саме переведення на іншу пенсію та її виплата, тому у задоволенні цієї позовної вимоги необхідно відмовити.

Враховуючи те, що відповідачем прийнято протиправне рішення, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, та прийняти відповідне рішення з урахуванням обставин, що були встановлені при розгляді даної справи.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1997 року отримував пенсію за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 23 травня 2017 року отримує пенсію за віком відповідно до? Закону України «Про загальнообов`язкове державне?пенсійне страхування».

ОСОБА_1 06 серпня 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року.

Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 15 серпня 2025 року № 935250825771 відмовлено у переведенні на пенсію за Законом України «Про державну службу» з підстав відсутності стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який необхідний для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

У рішенні вказано, що оскільки станом на 01 травня 2016 року ОСОБА_1 не працював на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, а стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, становить 07 років 7 місяців 19 днів (необхідно 20 років стажу державної служби), підстав для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 1593/0/196-25, № 1592/0/196-25 від 18.07.2025, виданих Міністерством соціальної політики України, немає.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №340/5514/24, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, зобов`язано Міністерство соціальної політики України оформити на надати ОСОБА_1 .? довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Міністерством соціальної політики України видано ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 18 липня 2025 року № 1593/0/196-25 та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 18 липня 2025 року №1592/0/196-25.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить записи про військову службу ОСОБА_1 в період з 12 травня 1976 року по 30 листопада 1997 року (21 рік 6 місяців 18 днів), а також про період роботи на посадах, віднесених до посад державної служби, з 07 червня 1999 року по 01 квітня 2001 року, з 23 квітня 2005 року по 16 лютого 2011 року, який становить 7 років 7 місяців 19 днів.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі – Закон № 3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VІІІ).

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а стаття 42 цього Закону визначає підстави перерахунку призначених пенсій.

Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII) передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відтак, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні» положення Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічні висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 687/545/17.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622), встановлено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Статтею 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відтак, особа, яка має станом на 01 травня 2016 року певний стаж державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Разом з тим, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачені додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: вік і страховий стаж.

Суд звертає увагу, що саме до повноважень органу Пенсійного фонду належить питання обчислення як страхового стажу (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV)), а також й спеціального стажу (стажу державної служби).

Записами трудової книжки позивача підтверджено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України з 12 травня 1976 року по 30 листопада 1997 року, що становить 21 рік 6 місяців 18 днів, а стаж роботи на посадах, віднесених до посад державної служби, становить 07 років 07 місяців 19 днів (період з 07 червня 1999 року по 01 квітня 2001 року, з 23 квітня 2005 року по 16 лютого 2011 року).

Враховуючи положення пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

До набрання чинності Законом № 889-VIII стаж державної служби обчислювався за правилами, установленими Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).

Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Згідно з пунктом 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - закон №2232-ХІІ) установлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За положеннями частини першої статті 8 Закону №2232-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Враховуючи наведені приписи Закону №2232-ХІІ та Порядку №283, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах з 12 травня 1976 року по 30 листопада 1997 року зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 15 серпня 2025 року №935250825771 є протиправним.

Доводи апелянта зводяться до відсутності у позивача необхідного спеціального стажу та спростовані приведеними вище висновками суду.

Рішення суду першої інстанції в частині обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача не оскаржене, тому судом не надається оцінка рішенню в цій частині.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року в справі № 340/201/26 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року в справі № 340/201/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 10 червня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 10 червня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко