Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №380/2879/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 рокусправа № 380/2879/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач був призваний по мобілізації на військову службу у період дії правового режиму воєнного стану з 25.02.2022. Військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 . Довідкою №8450убд від 07.11.2025 підтверджується те, що у період з 05.02.2023 по 11.02.2023, з 27.02.2023 по 23.07.2023, з 04.08.2023 по 10.10.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №287 від 10.10.2023 звільнений у запас. Після звільнення з військової служби, позивач звернувся до відповідача із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби з розрахунку 1/6 від зазначеної суми за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях (сумарно), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Однак, відповідачем повідомлено, що позивач не набув права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025. Відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 станом на 13.02.2025 — дату набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 — не перебував на військовій службі, у зв`язку з чим, на думку відповідача, у нього відсутні правові підстави для набуття права на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах, а відтак така виплата військовою частиною НОМЕР_1 не передбачена. Позивач вважає, що звільнення особи з військової служби не може розглядатися як самостійна підстава для відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої п. 4 Постанови №153, за умови дотримання інших встановлених законом критеріїв. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 26.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.05.2026 витребувано у відповідача додаткові докази.

25.05.2026 за вх.№44270 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що оскільки позивача на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №287 від 10.10.2023 звільнено з військової служби у запас за сімейними обставинами, тому така обставина виключає можливість застосування до позивача пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, а саме: припинення проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та виключення його зі списків особового складу ще у жовтні 2023 року. Просить у задоволенні позову відмовити.

28.05.2026 за вх.№45780 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, відзив подано із значним пропуском строку. По суті зазначає, що позиція відповідача ґрунтується на помилковому тлумаченні пункту 4 Постанови КМУ №153 від 11.02.2025, оскільки нормативний акт не містить вимоги щодо обов`язкового проходження військової служби станом на 13.02.2025 та не виключає права на виплату для осіб, звільнених до набрання нею чинності. Представник позивача наголошує, що ключовою умовою є факт безпосередньої участі у бойових діях, а не безперервне перебування на службі на конкретну дату, що підтверджується системним тлумаченням положень Постанови, зокрема щодо осіб, які припинили службу у зв`язку з пораненням або захворюванням. Також зазначено, що Постанова №153 не встановлює строків звернення з рапортом, а доводи про несвоєчасність звернення та відсутність бюджетних підстав є юридично неспроможними, оскільки внутрішні бюджетні процедури не можуть обмежувати гарантоване право на соціальну виплату. Просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати здійснити нарахування і виплату одноразової грошової винагороди.

28.05.2026 за вх.№45800 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що відповідь на відзив не спростовує його правової позиції та ґрунтується на помилковому тлумаченні Постанови КМУ №153 від 11.02.2025. Відповідач вважає, що одноразова грошова винагорода має спеціальний мотиваційний характер і поширюється лише на осіб, які перебували у правовідносинах військової служби станом на дату набрання чинності постановою, а не на всіх, хто проходив службу у минулому. Наголошується, що позивач був звільнений до набрання чинності Постановою №153, а тому не належить до кола її адресатів. Окремо представник відповідача стверджує, що відсутність прямої заборони у Постанові №153 не створює права на виплату, оскільки бюджетні зобов`язання можуть виникати лише за наявності прямої нормативної підстави. Посилання позивача на судову практику, статтю 17 Конституції України та соціальний характер гарантій військовослужбовців, на думку Відповідача, не змінюють необхідності застосування спеціальних умов Постанови №153 та не підтверджують права позивача на спірну виплату.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 12.07.2023.

На виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» позивач був призваний на військову службу за загальною мобілізацією з 25.02.2022, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_5 .

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №8450убд від 07.11.2025, позивач, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 дійсно в період з 05.02.2023 по 11.02.2023, з 27.02.2023 по 23.07.2023, з 04.08.2023 по 10.10.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в Донецькій обл., Краматорський р н., Костянтинівська МТГ, Дружківська МТГ; АДРЕСА_3 .

Відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №287 від 10.10.2023 солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 , стрільця-снайпера 1 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.10.2023 №80-РС, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із сімейними обставинами) відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 10.10.2023 виключено із списків особового складу частини, всіх виді забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», яка набула чинності 13.02.2025, пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Постанова № 153).

13.01.2026 позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотання вжити заходів з метою встановлення підстав набуття ОСОБА_1 права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від11.02.2.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», а також здійснити нарахування та виплату такої допомоги у встановленому порядку.

16.02.2026 представник позивача звернулася до відповідача із адвокатським запитом, в якому просила повідомити про результат розгляду рапорту позивача від 13.01.2026.

Листом від 18.02.2026 №690/193/162з, військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що він станом на дату набрання чинності постанови №153, а саме 13.02.2025, не продовжував проходити військову службу, та правових підстав для застосування положень постанови №153 щодо нього не вбачається, а отже, виплата військовою частиною НОМЕР_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень не передбачена.

Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі по тексту також - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі по тексту також Закон №2011-XII).

За змістом частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону №2011-XII).

Приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (надалі по тексту також Постанова №153).

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (надалі по тексту також Порядок №153).

Відповідно до пункту 1 Порядку №153, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (надалі по тексту також - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За змістом підпункту 1 пункту 3 Постанови №153 учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови №153 унормовано, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур`єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за №153 опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" 13.02.2025.

Таким чином, Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

За результатами аналізу положень абзацу 2 Постанови № 153 суд дійшов висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

(1) бути особами рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

(2) бути прийнятою або призваною на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX до набрання чинності цією постановою [до 13.02.2025] у віці до 25 років;

(3) проходити військову службу;

(4) брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою [13.02.2025].

Повертаючись до фактичних обставин справи, судом з`ясовано, що позивач 25.07.2022 був прийнятий у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України№69/2022.

Згідно паспорту громадянина України № НОМЕР_6 позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на дату прийняття на військову службу (25.02.2022) останньому виповнилось повних 18 років.

В свою чергу абзацами 3-5 Постанови №153 унормовано розміри виплати одноразової грошової винагороди, зокрема:

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За доводами позивача застосуванню підлягає абзац 4 пункту 4 Порядку №153, оскільки останній, як військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, а також має захворювання, поранення (травм, контузій, каліцтв), одержані під час захисту Вітчизни, відтак винагорода повинна виплачуватись в повному обсязі.

Так, відповідно до первинної медичної картки (форма 100) позивач отримав травму – обмороження І ступеню пальців правої стопи 11.02.2023.

В спірному випадку, з огляду на встановлені судом обставини, слід дійти висновку, що позивач, як військовослужбовець рядового складу Збройних Сил України, прийнятий на військову службу до 13.02.2025 у віці 19 роки (до 25 років), отримав поранення, пов`язані із захистом Батьківщини.

Окремо слід зазначити, що у суду відсутні будь-які відомості про притягнення позивача до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарні правопорушення.

Разом з тим, абзац 4 пункту 4 Постанови №153 підлягає застосуванню до осіб, зазначених в абзаці 2 цієї Постанови.

В той же час, наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 10.10.2023 №287 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 10 жовтня 2023 року.

Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025) та на дату подання позивачем заяви від 13.01.2026, щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем.

Оскільки заявник не перебував у статусі діючого військовослужбовця ані станом на дату прийняття Постанови №153, ані станом на дату подання заяви від 13.01.2026, правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні.

Суд також звертає увагу, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби.

При цьому йдеться не про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, звільненим із військової служби до моменту набрання чинності Постановою №153, а про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців, а також стимулювання діючих військовослужбовців, які прийняті на військову службу у віці до 25 років та продовжують проходити військову службу.

Враховуючи вищенаведене суд вказує про те, що Військовою частиною НОМЕР_1 при розгляді заяви позивача від 13.01.2026 дотримано вимоги Постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за №153 та правомірно відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі один мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови №153.

З огляду на висновок суду про правомірність дій відповідача, не підлягають задоволенню також похідні вимоги про зобов`язання військової частини здійснити виплату одноразової грошової винагороди позивачу у розмірі один мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови №153.

Схожий висновок підтримано Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 05.05.2026 у справі №460/14136/25.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої и статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна