Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №520/23758/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 р. Справа № 520/23758/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/23758/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ»

до Державної митної служби України Київська митниця

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» (далі - ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України Київська митниця (далі – Київська митниця, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2025 № UA100190/2025/000026/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність у митного органу правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» до Державної митної служби України Київська митниця про визнання протиправним та скасування рішення задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2025 № UA100190/2025/000026/2 Державної митної служби України Київська митниця;

вирішено питання розподілу судових витрат шляхом стягнення з Державної митної служби України Київська митниця за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору.

Щодо спрацювання ризики АСАУР (Автоматизована система аналізу та управління ризиками) суд першої інстанції зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Стосовно ненадання декларантом до митного оформлення всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, суд вказав, що декларант долучив всі необхідні документи, водночас митний орган не зазначив підстави їх неврахування. Також суд першої інстанції визнав необґрунтованими твердження митниці щодо непідтвердження оплати за товар та ненадання копії митної декларації країни відправлення.

Суд першої інстанції вказав, що подані під час митного оформлення обов`язкові документи повністю кореспондуються між собою та містять всі числові значення, що піддаються обрахунку для визначення митної вартості за першим методом.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ».

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що митницею було зазначено чіткі розбіжності, які містилися в поданих документах, а також про те, що такі не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості, проте суд першої інстанції не дослідив наведені розбіжності у відзиві.

Судом не звернуто увагу про надання неналежного платіжного документа, в якому зазначено посилання лише на контракт без указання номеру інвойсу, що з урахуванням висновку Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №380/26554/23 є підставою для коригування митної вартості.

Крім того, поданий до митного оформлення коносамент від 20.04.2025 №ZM25040325C взагалі не містить жодної інформації та не може підтверджувати факт прийняття вантажу до перевезення, у зв`язку з чим декларантом не надано належного транспортного документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт. Щодо відсутності копії митної декларації країни відправлення, то така була подана декларантом лише після витребування додаткових документів.

Також скаржник зазначає, що з урахуванням виявленої митницею інформації з інтернет-сайту декларантом неправильно проведено розрахунок заявленої митної вартості оцінюваних товарів. У рахунку №1413/2 від 04.07.25 під №3 зазначено «Оформлення декларації Т1», яка не була подана до митного оформлення.

Таким чином, документи, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Оскільки подані документи не спростовували сумніву у правильності задекларованої митної вартості, були витребувані додаткові документи на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

Апелянт зазначає, що поверхневе дослідження судом першої інстанції наявних в матеріалах адміністративної справи доказів, неврахування їх у відзиві, призвело до неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

14.04.2026 судом отримано відзив ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначено, що в рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Водночас подані під час митного оформлення обов`язкові документи повністю кореспондуються між собою та містять всі числові значення, що піддаються обрахунку для визначення митної вартості за першим методом. Зауважує, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» (покупець) та Kinfast Hardware (Shenzhen) Ltd (постачальник) укладено Контракт №КН-АТ-153 від 18.12.2023, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений у специфікаціях до цього контракту, на умовах, визначених цим контрактом. Найменування, ціна, кількість, асортимент, умови та строки постачання, одиниця виміру, інші істотні умови постачання узгоджуються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Контракту.

На виконання вказаного зовнішньоекономічного контракту відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 07.03.2025 № KF250338UX, коносаменту № ZM25040325C від 20.04.2025 було здійснено поставку товарів.

07.07.2025 позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію (по тексту – МД) типу ІМ40ДЕ № 25UA100190564831U9 разом із відповідними супровідними документами, згідно з якими митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

До даної митної декларації, як встановлено із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи:

пакувальний лист б/н (invoice KF250338UX) від 07.03.2025;

рахунок-фактура (iнвойс) № KF250338UX від 07.03.2025;

коносамент № ZM25040325C від 20.04.2025;

автотранспортна накладна № 0209 від 02.07.2025;

сертифiкат про походження товару № 25C4403B5318/00037 від 10.04.2025;

платіжний документ, що підтверджує вартість товару №1171 від 16.12.2024, №1216 від 08.05.2025;

рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1413/2 від 04.07.2025;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару №757 від 04.07.2025;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №2 від 12.12.2024;

зовнішньоекономічний договір (контракт) №КН-АТ-153 від 18.12.2023;

доповнення до внутрішнього договору (контракту) Додаткова угода №1 від 17.06.2025;

договір про надання послуг митного брокера №01082024 від 01.08.2024;

договір (контракт) про перевезення №01032023 від 01.03.2023, №25/0601 від 06.01.2025, №30062025 від 30.06.2025, Заявка №27 від 26.03.2025;

інші некласифіковані документи Висновок №27 від 02.07.2025, Креслення виробу від 07.07.2025, копія митної декларації країни відправлення № 223120250001402579 від 16.04.2025.

08.07.2025 митним органом сформовано запит (повідомлення), в якому зазначено, що поданий до митного оформлення коносамент від 20.04.2025 № ZM25040325C взагалі не містить жодної інформації та не може підтверджувати факт прийняття вантажу до перевезення, тобто декларантом до митного оформлення не надано належного транспортного (перевізного) документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт; довідка про транспортні витрати не є достатньою для підтвердження транспортних витрат (на надано документів відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599); копія митної декларації відсутня в пакеті документів під МД. Вказано, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначено про необхідність надання додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 8) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 9) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» за вих.№0807-25 від 08.07.2025 додатково надано: платіжне доручення про передплату фрахту експедитором агенту; лист експедитора від 09.07.2025 №258889; рахунок від 04.07.2025 №72549 від морського агента та платіжку про оплату; виписку з бухгалтерської документації по реалізації минулої партії подібного товару; видаткову накладну по реалізації минулої партії подібного товару; прайс-лист виробника на товар, що постачається; сейлз контракт (узгоджена пропозиція) на цю партію товару.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100190/2025/000026/2 від 10.07.2025, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості.

У вказаному рішенні зазначено про встановлення розбіжностей за результатами опрацювання поданих до митного оформлення, а саме:

1) поданий до митного оформлення коносамент від 20.04.2025 №ZM25040325C взагалі не містить жодної інформації та не може підтверджувати факт прийняття вантажу до перевезення, у зв`язку з чим можна дійти висновку, що декларантом до митного оформлення не надано належного транспортного (перевізного) документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт;

2) для підтвердження такої складової митної вартості, як транспортні витрати (морське перевезення), декларантом надано довідку про транспортні витрати від 04.07.2025 № 757, однак, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до документів, які підтверджують вартість транспортування можуть належати й інші документи;

3) копія митної декларації країни відправлення, реквізити якої зазначені у графі 44 МД від 16.04.2025 №223120250001402579, відсутня у пакеті документів під МД;

4) поставка оцінюваного товару на митну територію України здійснюється на умовах Інкотермс 2020 - FOB-Shanghai (CN) відповідно до контракту від 18.12.2023 №KH-AT-153, додатку від 12.12.2024 №2 до контракту та рахунку-фактури (інвойсу) від 07.03.2025 №KF250338UX.

Декларантом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів до фактурної вартості, зазначеної в рахунку-фактурі від 07.03.2025 №KF250338UX було додано відповідно до рахунку на оплату від 04.07.2025 №1413/2 та довідки про транспортні витрати від 04.07.2025 №757 наступні витрати:

- морський фрахт за напрямком Шанхай, Китай – Констанца, Румунія, коносамент ZM25040325C (36862,00грн);

- організація вантажно-розвантажувальних робіт та локальні витрати в порту Констанца, Румунія, коносамент ZM25040325C (8392,00грн);

- оформлення декларації Т1 (3986,20грн);

- міжнародне автоперевезення за напрямком Констанца, Румунія – Рені, Україна, авто BH1018PE/BH6418XF (15421,00грн).

Відповідно до інформації інтернет-сайту Searates.com доставка оцінюваного товару в контейнері FBIU0515030 здійснювалася за маршрутом порт Shanghai (CN) (судно MSC CATANIA/рейс FD515W, відправлення з порту 20.04.2025) – порт Singapore (SG) (прибуття та розвантаження в порту 01.05.2025, завантаження на судно MSC MAYA/рейс FD516W та відправлення з порту 12.05.2025)– порт Gioia Tauro (IT) (прибуття та розвантаження в порту 12.06.2025, завантаження на судно MSC PAMIRA III/CA525A та відправлення з порту 23.06.2025) - порт Constanta (RO) (прибуття та розвантаження в порту 30.06.2025, вихід з порту 04.07.2025).

Таким чином, декларантом до митного оформлення відповідно до частини 2 статті 52 Кодексу не подано митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню для підтвердження витрат (складових митної вартості), зокрема:

на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів в порту Singapore (SG);

на зберігання оцінюваних товарів в порту Singapore (SG) з 01.05.2025 по 12.05.2025;

на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів в порту Gioia Tauro (IT);

на зберігання оцінюваних товарів в порту Gioia Tauro (IT) з 12.06.2025 по 23.06.2025;

на зберігання оцінюваних товарів в порту Constanta (RO) з 30.06.2025 по 04.07.2025.

Зазначено, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Митна вартість товару скоригована з розрахунку 1,94 USD/кг. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів: митна декларація від 19.06.2025 №UA500580/2025/004504; митна декларація від 24.07.2024 №UA807200/2024/011208.

Вважаючи вказане рішення про коригування митної вартості товару протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі – МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів

Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За нормами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

За правилами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частинами першою-третьою, шостою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З урахуванням викладеного вище, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19, від 25.11.2022 у справі №813/2733/17, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, від 16.06.2023 у справі №825/2410/16, від 21.09.2023 у справі № 520/18432/21, від 27.12.2024 у справі №140/20717/23, від 16.01.2025 у справі №160/939/24, від 20.02.2025 у справі №160/33340/23, від 23.04.2025 у справі №160/12189/24.

Дослідивши зазначені в оскаржуваному рішенні №UA403070/2025/000375/2 від 21.11.2025 розбіжності в отриманих митницею документах, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Щодо доводів митного органу про надання неналежно оформленого коносамента від 20.04.2025 №ZM25040325C, який не містить жодної інформації та не може підтверджувати факт прийняття вантажу до перевезення, колегія суддів враховує, що коносамент, як товаросупровідний документ, видається морським перевізником вантажу його відправнику та засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Тобто, фактично коносамент по своїй суті є певною гарантією від морського перевізника для вантажовідправника про те, що товар буде доставлений до порту призначення та в належному стані переданий вантажоотримувачу.

Відповідно до статті 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Згідно зі статтею 135 Кодексу торговельного мореплавства України правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом.

Статтею 138 Кодексу торговельного мореплавства України визначені обов`язкові реквізити коносаменту.

Дослідивши наданий позивачем коносамент від 20.04.2025 №ZM25040325C, суд апеляційної інстанції зазначає, що останній містить всі необхідні реквізити, що дають можливість ідентифікувати вантаж, зокрема, найменування судна, найменування перевізника; місце приймання або навантаження вантажу; найменування відправника; місце призначення вантажу, найменування вантажу, його маркування, кількість пакувань (міра), час і місце видачі коносамента.

Отже, декларантом був поданий до митного оформлення коносамент від 20.04.2025 №ZM25040325C, який оформлений у відповідності до положень статті 138 Кодексу торговельного мореплавства України.

Коносамент, як товарно-транспортний документ на вантаж, не містить визначення вартості його перевезення морським транспортом, а відображає реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, характеристики товару та основні умови поставки, які узгоджені сторонами в договорі. При цьому, вказані в коносаменті загальні умови поставки товару не можуть суперечити умовам, вказаним в договорі.

У даному випадку умови поставки товару узгоджені сторонами в Контракті №КН-АТ-153, за пунктом 4.1 якого постачання Товару здійснюється на умовах та у строки, передбаченими відповідними Специфікаціями до Контракту. До постачання застосовуються правила Інкотермс 2020 у частині, що не суперечить умовам Контракту. Відповідно до пункту 2 Додатку №2 до Контракту №КН-АТ-153 від 18.12.2023 умови поставки товарів є FOB Шанхай/Нінбо, Китай. Отже, відправлення товару до місця призначення здійснюється відправником, за його рахунок та входить до ціни товару, тобто відправник сам несе всі витрати з завантаження, доставки товару до порту Шанхай/Нінбо.

Таким чином, коносамент не є самостійним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару, а є товарно-транспортним документом, який ві.дображає / підтверджує шлях переміщення / слідування товарно-матеріальних цінностей, у зв`язку з чим доводи митниці в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно зауваження митниці про недостатність документів на підтвердження транспортних витрат (морське перевезення) колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено надання наступних документів, які підтверджують митну вартість товарів: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Тобто, Митний кодекс України не вказує конкретної назви документу, яким можна підтвердити вартість перевезення.

Згідно з довідкою про транспортні витрати №757 від 04.07.2025 вартість транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вантажу по маршрутку порт Шанхай, Китай – Констанці, Румунія – пп Рені, митний кордон – м. Харків, Україна становить: фрахт Шанхай, Китай – Констанці, Румунія (коносамент ZM25040325C) – 36862,00 грн; вантажно-розвантажувальні роботи та локальні витрати в порту Констанці, Румунія (коносамент ZM25040325C) – 8392,00 грн; оформлення декларації Т1 – 3986,20 грн; вартість автоперевезення з Констанца, Румунія до пункту митного контролю Рені ,Україна – 15 421,00 грн; вартість автоперевезення з пункту митного контролю Рені ,Україна до м. Харків, Україна –15 000 ,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.

Крім того, позивачем під час митного оформлення товару на підтвердження вартості транспортування товарів на митну територію України було також надано рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1413/2 від 04.07.2025, відомості якого повністю розкривають вартість перевезення до митного кордону як складову митної вартості товарів: морський фрахт за напрямком Шанхай, Китай – Констанці, Румунія; організація вантажно-розвантажувальних робіт за межами території України; оформлення декларації Т1; міжнародне автоперевезення за напрямком Констанца, Румунія - Рені, Україна; міжнародне автоперевезення за напрямком Рені, Україна - Харків, Україна; винагорода експедитора (послуга на території України). Разом із листом ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» за вих.№0807-25 від 08.07.2025 додатково надано: платіжне доручення про передплату фрахту експедитором агенту; лист експедитора від 09.07.2025 №258889; рахунок від 04.07.2025 №72549 від морського агента та платіжку про оплату.

Отже, декларантом при митному оформленні імпортованих товарів відповідачу були надані належні документи, які містили розшифровку складових транспортних витрат, водночас відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначив посилань на докази, що свідчили б про заниження вартості транспортно-експедиційних послуг, у зв`язку з чим відповідні доводи митного органу є необґрунтованими.

Стосовно відсутності в пакеті документів до поданої митної декларації копії митної декларації країни відправлення, реквізити якої зазначені у графі 44 МД від 16.04.2025 №223120250001402579, апелянт підтвердив, що така була подана після витребуваних додаткових документів.

Водночас колегія суддів враховує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України.

Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

З матеріалів справи встановлено, що декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так, рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Слід зазначити, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

При цьому будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, чи відсутність її зазначення, не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це може бути обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Наведений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 17.09.2021 у справі №826/1690/18, від 03.05.2023 у справі № 140/6689/20, від 02.10.2025 у справі №140/12559/23.

Щодо зауваження митниці про те, що декларантом до митного оформлення не подано митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості (зокрема, на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів в порту Singapore (SG); на зберігання оцінюваних товарів в порту Singapore (SG) з 01.05.2025 по 12.05.2025; на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів в порту Gioia Tauro (IT); на зберігання оцінюваних товарів в порту Gioia Tauro (IT) з 12.06.2025 по 23.06.2025; на зберігання оцінюваних товарів в порту Constanta (RO) з 30.06.2025 по 04.07.2025) суд апеляційної інстанції враховує, що під час встановлення наведеного недоліку митний орган виходив з виявленої інформації з інтернет-сайту Searates.com.

При цьому на підтвердження зазначених доводів відповідач не надав жодних належних доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Тривалість перевезення контейнера сама по собі не доводить наявності додаткових витрат, адже на строки транспортування можуть впливати численні фактори (логістика перевізника, консолідація вантажів, погодні умови, затримки в портах тощо), які не свідчать автоматично про виникнення додаткових витрат, що підлягають включенню до митної вартості. Між тим, як підтверджено Верховним Судом у постанові від 12.02.2026 у справі № 460/5068/24, митниця не наділена повноваженнями на втручання у господарські відносини договірних сторін та тлумачення умов правочинів.

Враховуючи, що митним органом не надано належних доказів фактичного понесення позивачем додаткових витрат, висновки щодо їх наявності є лише припущеннями, які не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Стосовно доводів апелянта, що судом першої інстанції не звернуто увагу про надання неналежного платіжного документа, в якому зазначено посилання лише на контракт без указання номеру інвойсу, що з урахуванням висновку Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №380/26554/23 є підставою для коригування митної вартості, то колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

У постанові від 03.04.2018 у справі № 809/322/17 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20).

Отже, у будь-якому випадку умови оплати за товар безпосередньо ціни товару не стосуються і митниця мала можливість визначити ціну товару, як складову митної вартості на підставі інших поданих до митного оформлення документів у спірних випадках декларування товару: зовнішньоекономічного контракту, специфікації до нього, інвойсу тощо, відомості у яких повною мірою піддаються обчисленню, не містять розбіжностей, тобто дозволяли митному органу здійснити перевірку розрахунку митної вартості задекларованої товарної партії, а тому твердження скаржника у вказаній частині є також необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Посилання апелянта на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.12.2024 у справі №380/26554/23, є необґрунтованим, оскільки обставини у вказаній справі не є релевантними до обставин справи, що розглядається. У вказаній справі суд касаційної інстанції, вказуючи про аргументованість позиції митного органу щодо наявності розбіжностей в числових значеннях складових митної вартості товарів, виходив із сукупності встановлених фактів: умови оплати не підтверджені документально, статистична вартість товару в декларації країни відправлення не відповідає вартості у рахунку-фактурі, відсутні специфікації за окремими позиціями товарів, відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат; в платіжному дорученні відсутні відмітки банку та міститься посилання лише на контракт, що унеможливлює вставлення зв`язку такої оплати з даною поставкою товару; вказана у рахунку-проформі сума знижки не підтверджена жодним документом; відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат, понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України.

Разом з тим, за обставинами розглядуваної справи позивачем доведено обґрунтованість визначення митної вартості товарів за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції)) та безпідставність застосування відповідачем другорядного методу.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційний характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 804/1779/16.

Суд апеляційної інстанції підсумовує, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Також суд наголошує, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Водночас оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення Київської митниці № UA100190/2025/000026/2 від 10.07.2025.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі №520/23758/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов