Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №520/9368/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 р. Справа № 520/9368/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О.) по справі № 520/9368/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, виражені в не зарахуванні вислуги в пільговому обчисленні в загальній кількості 03 роки 07 місяців 07 днів, здобутої ОСОБА_1 за періоди проходження служби у підрозділах патрульно-постової служби з 18.01.2004 по 28.12.2004, карного розшуку з 28.12.2004 по 27.07.2011, до вислуги років;

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснити ОСОБА_1 зарахування відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (в редакції чинній від 15.06.2019) до календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у підрозділах патрульно-постової служби з 18.01.2004 по 28.12.2004, карного розшуку з 28.12.2004 по 27.07.2011 у загальній кількості 03 роки 07 місяців 07 днів на пільгових умовах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням поважних підстав та наданням відповідних доказів.

04.05.2026, на виконання вимог ухвали суду, позивач подав письмові пояснення, в яких просив прийняти позов до розгляду та відкрити провадження у справі, посилаючись на те, що строк звернення до суду ним не пропущено.

Вказував, що підставою його звернення до суду стала відмова відповідача у зарахуванні до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, стажу роботи в пільговому обчисленні на підставі поданої позивачем заяви від 28.01.2026. Лист Департаменту стратегічних розслідувань про відмову у зарахуванні спірної вислуги позивач отримав 02.03.2026 та в межах строку, передбаченого ст. 122 КАС України звернувся до суду.

Зауважував, що у наказі про звільнення зі служби відповідачем зазначено вислугу років на пільгових умовах, проте остання не зарахована до вислуги років, необхідної для призначення пенсії, у зв`язку з чим ОСОБА_1 і подав заяву щодо такого зарахування з метою реалізації права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою та не подання ним клопотання про поновлення строку.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд не вірно визначив предмет позову, помилково зазначив, що спірним є питання проходження публічної служби та з цих підстав безпідставно застосував місячний строк звернення до суду.

Вказує, що предметом спору є протиправна відмова Департаменту стратегічних розслідувань у зарахуванні вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії.

Натомість, наказ від 30.07.2020, яким позивача звільнено зі служби не оскаржується ним в судовому порядку.

Тобто, застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України, який ним не пропущено.

Зауважує, що на момент звільнення він не набув права на пенсію за вислугу років, у зв`язку з чим не звертався до Департаменту стратегічних розслідувань з вимогою зарахувати вислугу років у пільговому обчисленні до календарної.

Водночас, з моменту набуття права отримання пенсії, позивач почав вчиняти дії з метою подальшої реалізації права на пенсійне забезпечення.

Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо.

Згідно з частинами 1 - 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою про вирішення цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_1 проходив службу у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №230 о/с від 30.07.2020 "По особовому складу" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 10.08.2020.

Суд першої інстанції встановив, що у наказі Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №230 о/с від 30.07.2020 зазначено, що станом на день звільнення стаж служби ОСОБА_1 в поліції складає 18 років 03 місяці 21 день; вислуга років на пільгових умовах - 03 роки 07 місяців 07 днів.

Тобто, у наказі від 30.07.2020 містяться відомості про наявність у позивача вислуги років на пільгових умовах - 03 роки 07 місяців 07 днів.

29.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати вислугу років на пільгових умовах - 03 роки 07 місяців 07 днів до календарної вислуги, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

02.03.2026 Департамент стратегічних розслідувань листом відмовив позивачу у зарахуванні вказаної вище вислуги.

Не погодившись із відмовою відповідача зарахувати вислугу років на пільгових умовах до календарної вислуги, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, позивач 11.04.2026 звернувся з цим позовом до суду.

За висновками суду першої інстанції, вищевказаний спір пов`язаний зі звільненням з публічної служби, що підпадає під дію приписів ч. 5 ст. 122 КАС України.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач був обізнаний із обчисленою йому вислугою років ще з 10.08.2020 (з моменту ознайомлення з наказом від 30.07.2020), натомість до суду з позовом звернувся лише 11.04.2026, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що отримання листа відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли ОСОБА_1 почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.

У підсумку, суд першої інстанції, дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, не надано клопотання про поновлення такого строку, у зв`язку з чим повернув позовну заяву, відповідно до вимог ч. 2 ст. 123 КАС України.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням, що міститься у п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує відмову відповідача зарахувати вислугу років на пільгових умовах - 03 роки 07 місяців 07 днів до календарної вислуги, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Тобто, спір в межах цієї справи не підпадає під категорію спору стосовно проходження публічної служби, який виникає з моменту прийняття особи на посаду та до її звільнення, а фактично є спором з приводу подальшої реалізації права особи на пенсійне забезпечення.

Висновки суду першої інстанції про обізнаність позивача із вислугою років під час ознайомлення з наказом від 30.07.2020 колегія суддів вважає такими, що не впливають на момент, з якого ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, оскільки на момент звільнення зі служби, ОСОБА_1 не був обізнаний про майбутнє не включення Департаментом стратегічних розслідувань вислуги у пільговому обчисленні до календарної вислуги років саме для призначення пенсії.

Як наслідок, до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Водночас, суд першої інстанції не дослідив належним чином предмет та підстави позову, невірно застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Вказане призвело до того, що суд першої інстанції не встановив, з якої саме дати слід відліковувати шестимісячний строк звернення до суду та не надав належну оцінку зазначеним позивачем обставинам щодо строків звернення до суду.

Відтак, колегія суддів вважає, що розглядаючи справу суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, не повною мірою дослідивши всі обставини справи при постановленні судового рішення.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі «Мушта проти України» Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції згідно ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі № 520/9368/26 - скасувати.

Адміністративну справу № 520/9368/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц