Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №644/3797/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 р.Справа № 644/3797/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 21.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Попова В.О., пр. Орджонікідзе, 7, м. Харків, Харківська, 61007, по справі № 644/3797/24

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2153221 від 15.05.2024 про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 425,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що постановою інспектора 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі серії ЕНА № 2153221 від 15.05.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що 15.05.2024 о 12:27 в м. Запоріжжі, траса М18 263 км, керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ номерний знак НОМЕР_1 , не надав для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 2.4.а ПДР України. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки висновки інспектора не відповідають фактичним обставинам справи. Також ОСОБА_1 послався на те, що сержант поліції не провів розгляд справи і в постанові неправильно зазначив його дані, а саме вніс водійське посвідчення серії НОМЕР_2 , яке позивач здав у 2022 році.

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 21.04.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕНА №2153221 від 15.05.2024 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Відповідач, Департамент патрульної поліції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 21.04.2026 по справі № 644/3797/24 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що пунктом 2.4. «а» ПДР України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1., а саме: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункту 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Також апелянт посилається на те, що Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456, не визначено підстав, за наявності яких уповноважена особа має правом прийняти рішення про необхідність зупинити транспортний засіб, який проїжджає через блокпост.

Крім того, відповідач посилається на те, що положення статті 286 КАС України не передбачають можливості визнавати дії та рішення суб`єкта владних повноважень незаконними, а тому в цій частині позовні вимоги не мали бути задоволені судом.

Апелянт вважає, що оскільки в діях позивача присутній склад адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 126 КУпАП, поліцейський управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції мав всі законні підстави для складання адміністративних матеріалів по справі, ним дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.

Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача суду не надав.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що 15.05.2024 поліцейським 2 взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Запорізькій області сержантом поліції Євтушенком І.О. складено постанову серії ЕНА № 2153221, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 15.05.2024 о 12 годині 27 хвилин траса М18 263 км водій на вимогу не надав для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.4.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Не погодившись із указаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що інспектором патрульної поліції не дотримано порядок розгляду справи про адмінправопорушення, а саме на 12 годині 29 хвилині ОСОБА_1 було заявлено інспектору клопотання про те, що він бажає скористатися правом на захист. Зазначене клопотання сержант поліції Євтушенко І.О. не розглянув, чим грубо порушив визначену законом процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, позбавивши позивача можливості реалізувати свої права зокрема, право на отримання правової допомоги, право надання пояснень, заявлення клопотань, що мало б передувати факту складання постанови. З урахуванням встановлених у справі обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП прийнята з порушенням порядку та вимог, передбачених чинним законодавством. Відповідачем не дотримано вимог статей 248 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи про адміністративне правопорушення, вирішення такої в точній відповідності з законом, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення – закриттю.

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі – ПДР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У пункті 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пп. "ґ" п. 2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

За приписами пп. "а" п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Згідно зі статтею 53 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на момет виникнення спірних правовідносин) посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Частиною 1 ст. 35 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху (п. 7).

Відповідно до пункту 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456 (далі – Порядок № 1456) уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі проїзду через блокпост або контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності кореспондується із обов`язком водія мати при собі такий поліс та на вимогу працівника поліції пред`явити його.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 № 675/1207/17.

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством - у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу положень частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 40 Закону № 580-VIII визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Як установлено з матеріалів справи, зокрема постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №2153221, у п. 7 «До постанови додається» зазначено Відео Бк 474991.

Із вказаного відеозапису вбачається, що позивач на вимогу поліцейського не пред`явив чинний поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обґрунтовуючи це відсутністю інтернет-з`єднання.

Колегія зазначає, що порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення передбачений гл. 22 КУпАП.

Частиною 1 ст. 276 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно із ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів, дослідивши наданий диск із відеозаписом фіксації розгляду справи про адміністративне правопорушення, зазначає, що з наданих відповідачем доказів не вбачається дотримання інспектором патрульної поліції процедури розгляду адміністративної справи, зокрема забезпечення, за наявності клопотання, можливості позивачем скористатись правом на юридичну допомогу, що свідчить про порушення прав особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

На відеозаписі зафіксовано усне клопотання позивача про необхідність надання можливості скористатися йому професійною правничою допомогою адвоката (зокрема, з 12 хв 12 сек), яке було проігноровано поліцейським.

Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, і порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постановах від 26 травня 2020 року у справі №640/16220/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі №524/3644/17, від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 2153221 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню.

Доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про те, що положення статті 286 КАС України не передбачають можливості визнавати дії та рішення суб`єкта владних повноважень незаконними, а тому в цій частині позовні вимоги не мали бути задоволені судом, суд зазначає, що означене не є достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 21 квітня 2026 року по справі № 644/3797/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова