Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №420/20083/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20083/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не видання довідки за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України) до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України) до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та Інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413.

Ухвалою суду від 30.06.2025 року за цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 22.09.2025 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 у справі в якості співвідповідача та вилучено її з кола третьої особи. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 10 жовтня 2025 року належним чином засвідчені копії документів на підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях у період проходження служби у військовій частині, участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, інформацію щодо виконання позивачем бойового завдання у складі військової частини; перебування позивача в районні ведення воєнних (бойових) дій; бойові накази (бойові розпорядження) щодо позивача).

Позов обґрунтований тим, що позивач був добровільно мобілізований у 2022 році та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Згідно наказу військової частини НОМЕР_1 №85 від 08.04.2022 року призначений на посаду оперативного чергового командного пункту військової частини НОМЕР_2 . Як зазначено у позові, під час призову на військову службу у 2022 році позивач проходив усі обстеження, був здоровим та згідно висновку військово-лікарської комісії - придатний до військової служби. У квітні 2025 року позивач визнаний непридатним до військової служби та наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 329 від 01.05.2025 року звільнений з військової служби за п. «б» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) відповідно до п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З 05.05.2025 р. позивач виключений зі списків особового складу частини. 25.04.2025 року представником позивача направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з приводу надання довідки за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України). 05.05.2025 р. (вих. № 1044/303/1/1584) Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено про відсутність підстав для видачі довідки за формою згідно з додатком 6, з тих підстав, що населений пункт, де перебував (виконував завдання) військовослужбовець, не належить до визначених районів ведення воєнних (бойових) дій. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не видання довідки за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України), позивач звернувся до суду з даним позовом. В позовній заяві позивач зазначає, що є особою, яка брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, тому відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551 XII має право отримати статус учасника бойових дій. Підставою для видачі довідки за формою, встановленою Додатком 6 до Порядку № 413, є документи, що передбачають облік участі особи у бойових діях (бойові донесення, журнали бойових дій, накази та ін.). У період військової служби позивач щоденно виконував бойові (спеціальні) завдання з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури у складі діючих угрупувань військ (сил) сил оборони держави згідно з бойовими розпорядженнями, що є свідченням його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України. На підтвердження одного з численних відряджень його до 5 ОРЛВ з метою виконання спеціальних (бойових) завдань надається копія посвідчення про відрядження, виданого військовою частиною НОМЕР_2 , виданого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2024 року №17.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 (зі змінами) (далі - Порядок), наказу Міністерства оборони України від 10.11.2022 №369 (зі змінами) (далі - Положення), окремого доручення командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №199/пз від 11.01.2023 та телеграмного розпорядження заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 19.08.2023 №350/104/4741/бг відсутні підстави для надання позивачу довідки про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (додаток 6). При цьому відповідач підтвердив, що ОСОБА_1 у період з 08 квітня 2022 року по 05 травня 2025 року проходив службу на посаді оперативного чергового командного пункту військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 . Відповідач посилається на те, що в ході вивчення матеріалів, які наявні у військовій частині НОМЕР_1 не підтверджується виконання військовослужбовцем бойових завдань поза районами ведення воєнних (бойових) дій: з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за фактичне виконання яких у відповідності до абзацу другого пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (зі змінами) на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень. Повідомляє, що ОСОБА_1 не залучався до безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення заходів та не виконував бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку 100 000 тисяч на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) у період з 08 квітня 2022 року по 05 травня 2025 року. Поранень, контузій, каліцтв внаслідок бойових дій позивач не отримував. В журналах ведення бойових дій (оперативної обстановки) військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 відсутні відомості про фактичне виконання військовослужбовцем особисто або у складі підрозділу бойових (службових) завдань. За період з 08 квітня 2022 року по 05 травня 2025 року капітан ОСОБА_1 у відрядженнях не перебував, до районів виконання бойових завдань не відряджався.

Інші заяви по суті справи та додаткові докази до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.04.2022 року проходив військову службу за призовом осіб офіцерського складу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді оперативного чергового командного пункту військової частини НОМЕР_2 , на яку був призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 №85 від 08.04.2022, що підтверджується записами у посвідченні офіцера серії НОМЕР_3 .

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 року №127 та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.05.2025 року №127, капітана ОСОБА_2 , оперативного чергового командного пункту військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 01.05.2025 року №329 з військової служби у відставку за пунктом «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 05 травня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 року вих. №1044/303/1/1584 у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 25.04.2025 щодо надання йому довідки про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (додаток 6) повідомлено, що відсутні підстави для надання капітану ОСОБА_1 довідки про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відмова мотивована тим, що в ході вивчення матеріалів, які є в наявності у військовій частині НОМЕР_1 не підтверджується виконання військовослужбовцем особисто чи у складі військової частини (підрозділу) бойових (службових) завдань, вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) протиповітряної оборони, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва). У відповідності до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України населений пункт де перебував (виконував завдання) військовослужбовець не належить до визначених районів ведення воєнних (бойових) дій. В результаті вивчення матеріалів не підтверджується виконання військовослужбовцем бойових завдань поза районами ведення воєнних (бойових) дій: з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, - за фактичне виконання яких у відповідності до абзацу другого пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (31 змінами) на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не видання довідки за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби встановлює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до статті 1-2 Закону № 3551-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Cтаттею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Cтаттею 5 Закону № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час*.

Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій, наведений у статті 6 Закону № 3551-XII.

Зокрема, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг» подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.

У такій заяві зазначаються відомості про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб`єкта звернення (за наявності).

Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу учасника бойових дій, не володіє такими відомостями (документами), комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб`єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п`ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов`язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.

Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.

Особливості набуття статусу учасника бойових дій під час дії воєнного стану визначені статтею 6-1 Закону № 3551-XII.

У відповідності з ч. 1 ст. 6-1 Закону № 3551-XII, у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особам, зазначеним в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 цього Закону (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), які брали участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, статус учасника бойових дій надається незалежно від тривалості виконання таких завдань на підставі відомостей, що підтверджують виконання особою таких завдань (далі - Відомості), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та з урахуванням положень цієї статті.

Системний аналіз наведених норм (п. 19 ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 6-1 Закону № 3551-XII) свідчить про те, що під час дії воєнного стану військовослужбовці набувають статусу учасника бойових дій у двох випадках : (1) або виконуючи бойові завдання безпосередньо в районах ведення бойових дій, незалежно від тривалості виконання таких завдань, (2) або беручи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України незалежно від тривалості виконання таких завдань на підставі відомостей, що підтверджують виконання таких завдань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 р. № 837) затверджений Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі – Порядок №413 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413, підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.

Пунктом 8 Порядку № 413 передбачено, що для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Згідно пункту 24 Порядку № 413, Комісія не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відповіді на запит приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та виконання нею особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, на підставі відомостей, що підтверджують виконання особою таких завдань.

Наявність таких обставин є правовою підставою для подачі командирами (начальниками) військових частин на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.

Предметом спору у зазначеній справі є видання довідки за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України) щодо участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався та наразі триває.

Позивач стверджує, що у період військової служби він щоденно виконував бойові (спеціальні) завдання з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури у складі діючих угрупувань військ (сил) сил оборони держави згідно з бойовими розпорядженнями, що є свідченням його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України. На підтвердження одного з відряджень його до 5 ОРЛВ з метою виконання спеціальних (бойових) завдань надається копія посвідчення про відрядження, виданого військовою частиною НОМЕР_2 , виданого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2024 р. № 17 (а.с. 48).

Відповідач зазначає, що в ході вивчення матеріалів, які є в наявності у військовій частині НОМЕР_1 , не підтверджується виконання військовослужбовцем особисто чи у складі військової частини (підрозділу) бойових (службових) завдань, вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) протиповітряної оборони, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва). У відповідності до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України населений пункт де перебував (виконував завдання) військовослужбовець не належить до визначених районів ведення воєнних (бойових) дій. В результаті вивчення матеріалів не підтверджується виконання військовослужбовцем бойових завдань поза районами ведення воєнних (бойових) дій: з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, - за фактичне виконання яких у відповідності до абзацу другого пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (31 змінами) на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень.

Верховний Суд у постанові від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23 вказав, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей вважається «безпосередньою участю» незалежно від місця їх виконання, натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводження повітряних цілей набуває статусу «безпосередньої участі» (що за Постановою № 168 підлягає збільшеній оплаті) лише у випадку, коли здійснюється в районах ведення воєнних дій.

У означеній постанові Верховний Суд виснував, що не кожен вид діяльності підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовим критерієм є характер завдання та місце його виконання.

Верховний Суд дійшов висновку, що саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою «безпосередньої участі» у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями (абзац дев`ятий пункту 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу). За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі. При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань - не може вважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати згідно з Постановою № 168.

У підсумку Верховний Суд (у справі №520/17681/23) погодився з висновком апеляційного суду, що «безпосередня участь» військовослужбовців 1-го зенітного ракетного дивізіону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися - виконанням завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі), які мають бути належним чином підтвердженими відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.

Висновки, сформовані у постанові від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23, надалі підтримано Верховним Судом у інших справах за подібних правовідносин, зокрема у постановах від 08.05.2025 (справа №520/17688/23), від 08.05.2025 (справа №520/17986/23), від 16.10.2025 (справа №520/19106/23), від 20.11.2025 (справа №520/18153/23).

Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні докази на підтвердження того, що позивач був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань з вогневого ураження повітряних цілей, які підтверджуються відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами, а відтак відсутні докази, що останній брав безпосередню участь у бойових діях або у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в цілях визнання його учасником бойових дій.

Що стосується наданого позивачем посвідчення про відрядження, виданого військовою частиною НОМЕР_2 від 16.01.2024 №370/2/61, суд зазначає, що за його змістом позивача з 17.01.2024 відряджено до 5 ОРЛВ з метою виконання спеціальних (бойових) завдань на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2024 р. № 17. Посвідчення містить відмітку вибув з в/ч НОМЕР_2 , але не містить відмітку прибув. При цьому, у посвідченні не значиться характер спеціальних (бойових) завдань.

Інших доказів участі у заходах до суду не надано.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

При цьому підставу позову повинен довести саме позивач, який повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви.

За визначенням ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача щодо протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання довідки за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України) Порядку від 20.08.2014 року №413, не знайшли свого підтвердження.

У зв`язку з відмовою у позові, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 90, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) та Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА

.