Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №420/38795/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38795/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування в частині наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань); визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у вересні 2025 року він сумлінно виконував бойові (спеціальні) завдання у складі основним командним пунктом (ОКП) штабу військової частини НОМЕР_1 , який здійснює оперативне управління підрозділами першого ешелону оборони на лінії зіткнення, що підтверджується відповідними бойовими розпорядженнями та журналами бойових дій. Відповідно до Постанови КМУ № 168 та Порядку № 260 Міноборони, за таку службу йому гарантовано право на отримання додаткової винагороди у розмірі 50 000 гривень пропорційно дням участі. Позивач наголошує, що чинне законодавство не містить обов`язкової умови щодо перебування військовослужбовця саме на штатній посаді у складі штабу для отримання цієї виплати, а Тимчасовий Бойовий Статут та Доктрина дозволяють залучати нештатні елементи й інші підрозділи (зокрема, його відділення ОВгП) до складу пунктів управління. Однак службовою перевіркою встановлено, що позивачу здійснено переплату додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року, що і слугувало підставою для видання спірного наказу. При цьому, оскаржуваний наказ відповідача про зменшення виплати до 30 000 гривень та утримання коштів ґрунтується виключно на листі-роз`ясненні Департаменту соцзабезпечення МОУ, який не є нормативно-правовим актом, має лише рекомендаційний характер, а тому протиправно обмежує його майнові права.

Ухвалою судді від 24.11.2025 позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 24.11.2025 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення його позову до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування в частині наказу відмовлено.

10.12.2025 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за результатами фінансової перевірки ІНФОРМАЦІЯ_1 та внутрішньої службової перевірки було виявлено безпідставне нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 50 000 гривень за вересень 2025 року. Зважаючи на офіційне роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міноборони від 14.11.2023 № 220/13/7643, відповідач наголошує, що ключовою умовою для отримання цієї виплати є перебування військовослужбовця на посаді, яка чітко визначена штатом у складі командування чи штабу. Оскільки позивач фактично обіймає посаду в іншому підрозділі (відділенні об`єднаної вогневої підтримки) і лише залучався до виконання завдань на пункті управління, створена система пунктів управління не є його штатним місцем служби, а отже, він має право лише на винагороду в розмірі 30 000 гривень. Відповідач підтверджує, що фактів неправильного оформлення бойових документів або відсутності позивача на ОКП виявлено не було, проте через невідповідність штатного критерію виникла переплата, яку правомірно утримано оскаржуваним наказом.

22.12.2025 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення, згідно з якими позивач як старший помічник начальника ОВГП дійсно залучався до виконання бойових завдань у вересні 2025 року в періоди, вказані у рапорті начальника штабу від 05.10.2025. Військова частина наголошує, що згідно з актом фінансової перевірки від 31.10.2025, всі первинні накази на виплату винагороди та додатки до них були оформлені належним чином, на підставі бойових розпоряджень, журналів бойових дій та рапортів. Проте перевірка підтвердила, що бойовим наказом визначалися завдання для конкретних структурних підрозділів управління, а для їх реалізації розпорядженнями командира створювалися окремі робочі групи. На підставі цього відповідач підкреслює, що позивач фактично не обіймав і тимчасово не виконував посаду, яка передбачена штатом безпосередньо у складі командування та штабу військової частини. У зв`язку із цим залучення ОСОБА_1 до пунктів управління у складі робочих груп не дає йому правових підстав для отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі 50 000 гривень.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30 квітня 2023 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого помічника начальника відділення об`єднаної вогневої підтримки (ОВгП), що підтверджується витягом із наказу командира по стройовій частині від 30.04.2023 № 179.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 № 4856/ДСК у структурі частини було сформовано штаб (систему пунктів управління), який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення; при цьому пунктом 3 цього ж наказу до складу основного командного пункту (ОКП) бригади було включено секцію S7, сформовану за рахунок відділення підготовки, а також залучено відділення ОВгП, де служить позивач.

Бойовим наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 № 13Т (а також аналогічним наказом від 01.10.2025) було визначено конкретні бойові (спеціальні) завдання структурним підрозділам управління, а окремими бойовими розпорядженнями командира затверджено склад робочих груп на ОКП для безпосереднього управління бойовими діями підрозділів першого ешелону оборони.

У період з 02 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 був безпосередньо залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі зазначеного ОКП штабу військової частини НОМЕР_1 , відпрацювавши в умовах бойового зіткнення загалом 15 діб (а саме: 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28 та 30 вересня).

Факт і періоди безпосередньої участі позивача у виконанні бойових завдань на ОКП штабу повністю підтверджуються первинними документами, які наявні у військовій частині, а саме: бойовими розпорядженнями, витягами з журналу бойових дій та рапортом начальника штабу - заступника командира в/ч НОМЕР_1 від 05.10.2025.

На підставі цих документів командир в/ч НОМЕР_1 видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди... за вересень 2025 року», згідно з яким ОСОБА_1 було включено до Додатку 2 та виплачено йому додаткову винагороду з розрахунку 50 000 гривень на місяць пропорційно дням участі (за 15 діб), що відповідало Постанові КМУ № 168 та Порядку МОУ № 260.

У період з 20 по 31 жовтня 2025 року робоча група ІНФОРМАЦІЯ_1 провела перевірку фінансово-господарської діяльності в/ч НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт № 1781/58779 від 31.10.2025.

Зі змісту зазначеного акту перевірки вбачається, що первинні бойові документи оформлені належним чином, проте виплата 50 000 грн особам, які не займають саме штатні посади у складі командування та штабу (а лише залучалися туди у складі робочих груп чи інших відділень), є неправомірною через невідповідність роз`ясненню Департаменту соцзабезпечення МОУ від 14.11.2023 № 220/13/7643.

На підставі акту фінансової перевірки та рапорту головного бухгалтера від 10.11.2025 начальником групи з`ясування обставин в/ч НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_2 було проведено внутрішню службову перевірку, за результатами якої складено акт від 15.11.2025, яким продублювало висновки попередньої перевірки про наявність переплати грошового забезпечення позивачу через критерій штатної посади.

15 листопада 2025 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ № 4761, пунктом 2 якого змінив первинний наказ від 05.10.2025 № 6727, виключив ОСОБА_1 із Додатку 2 (виплата 50 000 грн) та включив його до Додатку 1 (виплата 30 000 грн) за той самий період, а пунктом 3 цього ж наказу розпорядився утримати з майбутнього грошового забезпечення позивача різницю як «зайво сплачені кошти».

Не погоджуючись із утриманням коштів та зниженням розміру винагороди, що засноване на листі-роз`ясненні, який не є нормативним актом та суперечить спеціальному законодавству, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до цього часу.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 (далі Постанова № 168).

Абзацом третім пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок № 260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку № 260, управління (штаб) угруповання військ (сил) тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.

За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах:

100000 гривень тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

50000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 6 розділу XXXIV Порядку № 260).

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку № 260).

Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (абзац перший пункту 8 розділу XXXIV Порядку № 260).

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 9 розділу XXXIV Порядку № 260).

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 у розмірі до 50000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Однак безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Суд зазначає, що цей спір фактично виник у площині тлумачення змісту категорії «штаб» військової частини - зокрема, чи має вона сприйматися виключно як структура, що діє на постійній основі, чи як орган управління в ширшому розумінні. У цьому контексті суд зауважує, що Постанова КМУ № 168 та Порядок МОУ № 260 оперують дефініцією «штаб військової частини (зведеного підрозділу), який здійснює оперативне (бойове) управління…».

У свою чергу, відповідач у власному наказі від 01.12.2024 № 4856/ДСК назвав новостворений орган «штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління», тобто фактично повністю повторив текстуальне формулювання із зазначених нормативно-правових актів.

Оскільки факт і періоди безпосереднього залучення позивача до виконання бойових завдань на основному командному пункті цього штабу підтверджені матеріалами справи та не заперечуються військовою частиною, звужувальне тлумачення відповідачем поняття «штаб» лише до постійного штатного розпису є безпідставним і таким, що нівелює реальний характер виконуваних позивачем обов`язків.

При цьому посилання відповідача на лист-розяснення як на правову підставу для виплати додаткової винагороди у зменшеному розмірі (30 000 грн замість 50 000 грн) суд вважає необґрунтованими.

Суд наголошує, що роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7643 за своїм змістом очевидно суперечить положенням Постанови № 168 та Порядку № 260, оскільки впроваджує додаткові, не передбачені законодавством обмеження щодо обов`язкового перебування військовослужбовця на штатній посаді в штабі.

Як наслідок, застосування цього листа безпідставно позбавляє військовослужбовців гарантованого державою права на отримання додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн навіть за умови повного дотримання ними всіх встановлених законом критеріїв та умов.

Вирішуючи спір суд враховує, що листи міністерств, відомств чи їхніх структурних підрозділів за своєю юридичною природою не є нормативно-правовими актами, не мають загальнообов`язкового характеру і не можуть встановлювати нові правові норми або змінювати чинні. Вони носять виключно інформаційний, рекомендаційний та роз`яснювальний характер, будучи за своєю суттю лише внутрішньою службовою кореспонденцією, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постанові від 18.07.2019 у справі № 826/2426/16.

З огляду на викладене, керуючись засадами пріоритету нормативно-правового акта вищої сили, суд доходить висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності й законності позбавлення позивача права на отримання додаткової винагороди за вересень 2025 року із розрахунку 50 000,00 грн на місяць, що є підставою для задоволення позову.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування в частині наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань).

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк