Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №560/18898/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18898/25

РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Міністерства освіти і науки України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відмова відповідача у внесенні змін до ЄДЕБПО щодо позивача в частині виключення запису: "Ні, порушує" та внесення запису "Так, не порушує", є протиправною оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та призводить до обмеження прав позивача на освіту та відстрочку від мобілізації.

Ухвалою суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Міністерством освіти і науки України подано відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що відомості щодо послідовності здобуття позивачем освіти сформовані автоматично на підставі даних, які містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО), відповідно до вимог законодавства та алгоритму, розробленого на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Відповідач вказав, що позивач був зарахований у 2020 році на навчання за освітнім рівнем бакалавра, а після відрахування у 2025 році повторно зарахований на навчання за тим самим освітнім рівнем, у зв`язку з чим ЄДЕБО автоматично визначила таке навчання як здобуття освіти з порушенням послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Крім того, відповідач зазначив, що Міністерство освіти і науки України не здійснює безпосереднього внесення відомостей про здобувачів освіти до ЄДЕБО, а виконує функції розпорядника цієї бази даних, тоді як внесення та актуалізація відповідних відомостей покладені на суб`єктів освітньої діяльності. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" пояснень щодо позову та відзиву не надала.

Дослідивши обставини справи та перевірив їх доказами, суд встановив таке.

У серпні 2020 року позивач подав заяву про вступ до Вінницького торговельно-економічного інституту. Наказом від 10.09.2020 №266 його було зараховано на навчання.

У подальшому, у зв`язку із сімейними обставинами, позивач подав заяву про добровільне відрахування зі складу здобувачів вищої освіти. Наказом від 24.12.2020 №427 позивача відраховано з навчального закладу.

11.08.2025 позивач повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова.

01.09.2025 позивач отримав довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, з якої дізнався, що у графі щодо дотримання послідовності здобуття освіти зазначено: «Ні, порушує».

Не погоджуючись із зазначеними відомостями, позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою про внесення змін до даних ЄДЕБО та виправлення відомостей щодо послідовності здобуття освіти.

Листом Міністерства освіти і науки України від 29.09.2025 №3/8232-25 позивачу повідомлено про відсутність підстав для внесення запитуваних змін до даних ЄДЕБО.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ).

Згідно із статтею 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Стаття 23 Закону № 3543-ХІ передбачає перелік підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до пункту 1 частини третьої якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).

Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Як встановлено судом, 01.09.2025 позивач отримав довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у якій у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту"» зазначено значення: «Ні, порушує».

Відповідно до відомостей, зазначених у вказаній довідці, позивача 11.08.2025 зараховано на навчання до Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова для здобуття освітнього ступеня бакалавра.

Судом також встановлено, що раніше позивач наказом від 10.09.2020 №266 був зарахований на навчання за освітнім ступенем бакалавра до Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Водночас наказом від 24.12.2020 №427 його відраховано з числа здобувачів вищої освіти за власним бажанням.

При цьому матеріали справи не містять доказів завершення позивачем навчання за відповідною освітньою програмою та отримання документа про вищу освіту за освітнім ступенем бакалавра. Так само довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти не містить відомостей про здобуття позивачем такого ступеня освіти.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, позивач після відрахування з Вінницького торговельно-економічного інституту був повторно зарахований на навчання за тим самим освітнім ступенем бакалавра до іншого закладу вищої освіти, у зв`язку з чим ЄДЕБО автоматично сформовано відомості про порушення послідовності здобуття освіти.

Отже, у межах розгляду цієї справи підлягає з`ясуванню питання щодо правильності застосування відповідачем положень частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» при визначенні послідовності здобуття позивачем освіти, а також правомірності відображення у довідці про здобувача освіти відомостей про те, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовність, визначену зазначеною нормою закону.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі Закон № 2145-VIII, в редакції від 22.09.2025, чинній станом на момент отримання Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 776012 від 30.09.2025).

Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Частиною 2 статті 15 Закону № 2145-VIII визначено, що професійна (професійно-технічна) освіта здобувається на основі базової або повної загальної середньої освіти. Здобуття професійної (професійно-технічної) освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям профільної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Частиною 2 статті 16 Закону № 2145-VIII встановлено, що фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Частина 2 статті 17 Закону № 2145-VIII передбачає, що вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Порядок, умови, форми та особливості здобуття фахової передвищої освіти визначено Законом України «Про фахову передвищу освіту» від 06.06.2019 № 2745-VIII (далі Закон № 2745-VIII, в редакції від 22.09.2025, чинної станом на момент отримання Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 776012 від 30.09.2025).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 7 Закону № 2745-VIII рівень фахової передвищої освіти передбачає здатність особи вирішувати типові спеціалізовані задачі в окремій галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що вимагає застосування положень і методів відповідних наук та може характеризуватися певною невизначеністю умов; відповідальність за результати своєї діяльності; здійснення контролю інших осіб у визначених ситуаціях.

Фаховий молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на рівні фахової передвищої освіти і присуджується закладом освіти у результаті успішного виконання здобувачем фахової передвищої освіти освітньо-професійної програми.

Особа може здобувати фахову передвищу освіту на основі базової середньої освіти, профільної середньої освіти (незалежно від здобутого профілю), професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти або вищої освіти. Особи, які здобувають фахову передвищу освіту на основі базової середньої освіти, зобов`язані одночасно виконати освітню програму профільної середньої освіти професійного спрямування.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону № 2745-VIII документом про фахову передвищу освіту є диплом фахового молодшого бакалавра, який видається особі, яка успішно виконала відповідну освітньо-професійну програму.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі Закон № 1556-VII в редакції від 22.09.2025, чинній станом на момент отримання Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 776012 від 30.09.2025).

Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Відповідно до положень частин 1-2 статті 6 Закону № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 7 Закону № 1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Відповідно до частини 10 статті 7 Закону № 1556-VII інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Визначення терміну «рівень освіти» наведене в пункті 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII, відповідно до якого це «завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій».

За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Аналіз наведених вище норм права в їх взаємозв`язку дозволяє суду зробити однозначний висновок, що дієприкметник доконаного виду «здобутий» в понятті «здобутий рівень освіти», застосований в нормі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, свідчить про успішне завершення певного етапу освіти у випадку підтвердження належним та достатнім доказом - документом про освіту (дипломом), відомості про який вносяться до державного реєстру.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, у постанові від 12.11.2025 у справі № 620/16629/24: фізична особа вважається такою, яка здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, що відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу відповідної освітньої програми та проходження атестації. Основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що позивач був зарахований на навчання за освітнім ступенем бакалавра до Вінницького торговельно-економічного інституту наказом від 10.09.2020 №266, однак 24.12.2020 відрахований із числа здобувачів вищої освіти за власним бажанням. Таким чином, позивач не завершував навчання за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти, не проходив атестацію та не отримував диплома бакалавра як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму. Тому вказані обставини не можуть свідчити про здобуття ним відповідного рівня вищої освіти у зв`язку з незавершеністю процесу навчання. Оскільки позивач не здобув освітнього ступеня бакалавра під час попереднього навчання, його зарахування 11.08.2025 до Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова для здобуття освітнього ступеня бакалавра не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача на навчання за освітнім ступенем бакалавра свідчить про порушення послідовності здобуття освіти. Сам по собі факт попереднього зарахування особи до закладу вищої освіти не свідчить про здобуття відповідного рівня освіти, якщо навчання не було завершено та особі не присвоєно відповідний освітній ступінь. Як уже зазначалося судом, здобуття особою певного рівня вищої освіти підтверджується документом про освіту, який засвідчує успішне виконання відповідної освітньої програми, тоді як матеріали справи не містять доказів отримання позивачем диплома бакалавра за результатами навчання у Вінницькому торговельно-економічному інституті.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не завершив навчання за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти у Вінницькому торговельно-економічному інституті та не отримав документа про вищу освіту відповідного рівня, а відтак його зарахування 11.08.2025 до Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова для здобуття освітнього ступеня бакалавра не свідчить про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». За таких обставин відомості, зазначені у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 01.09.2025 щодо порушення позивачем послідовності здобуття освіти, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, а тому відображення в ЄДЕБО інформації про те, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», є безпідставним.

Щодо доводів відповідача про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 8 Закону № 1556-VII засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.

Статтею 74 Закону № 2145-VIII регламентовано, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про авторське право і суміжні права» та «Про публічні електронні реєстри».

Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема держатель та адміністратор Електронної бази.

За змістом пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620 (далі Положення № 620), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до пункту 5 розділу І Положення № 620 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV положення № 620.

Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної пп. 1, 2 п. 8, абз. 5-5-7 пп. 1 та пп. 4 п. 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.11.2025 у справі № 620/16629/24, де суд вказав, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

Отже, саме МОН України наділене повноваженням щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII, щодо позивача.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказані вимоги щодо доказування правомірності своїх дій не виконав.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку діям відповідача, які стали підставою для звернення позивача до суду, суд дійшов висновку, що дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей Єдиної державної електронної бази з питань освіти стосовно позивача та залишення без змін інформації про порушення ним послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства. Відтак такі дії вчинені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню повністю.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 29.10.2025.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовності, визначені частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Міністерство освіти і науки України (просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135 , код ЄДРПОУ - 38621185)

Третя особа:Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3 , код ЄДРПОУ - 37533381)

Головуючий суддя Є.В. Печений