Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №640/1918/20 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 640/1918/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурара про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №640/1918/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо невиплати при звільненні всіх належних сум із заробітної плати, зобов`язання Офісу Генерального прокурора здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з вересня 2019 року по день звільнення та сплатити різницю в недоотриманій при звільненні заробітної плати, зобов`язання Офісу Генерального прокурора зробити перерахунок середнього заробітку на день звільнення з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з вересня 2019 року по день звільнення та виплатити вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього заробітку, зобов`язання Офісу Генерального прокурора виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з компенсацією втрати частини доходів (індексацією) у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зобов`язання Офісу Генерального прокурора надати довідку про розмір та складові перерахованої заробітної плати із зазначенням її складових та визначення середнього заробітку за останні 60 місяців до дня звільнення з додатком розрахунку.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 року №2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Порядку №399 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 року справу передано на розгляд судді Свиді Л.І.

Цю справу прийнято до свого провадження, вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачам строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзиви.

Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачкою тим, що 30.10.2019 року Генеральним прокурором винесено наказ №1318ц про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі п.9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 01.11.2019 року. Після звільнення позивачці 04.11.2019 року на картковий рахунок було зараховано заробітну плату в сумі 94215,14 грн. (компенсація за невикористані відпустки) та 28.11.2019 року – 707,03 грн. Більше жодних сум заробітної плати та інших виплат на картковий рахунок позивачки не надходило. Тобто, 28.11.2019 з позивачкою проведено остаточний розрахунок при звільненні. Відповідно до наказу Генерального прокурора України №163 від 09.02.2015 року позивачці присвоєно черговий класний чин старшого радника юстиції. Розмір надбавки до її посадового окладу за класний чин складав 2400 грн. Наказом Генерального прокурора №1163ц від 14.11.2018 року позивачку призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, згідно з яким за позивачкою збережено встановлену їй за попередньою посадою відсоткову надбавку з урахуванням надбавок за класний чин та вислугу років. Згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-112зп від 24.09.2019 року заробітна плата ОСОБА_1 складається з основного окладу – 7490 грн., класного чину – 2400 грн та вислуги років 2996 грн. Однак, відповідно до розрахунковихлистів за вересень 2019 року позивачці виплачена надбавка за класний чин лише 6 днів, за жовтень та листопад 2019 року надбавка за класний чин позивачці не виплачувалась, що вплинуло на розмір заробітної плати, яка виплачувалась позивачці у вказаний період, у звязку із чим звернулась до суду із цим позовом.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає про те, що враховуючи те що ОСОБА_1 на виконання п. 10 Порядку № 221 Генеральному прокурору не подано заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, наказом Генерального прокурора України від 30.10.2019 року № 1318ц, відповідно до пп. 1 п. 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, її звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 01.11.2019 року. Отже, юридичним фактом, що зумовив звільнення позивача на підставі п. 9 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» є неподання нею заяви (ненадання згоди на застосування процедури та умов проведення атестації). Тобто цей юридичний факт (підстава) є відмінним від тих юридичних фактів (підстав), у зв`язку з якими ст. 44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги. Аналіз положень цієї статті вказує на те, що відповідна виплата за своїм характером спрямована на захист трудових прав працівника, зокрема, при його звільнені з незалежних від нього обставин. Вихідна допомога виплачується з метою матеріальної підтримки особи, яка втрачає роботу та стабільний заробіток не за власним рішенням і настання таких подій може бути для неї неочікуваним та незапланованим. Натомість ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора і з органів прокуратури у зв`язку з неподанням заяви, тобто відповідно до пп. 1 п. 19 розд. ІІ Закону № 113-ІХ. Оскільки обов`язковою умовою для призначення прокурорів (слідчих) до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур є успішне проходження ними атестації та надання їх згоди на призначення, неподання відповідної заяви вказує на відсутність бажання позивача щодо її переведення до відповідної прокуратури з дотриманням чітко визначеного у Законі № 113-IX механізму. Відсутність заяви прокурора (слідчого) за встановленою формою свідчить про відсутність підстав для проведення атестації та переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної чи окружної прокуратури. Ст. 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Генеральний прокурор, звільняючи ОСОБА_1 наказом від 30.10.2019 року №1318ц з посади старшого слідчого на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», керувався правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №820/1119/16, у якій зазначено про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги прокурору, звільненому з підстав та в порядку, передбачених Законом України «Про прокуратуру». На момент звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого не було правових підстав для виплат вихідної допомоги оскільки її було звільнено у порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру». За таких умов, дії Офісу Генерального прокурора щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні узгоджувалися з практикою Верховного Суду, а тому підстав для визнання їх протиправними немає. Крім того, з 25.09.2019 року Законом №113-ІХ скасовано одну із складових заробітної плати прокурорів - надбавку за класний чин. Крім того, п. 26 розділу ІІ Закону № 113-ІХ не передбачав відтермінування застосування п. 2 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону, а тому виплата надбавки за класний чин підлягала припиненню саме з дати набрання чинності законом № 113-ІХ, тобто з 25.09.2019 року. Таким чином, з моменту втрати чинності постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», якою встановлювалися класні чини працівникам прокуратури та регулювалася виплата доплати за класний чин, а саме з 25 вересня 2019 року, нарахування та виплата заробітної плати прокурорів проводиться без врахування надбавки за класний чин. За таких умов, дії Офісу Генерального прокурора щодо припинення нарахувань та виплати як складової частини заробітної плати – надбавки за класний чин є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 4 Закону №1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

У свою чергу, Законом України від 19.09.2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ) статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Законом № 113-ІХ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».

У той же час приписами Закону № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Внесені Законом № 113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

Слід враховувати, що вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

При цьому, нормою, що визначає порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.

Так, КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

У відповідності до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Слід звернути увагу на те, що частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України.

Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Внесені Законом №113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 21 січня 2021 року у справі № 260/1890/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 640/23379/19, від 25 лютого 2021 року у справі № 640/8451/20, від 17 березня 2021 року у справі №420/4581/20, від 30 березня 2021 року у справі № 640/25354/19, від 31 березня 2021 року у справі №320/2449/20, від 15 квітня 2021 року у справі № 440/3166/20, від 27 травня 2021 року у справі № 380/4855/20, від 24 червня 2021 року у справі № 200/5390/20-а, від 22 липня 2021 року у справі № 300/2000/20 та від 11 серпня 2021 року у справі № 640/9375/20 і суд не вбачає підстав відступати від неї.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що враховуючи те що ОСОБА_1 на виконання п. 10 Порядку № 221 Генеральному прокурору не подано заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, наказом Генерального прокурора України від 30.10.2019 року № 1318ц, відповідно до пп. 1 п. 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, її звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 01.11.2019 року. Відсутність заяви прокурора (слідчого) за встановленою формою свідчить про відсутність підстав для проведення атестації та переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної чи окружної прокуратури, тому право на виплату вихідної допомоги у останньої відсутнє.

При цьому, суд зауважує, що у наказі 30.10.2019 №1318ц підставою звільнення позивачки зазначено пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» - тобто у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

При цьому, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» Верховний Суд, вирішуючи спори щодо виплати вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням з органів прокуратури, змінив свою позицію з цього питання і неодноразово та послідовно її підтримав, зокрема у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі №620/4186/21.

Так, суд звертає увагу на те, що незалежно від причини і підстави, відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованим законодавством коштів, в тому числі і вихідної допомоги, оскільки чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні.

У свою чергу, під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав.

Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачка набула право на виплату вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.

При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2022 року у справі №640/23376/19 позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 30 жовтня 2019 року №1318ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 01 листопада 2019 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 02 листопада 2019 року, стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 листопада 2019 року по 19 вересня 2022 року у розмірі 1 396 045,50грн.; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі №640/23376/19 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року скасувати в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) відшкодування моральної шкоди. Прийнято у вказаній частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення моральної шкоди - відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №640/23376/19 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - відмовлено.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 року у справі №640/23376/19 наказом Генерального прокурора від 10.05.2024 року №826ц скасовано наказ Генерального прокурора від 30.09.2019 року №1318ц про звільнення та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 02.11.2019 року.

Відтак, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади скасовано та поновлено позивача на посаді з моменту звільнення, у відповідача відсутній обов`язок, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , які стосуються надбавки за класний чин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (чинної до набрання законної сили Законом №113-ІХ) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 Закону №1697-VII (у редакції до внесення змін Законом №113-ІХ) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

25.09.2019 року набув чинності Закон №113-ІХ, згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» якого втратили чинність, серед іншого, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII і постанова Верховної Ради України від 06.11.1991 «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», тобто, положення законодавства, на підставі яких встановлювалися класні чини працівників органів прокуратури України та передбачалася відповідна надбавка як складова частина заробітної плати.

Додатком 8 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 визначався розмір надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класні чини. Указаний додаток виключено на підставі постанови Уряду від 26.02.2020 №171 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яка набрала законної сили 04.03.2020.

За правилами конкуренції правових норм у цьому випадку пріоритет у застосуванні має Закон №113-ІХ.

Отже, за наведеного правового регулювання суд констатує, що з набранням чинності Законом №113-ІХ у прокурорів відсутнє право на отримання надбавки за класний чин як складової заробітної плати. Тож у позивача з 25.09.2019 відсутнє право на нарахування та виплату надбавки за класний чин.

Суд також зазначає, що збереження виплати за класний чин у підзаконному нормативно-правовому акті не може бути застосовним за відсутності передбаченого законом права на таку виплату, оскільки заробітна плата прокурора регулюється виключно Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (ст. 81 Закону №1697-VII).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №560/4178/20, від 18.05.2021 у справі №360/2160/20, від 19.05.2022 у справі №640/4264/20, від 04.08.2022 у справі №640/12389/20 та від 06.10.2022 у справі №360/2189/20.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виплати відповідачем позивачу заробітної плати з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з вересня 2019 по день звільнення.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на відсутність правових підстав для проведення позивачу перерахунку та виплати заробітної плати з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з вересня 2019 року, відповідно не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з компенсацією втрати частини доходів (індексацією) у зв`язку з порушенням строків їх виплати та надання довідки про розмір та складові перерахованої заробітної плати із зазначенням її складових та визначення середнього заробітку за останні 60 місяців до дня звільнення з додатком розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, буд. 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо невиплати при звільненні всіх належних сум із заробітної плати, зобов`язання Офісу Генерального прокурора здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з вересня 2019 року по день звільнення та сплатити різницю в недоотриманій при звільненні заробітної плати, зобов`язання Офісу Генерального прокурора зробити перерахунок середнього заробітку на день звільнення з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з вересня 2019 року по день звільнення та виплатити вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього заробітку, зобов`язання Офісу Генерального прокурора виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з компенсацією втрати частини доходів (індексацією) у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зобов`язання Офісу Генерального прокурора надати довідку про розмір та складові перерахованої заробітної плати із зазначенням її складових та визначення середнього заробітку за останні 60 місяців до дня звільнення з додатком розрахунку – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА

.