Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №460/7020/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2026 року м. Рівне№460/7020/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову відповідача щодо звільнення з військової служби за підпунктом 2 частини 4, абзацу 8 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” через сімейні обставини, а саме у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби за підпунктом 2 частини 4, абзацу 8 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” через сімейні обставини, а саме у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

На обґрунтування позову позивач зазначає, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації та звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу 8 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю виховання та здійснення постійного догляду за сином — дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

Позивач вказує, що його син є дитиною з інвалідністю, потребує постійного стороннього догляду, лікування, медичного супроводу, реабілітації та систематичних виїздів до спеціалізованих медичних закладів, зокрема за межами місця проживання. Крім того, позивач здійснює оформлену у встановленому порядку соціальну допомогу та фактично забезпечує догляд, утримання й супровід дитини.

Також позивач зазначає, що його дружина через наслідки перенесеної черепно-мозкової травми, порушення статико-динамічних функцій, стійкий больовий синдром та встановлену втрату професійної працездатності у розмірі 25 % сама потребує сторонньої допомоги та обмеження фізичних навантажень, у зв`язку із чим не може повноцінно та самостійно здійснювати необхідний догляд за дитиною.

На думку позивача, відповідач безпідставно відмовив у задоволенні рапорту, формально пославшись лише на наявність матері дитини як іншої особи, зобов`язаної здійснювати її виховання та догляд, однак не надав належної оцінки наданим медичним документам та фактичним обставинам щодо стану здоров`я дружини позивача і її неспроможності забезпечувати постійний догляд за дитиною з інвалідністю.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте без повного та всебічного з`ясування обставин справи, є необґрунтованим та таким, що порушує його право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Ухвалою від 04.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на посаді солдата, курсанта 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .

Також судом встановлено, що 04 липня 2013 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .

Від шлюбу ОСОБА_1 має двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю віком до 18 років, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що діти фактично перебувають на його утриманні, оскільки дружина через стан здоров`я не може самостійно здійснювати належний догляд за дитиною з інвалідністю. Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні медичної і соціальної допомоги від 09.10.2023 року серії 12 ААА №070834, ОСОБА_3 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 %.

Відповідно до протоколу засідання ЛКК №527 від 25.09.2023 року ОСОБА_3 встановлено діагноз: наслідки перенесеної черепно-мозкової травми від 05.11.2010 року, стійкий цефалгічний вестибуло-атактичний синдром із порушенням статико-динамічної функції хребта та ходи.

Згідно з консультативним висновком від 10.08.2023 року у ОСОБА_3 встановлено синдром торакалгії, люмбоішалгії переважно ліворуч на тлі дегенеративних змін грудного та поперекового відділів хребта, ускладнених протрузією L5-S1, застарілими компресійними переломами тіл Th11, Th12 та L1 хребців, стійкий больовий синдром із радикулярним компонентом, м`язово-тонічний синдром та порушення статико-динамічної функції хребта. У вказаному висновку рекомендовано направлення на МСЕК за місцем проживання.

Крім того, відповідно до висновку ЛКК №20 від 04.02.2026 року, складеного на підставі довідки МСЕК №070634 від 09.10.2023 року, ОСОБА_3 встановлено діагноз: наслідки перенесеної ЧМТ від 05.11.2010 року, стійкий цефалгічний вестибуло-атактичний синдром із порушенням статико-динамічної функції хребта та ходи. Згідно з висновком ЛКК вона потребує обмеження фізичних навантажень (побутових та транспортних) і сторонньої допомоги.

Судом установлено, що згідно з Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 04.12.2025 року, складеним відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року №930, позивач здійснює постійний догляд за сином — ОСОБА_2 — на підставі документа, що підтверджує потребу у постійному догляді, а саме – рішення ЛКК. Обстеження проведено за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.12.2025 року позивач перебуває на обліку як отримувач державної соціальної допомоги на сина — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як на дитину з інвалідністю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79.

Наявними у матеріалах справи доказами, а саме: вказаною вище довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, індивідуальними програмами реабілітації, виписками із медичної карти, консультативними виписками, сукупно підтверджується, що ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

23.02.2026 позивачем на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу 8 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за сином, який є дитиною з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду, а також у зв`язку з тим, що його дружина через отриману травму та її наслідки не може здійснювати належний догляд за дитиною і сама потребує сторонньої допомоги.

До рапорту додано копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків військовослужбовця — на 1 арк., копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 — на 1 арк., копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 — на 1 арк., копію посвідчення, виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 — на 1 арк., довідку №19/2 про потребу дитини з інвалідністю у домашньому догляді від 04.02.2026 року — на 1 арк., виписку з історії хвороби ОСОБА_2 від 13.10.2025 року — на 1 арк., форму індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (вікова категорія від 0 до 18 років) №765 від 23.10.2025 року — на 2 арк., виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 від 26.11.2025 року — на 2 арк., довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.12.2025 року — на 1 арк., консультативний висновок аритмолога ДУ «Центр кардіології та кардіохірургії МОЗ України» від 08.01.2026 року — на 1 арк., консультативний висновок ДУ «Центр кардіології та кардіохірургії МОЗ України» від 08.01.2026 року — на 1 арк., акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 04.12.2025 року — на 1 арк., висновок ЛКК №20 від 04.02.2026 року щодо ОСОБА_3 , який підтверджує неможливість самостійного здійснення догляду та супроводу дитини у зв`язку з необхідністю обмеження фізичних навантажень (побутових і транспортних) та потребою у сторонній допомозі — на 1 арк., витяг з реєстру територіальної громади №432 від 16.10.2025 року щодо ОСОБА_2 — на 1 арк., витяг з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_4 — на 1 арк., витяг з реєстру територіальної громади №7295 від 26.06.2025 року щодо ОСОБА_3 — на 1 арк., довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні медичної і соціальної допомоги від 01.02.2023 року — на 1 арк., довідку про склад сім`ї від 16.10.2025 року — на 1 арк., копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_3 — на 1 арк., копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 — на 1 арк.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2026 №1/1927 за результатами розгляду рапорта позивача повідомлено, що відповідно до абзацу 8 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати. З документів, доданих до рапорту як підстави для звільнення, вбачається, що окрім нього наявні інші особи, які зобов`язані виховувати дитину, а саме дружина — ОСОБА_3 . Крім того, у відповіді вказано, що висновок ЛКК №20 від 04.02.2026, долучений до рапорту, не відповідає затвердженим формам медичної документації №080-4/о та №080-2/о.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо звільнення з військової служби за підпунктом 2 частини 4, абзацу 8 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” через сімейні обставини, а саме у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі також Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Підстави для звільнення з військової служби визначено ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції Закону № 3633-IX) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції Закону № 3633-IX) передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати.

Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008 в редакції на час спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Згідно із пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).

Відповідно до додатку 19 до Інструкції № 170, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються:

копія аркуша бесіди;

копія рапорту військовослужбовця;

копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: військовослужбовцем, що виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати:

медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю» за формою згідно з наказом МОЗ від 04 грудня 2001 року № 482, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю за формою згідно з наказом МОЗ від 08 жовтня 2007 року № 623;

копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства (материнства) особи;

один із документів: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутньою чи оголошення померлою, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Отже, законодавець чітко визначив, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати.

При цьому, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

З матеріалів справи встановлено, що позивач призваний на військову службу має сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю, та є його законним представником.

Відповідно до частини 2 та 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З норм Сімейного кодексу України видно, що мати і батько мають рівні обов`язки щодо виховання дітей.

У межах спірних відносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо протиправності відмови звільнити його з військової служби за наслідками розгляду рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати.

Суд зазначає, що абзац восьмий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати. При цьому, на переконання суду, така підстава є правомірною за умови, якщо інший з батьків через об`єктивні причини не може виконувати відповідні обов`язки.

Тобто, вказану норму слід тлумачити не лише як юридичну чи фізичну відсутність інших осіб, які зобов`язані виховувати дитину з інвалідністю віком до 18 років, але й як об`єктивну неможливість виконання такими членами сім`ї обов`язків по вихованню дитини з інвалідністю з певних об`єктивно існуючих причин.

Як підставу для відмови у звільнені позивача з військової служби за результатами розгляду рапорту відповідач у відповіді 25.03.2026 зазначив про відсутність на те правових підстав, оскільки відповідно до доданих документів хоч і підтверджено наявність дитини інваліда віком до 18 років, проте є дружина позивача ОСОБА_3 , яка може виховувати дитину.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, оскільки надані до матеріалів справи документи підтверджують, що ОСОБА_3 у зв`язку з отриманою травмою має встановлений ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 % (довідка від 09.10.2023 року серії 12 ААА №070834).

Відповідно до протоколу засідання ЛКК №527 від 25.09.2023 ОСОБА_3 встановлено діагноз: наслідки перенесеної черепно-мозкової травми від 05.11.2010 року, стійкий цефалгічний вестибуло-атактичний синдром із порушенням статико-динамічної функції хребта та ходи.

Згідно з консультативним висновком від 10.08.2023 року встановлено: синдром торакалгії, люмбоішалгії переважно ліворуч на тлі дегенеративних змін грудного та поперекового відділів хребта, ускладнених протрузією L5-S1, застарілими компресійними переломами тіл Th11, Th12 та L1 хребців, стійкий больовий синдром із радикулярним компонентом, м`язово-тонічний синдром та порушення статико-динамічної функції хребта. Надано рекомендацію щодо направлення на МСЕК за місцем проживання.

Відповідно до висновку ЛКК №20 від 04.02.2026 року, на підставі довідки МСЕК №070634 від 09.10.2023 року, ОСОБА_3 встановлено діагноз: наслідки перенесеної ЧМТ від 05.11.2010 року, стійкий цефалгічний вестибуло-атактичний синдром із порушенням статико-динамічної функції хребта та ходи. Згідно з рішенням ЛКК вона потребує обмеження фізичних навантажень (побутових та транспортних) і сторонньої допомоги.

Отже, встановлені обставини прямо вказують на те, що дружина позивача не може повноцінно виконувати функції з виховання та догляду за дитиною, тим більше за дитиною з інвалідністю, яка потребує особливої уваги та постійного догляду, оскільки сама потребує сторонньої допомоги.

Крім того, в сім`ї позивача ще є одна малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в силу свого віку потребує належного догляду.

Таким чином, суд вважає, що лише юридична наявність у позивача дружини не може бути достатньою підставою для відмови у звільненні військовослужбовця, оскільки такий член сім`ї не може взяти на себе фактичні обов`язки щодо виховання дітей, в тому числі дитини з інвалідністю, та здійснювати необхідний їх догляд.

За наведеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на звільнення з військової служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.

Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при прийнятті рішення з урахуванням встановлених судом обставин.

Варто наголосити, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Таким чином, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання відмови протиправною та зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку з виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану ОСОБА_1 відповідно до абзацу восьмого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до абзацу восьмого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Повний текст рішення складений 10.06.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО