Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №440/13769/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 р.Справа № 440/13769/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Енергетичної митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026, (головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва) по справі № 440/13769/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік 2020"

до Енергетичної митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантік 2020» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів: №UА903000/2025/000360/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000361/2 від 08.09.2025; №UА903180/2025/000039/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000364/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000365/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000372/2 від 15.09.2025; №UА903000/2025/000373/2 від 16.09.2025; №UА903000/2025/000376/2 від 17.09.2025; №UА903000/2025/000382/2 від 22.09.2025; №UА903000/2025/000387/2 від 26.09.2025; №UА903000/2025/000390/2 від 26.09.2025; №UА903180/2025/000040/2 від 26.09.2025.

В обґрунтування позову зазначило, що під час митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення, як наслідок, неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 позов задоволено.

Енергетична митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача без належного повідомлення про дату та час її розгляду, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення на підставі п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України.

Також зазначає, що клопотання митниці від 02.12.2025 про витребування доказів у справі, судом не розглянуто. Своєчасно подане відповідачем клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, ухвалою суду від 01.12.2025 залишено без задоволення з підстав пропуску відповідного строку. Подане 02.12.2025 у зв`язку з цим, відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, судом не розглянуто, жодного процесуального рішення за наслідками його розгляду не прийнято. Натомість, відповідач отримав повістку про виклик до суду на 12.01.2026 об 11:00, у зв`язку з чим повторно подав клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, яке задоволено судом.

12.01.2026 в день судового засідання, представник відповідача під`єдналась до онлайн системи «Easycon» та очікувала на судове засідання, яке з невідомих причин не відбулось, про перенесення судового засідання відповідача не повідомлено. При цьому митниця отримала ухвалу суду від 12.01.2026 про закриття підготовчого засідання та призначення до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження, у зв`язку з відсутністю потреби заслухати учасників справи на 25.02.2026 о 10:00.

Отже, суд першої інстанції безпідставно вирішив питання розгляду справи по суті за відсутності учасників справи та без належного повідомлення, що призвело до ігнорування клопотання про витребування доказів.

Звертає увагу, що 25.02.2026 судове засідання також не відбулось, про що представника відповідача не було повідомлено, натомість 12.03.2026 судом прийнято судове рішення в порядку письмового провадження на користь позивача.

Зауважує, що судом першої інстанції внаслідок не проведення судових засідань 03.12.2025, 25.02.2026 не розглянуто додаткові пояснення відповідача та клопотання про витребування доказів.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 29.05.2025 між ТОВ «Атлантік 2020» (покупець) та UAB «Transoila» (Литва)(продавець) укладено контракт №TRA-ATL25-02, за умовами якого продавець зобов`язується продавати на узгоджених умовах поставки, а покупець зобов`язується придбати за умовами узгодженої ціни наступні товари: метанол, ізобутанол (ізобутиловий спирт).

Відповідно до ст. 3 Контракту умови поставки FCA, DAP відповідно до Інкотермс-2010.

Згідно з п. 8.2 ст. 8 Контракту загальна сума контракту наразі не визначена і складається із суми вартості товару, які будуть встановлені в додатках до цього Контракту.

Пунктами 9.1, 9.2 ст. 9 Контракту визначено, що валюта контракту – євро.

Попередня оплата в розмірі 100% вартості кожної узгодженої партії товару перераховується до відвантаження товару на підставі інвойсу на передоплату.

Додатком №2 від 03.06.2025 сторони узгодили викласти п. 9.2 Контракту в наступній редакції: попередня оплата в розмірі 100% вартості кожної узгодженої партії товару перераховується до відвантаження товару на підставі інвойсу на передоплату. Допускається оплата інвойсу частинами.

Додатком № 7 від 01.09.2025 сторони узгодили поставку метанола на наступних умовах, зокрема:

ціна товару – 101 400,00 євро;

умови поставки - FCA Klaipeda, Lithuania, Клайпеда, Литва.

01.09.2025 продавцем виставлено покупцю проформу-інвойс № AVANS 00305 на поставку метанолу на загальну суму 101 400,00 євро.

ТОВ «Атлантік 2020» сплачено UAB «Transoila» кошти за товар в якості передоплати, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті № 51 від 03.09.2025, № 52 від 09.09.2025, № 53 від 12.09.2025, № 54 від 16.09.2025, № 55 від 25.09.2025.

В подальшому, UAB «Transoila» поставляло ТОВ «Атлантік 2020» товар партіями.

З метою митного оформлення товару, представник позивача - ТОВ «Брокер-Україна» подало до Енергетичної митниці митні декларації №25UA903180000493U3 від 08.09.2025, №25UA903180000494U2 від 08.09.2025, №25UA903180000495U1 від 08.09.2025, №25UA903180000507U6 від 11.09.2025, №25UA903180000508U5 від 11.09.2025, №25UA903180000517U0 від 15.09.2025, №25UA903180000521U0 від 16.09.2025, №25UA903180000525U7 від 17.09.2025, №25UA903180000534U2 від 22.09.2025, №25UA903180000543U8 від 26.09.2025, №25UA903180000544U7 від 26.09.2025, №25UA903180000545U6 від 26.09.2025, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору.

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією ТОВ «Брокер-Україна» надало: сертифікат якості №ATL 11/09/2025 від 11.09.2025; проформу інвойс №AVANS 00305 від 01.09.2025; рахунки-фактури (інвойси); автотранспортні накладні; сертифікат з перевезення (походження товару) форми №A062252 від 12.09.2025; супровідний документ № MRN 25PL301020NSHBZJK0 від 23.05.2025; банківські платіжні документи, що стосуються товару № 51 від 03.09.2025, №52 від 09.09.2025, №53 від 12.09.2025, №54 від 16.09.2025; зовнішньо економічний договір №TRA-ATL 25-02 від 29.05.2025 з додатками; договір контракт про перевезення №ЛВ28/08/25.1 від 28.08.2025; договір контракт про перевезення №МП17/09/24_1 від 27.09.2024; доповнення до внутрішнього договору (контракту) № Додаток №2 від 18.04.2025; договір про надання послуг митного брокера №10/464 від 10.03.2025; договір (контракту) про перевезення №Б/Н від 17.12.2024; рахунки на оплату; довідку про транспортні витрати, ліцензію 990614202000575 від 25.09.2020; копію митної декларації країни відправлення №25LTLU9000210E31B3 від 12.09.2025.

За наслідками перевірки документів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором і угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/ або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В подальшому, митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів: №UА903000/2025/000360/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000361/2 від 08.09.2025; №UА903180/2025/000039/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000364/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000365/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000372/2 від 15.09.2025; №UА903000/2025/000373/2 від 16.09.2025; №UА903000/2025/000376/2 від 17.09.2025; №UА903000/2025/000382/2 від 22.09.2025; №UА903000/2025/000387/2 від 26.09.2025; №UА903000/2025/000390/2 від 26.09.2025; №UА903180/2025/000040/2 від 26.09.2025

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 29.05.2025) з урахуванням проформи-інвойсу та інвойсів.

Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митних декларацій та документів прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів із зазначенням у графі 33 рішень причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору.

Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін з посиланням на митні декларації та зазначенням вартості товару на одну одиницю, що бралась для розрахунку митної вартості ввезених позивачем товарів.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Разом з тим, як зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Суд першої інстанції надав оцінку доводам митного органу, викладеним у гр. 33 Рішень та дійшов висновку про не доведення відповідачем обставин щодо зазначення позивачем у митній декларації всіх складових числового значення задекларованої митної вартості, проведення невірного розрахунку, внесення недостовірних або неточних відомостей, наявності у наданих документах розбіжностей чи ознак підробки.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, у зв`язку з чим вважав за можливе їх скасувати.

Апелянтом не висловлено доводів щодо незгоди із рішенням суду по суті спору, а отже суд апеляційної інстанції не надає оцінки правомірності прийняття рішень про коригування митної вартості.

Натомість, за твердженням скаржника, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: розглянуто справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату та час її розгляду, не вирішено клопотання про витребування доказів, не долучено до справи додаткові пояснення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 03.12.2025 о 09:40 в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду.

Відповідачем отримано, в тому числі, повістку про виклик до суду 21.10.2025 об 01:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет Енергетичної митниці системи «Електронний суд».

28.11.2025 відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 01.12.2025 залишено без задоволення з підстав пропуску строку, встановленого ст. 195 КАС України.

02.12.2025 відповідачем заявлені клопотання про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів у справі.

03.12.2025 судом відкладено підготовче судове засідання до 12.01.2026 об 11:00 на підставі клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, про що секретарем судового засідання складено довідку.

Відповідачем отримано повістку про виклик до суду 03.12.2025 о 14:00, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет Енергетичної митниці системи «Електронний суд».

24.12.2025 відповідачем повторно заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 29.12.2025 задоволено, вирішено проводити підготовче судове засідання, призначене на 12.01.2026 об 11:00 в режимі відеоконференції із застосуванням сервісу «Easycon».

08.01.2026 відповідачем надано додаткові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.01.2026, постановленою за відсутності учасників справи закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10:00 25.02.2026 в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду.

Відповідачем отримано повістку про виклик до суду на вищевказану дату 12.01.2026 о 18:13, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет Енергетичної митниці системи «Електронний суд».

25.02.2026 судом вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження у зв`язку з неприбуттям представників сторін, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання.

Право суду першої інстанції здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження регламентовано статтею 205 КАС України.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був своєчасно (13.01.2026) повідомлений про день та час судового засідання (25.02.2026), що давало йому змогу належним чином висловити свою правову позицію.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи, що відповідач своєчасно та належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, не з`явився в судове засідання призначене на 25.02.2026, вирішення питання щодо переходу до розгляду справи в порядку письмового провадження є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд у разі відсутності учасників справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Доводи апелянта про безпідставну відмову суду у задоволенні клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, поданого 28.11.2025 колегія суддів вважає такими, що не є підставами скасування судового рішення, враховуючи, що в подальшому судом першої інстанції надано можливість Енергетичній митниці приймати участь у справі в режимі відеоконференції, що вбачається з ухвали суду від 29.12.2025.

Доводи апеляційної скарги щодо не проведення судом першої інстанції судових засідань, призначених, зокрема, 03.12.2025, 25.02.2026 з невідомих обставин, неповідомлення про вказані обставини митний орган колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи містять документи про відкладення розгляду справи у вказані дати без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу з підстав неявки учасників справи.

Натомість, лише не повідомлення митниці про розгляд справи без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не є достатньою обставиною для скасування судового рішення.

Крім того, колегія суддів зауважує, що обов`язковою підставою для скасування судового рішення є розгляд адміністративним судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Водночас, матеріали справи містять належні докази на підтвердження повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, зокрема, призначеного на 25.02.2026 о 10:00 та відповідачем визнається його обізнаність про розгляд справи у вказану дату.

Доводи скаржника щодо не розгляду судом першої інстанції додаткових пояснень колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідні пояснення долучені до матеріалів справи та відповідна оцінка їм надана під час прийняття судового рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого призначення судом до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження на підставі ухвали від 12.01.2026 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаною ухвалою суду справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо не розгляду судом першої інстанції клопотання про витребування додаткових доказів, проте вказує, що відповідні порушення судом норм процесуального права не є обов`язковими підставами скасування судового рішення, передбаченими ч. 3 ст. 317 КАС України.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 по справі № 440/13769/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 10.06.2026 року