Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №500/7120/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7120/25

09 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова №168) за період з 11.10.2024 по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі – 27.09.2025 включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 11.10.2024 по день фактичної виплати додаткової винагороди – 27.09.2025 включно за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач під час проходження служби 11.10.2024 отримав поранення (травму) під час захисту Батьківщини та надалі перебував на стаціонарному лікуванні по 23.01.2025. Вважає, що відповідач несвоєчасно виплатив йому за цей час додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови №168; на рахунок позивача грошова допомога надійшла 27.09.2025, тому він має право на компенсацію втрати частини доходів. Наведені обставини зумовили позивача звернутись до суду з метою захисту порушених прав.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 16.02.2026 продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання доказів, які витребувані ухвалою суду від 22.12.2025. Зобов`язано відповідача надати до суду довідку про суму нарахованої (виплаченої) додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 ОСОБА_1 , копії наказів про нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 11.10.2024 по 23.01.2025, документів, які були підставою для її нарахування, а також пояснень щодо законодавчих підстав та строків нарахування й виплати такої додаткової винагороди та стосовно того, коли були подані документи для нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 , а також наявності підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагород. Одночасно цією ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до тридцяти днів.

03.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 , в якому представник відповідача зазначає, що з огляду на специфіку правового регулювання, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн не є складовою частиною щомісячного грошового забезпечення. Дана виплата не має ознак систематичності, натомість характеризується як разова виплата, що у випадку отримання травм (поранень) спрямована на відшкодування (компенсацію) особливих умов служби або заподіяної шкоди здоров`ю. Фактичне надання медичних документів до Військової частини НОМЕР_1 відбулося лише 30.07.2025 разом із адвокатським запитом, тобто сторона позивача навмисно затягла подачу медичних документів для своєчасного розрахунку, зачекавши мінімальні допустимі строки щодо відшкодування середнього заробітку і тільки після цього почала процес реалізації права позивача на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн, у зв`язку із пораненням за період стаціонарного лікування. Ще вказує, що у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів передбачено обов`язкове досудове врегулювання спору.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.03.2026 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №280/8933/24.

Ухвалою суду від 09.06.2026 поновлено провадження у цій справі.

Суд, перевіривши доводи учасників, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , Військовій частині НОМЕР_3 (які були структурними підрозділами Військової частини НОМЕР_1 (а.с.63-64)), що підтверджується витягами із наказів командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №2 від 01.03.2022, №226 від 13.08.2024, №38 від 07.02.2025, витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 №72 від 13.03.2025 (а.с.65-67).

Під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_1 11.10.2024 отримав поранення (травму) під час захисту Батьківщини, про що свідчить довідка про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) №4181 від 07.04.2025, видана Військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.53).

Внаслідок зазначеної травми та її наслідків ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні протягом наступних періодів:

з 12.10.2024 по 25.10.2024, відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1839 (а.с.53 зворот-54);

з 28.10.2024 по 06.11.2024, відповідно до виписки №5580 (а.с.54 зворот-55);

з 08.11.2024 по 22.11.2024, відповідно до виписного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №480 (а.с.55 зворот-57);

з 05.12.2024 по 17.12.2024, відповідно до перевідного епікризу №221428 (а.с.57 зворот-58);

з 19.12.2024 по 09.01.2025, відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4098 (а.с.59);

з 10.01.2025 по 23.01.2025, відповідно до виписного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №00619 (а.с.60).

У відповідь на адвокатський запит від 22.07.2025 (а.с.15-16) Військова частина НОМЕР_1 у листі від 06.08.2025 повідомила, що за період лікування ОСОБА_1 додаткова винагорода не виплачувалась, так як військовослужбовець не надав виписані епікризи за час стаціонарного лікування. Після отримання, безпосередньо із самим адвокатським запитом, зазначених виписних епікризів, ОСОБА_1 буде включено до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн (а.с.68 зворот).

19.09.2025 подано рапорт щодо включення ОСОБА_1 до наказу командира військової частини щодо виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування у зв`язку з хворобою після поранення (контузії, травми або каліцтва) пов`язаного із захистом Батьківщини (а.с.51).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 № 4565 зобов`язано виплатити додаткову винагороду в розмірі до 100000 грн військовослужбовцям у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, зокрема ОСОБА_1 за періоди: з 12.10.2024 по 25.10.2024, з 28.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 06.11.2024, з 08.11.2024 по 22.11.2024, з 05.12.2024 по 17.12.2024, з 19.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 23.01.2025 (а.с.61-62).

27.09.2025 на рахунок позивача здійснено виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у загальному розмірі 281837,10 грн (а.с.17).

Позивач, не погодившись з бездіяльністю стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 11.10.2024 по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі – 27.09.2025 включно за весь час затримки виплати, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2020 № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), який уточнює, деталізує норми Закону.

Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зміст цієї норми свідчить, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника

Згідно з нормою пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення.

У контексті спірних правовідносин та видів грошових доходів, які підлягають компенсації відповідно до наведених нормативно-правових актів, варто виділити заробітну плату (грошове забезпечення) та зазначити, що це схожі за функцією виплати (винагорода за службу / роботу), але різні за юридичною природою.

Так, заробітна плата регулюється нормами Кодексу законів про працю України та Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці».

У свою чергу, грошове забезпечення регулюється спеціальним законодавством, зокрема нормами Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII), профільними постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України.

Статтею 9 Закону № 2011-XII урегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, відповідно до частин першої - четвертої вказаної статті держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинне забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років, також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі – Порядок №260).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 Постановою № 168 установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260 обумовлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Отже, одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Зміст наведених положень Закону № 2011-XII, Постанови № 168 та Порядку № 260 свідчить про те, що додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, як вид доходу (виплат) військовослужбовцям є частиною їх грошового забезпечення.

Важливо зазначити, що в розумінні норми частини другої статті 2 Закону № 2050-ІІІ як дохід у цьому Законі слід розуміти не будь-які грошові доходи громадян, а ті, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Отже, норми Закону № 2050-ІІІ пов`язують можливість компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, з одержанням таких доходів на території України і з тим, що вони не мають разового характеру.

Так, у пункті 2 розділу І Порядку № 260 чітко зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

У свою чергу, одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Таким чином, додаткова грошова винагорода, у зв`язку із несвоєчасністю виплати якої позивач звернувся до суду із цим позовом та вважає, що відповідач має нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів, відноситься до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.

Водночас та обставина, що лікування може тривати протягом певного періоду часу і за весь цей період військовослужбовець має право отримати додаткову винагороду, не змінює одноразовий характер цієї виплати, яка пов`язана з одним юридичним фактом - пораненням, а здійснення такої виплати декількома платежами протягом кількох місяців поспіль свідчить лише про виплату одного і того ж разового доходу (додаткової винагороди) частинами. Така виплата відбувається до вичерпання юридичного факту поранення військовослужбовця внаслідок закінчення його лікування / звільнення у запас тощо.

Відтак, оскільки пунктом 2 розділу І Порядку № 260 чітко визначено, що виплачена позивачу додаткова грошова винагорода має одноразовий характер, то немає підстав для застосування у цій справі приписів Закону № 2050-ІІІ та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідної додаткової винагороди.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24.

Суд враховує, що дана справа є типовою справою щодо справи №280/8933/24, яка розглядалась Верховним Судом як зразкова, а тому відповідно до вимог частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи викладене, та з огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 про те, що додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає, суд не вбачає правових підстав для визнання визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 11.10.2024 по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі – 27.09.2025 включно за весь час затримки виплати.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні основної позовної вимоги, то відсутні підстави для задоволення і похідної позовної вимоги про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 11.10.2024 по день фактичної виплати додаткової винагороди – 27.09.2025 включно за весь час затримки виплати.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, доводи суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, докази, надані учасниками справи та враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З огляду на відмову у позові питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09 червня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.