Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №340/906/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/906/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 02.02.2026 року №5, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ухвалити рішення надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування вимог зазначено, що 29 січня 2026 року позивач звернувся через Центр надання адміністративних послуг Новомиргородської міської ради із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На підтвердження наявності права на відстрочку позивач подав документи, які свідчать, що він є сином військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер під час проходження військової служби та у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби. Позивач вважає протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 5 від 02.02.2026 року, яким йому відмовлено у наданні відстрочки. На думку позивача, подані документи підтверджують його належність до категорії осіб, які не підлягають призову під час мобілізації відповідно до пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Крім того, відповідач не здійснив належної оцінки поданих доказів та не навів мотивів, з яких дійшов висновку про відсутність підстав для надання відстрочки.

Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що за результатами розгляду заяви позивача комісією правомірно прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки. Відповідач посилається на те, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" право на відстрочку мають особи, близькі родичі яких загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час забезпечення національної безпеки і оборони та відсічі збройної агресії. За твердженням відповідача, із поданих позивачем документів убачається, що ОСОБА_2 помер внаслідок гострої серцево-судинної недостатності та гіпертрофічної кардіоміопатії, а не загинув під час виконання бойових завдань, у зв`язку з чим відсутній передбачений законом факт загибелі близького родича, який і є необхідною умовою для надання відстрочки (а.с.85-87).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач з 03.09.2024 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 убачається, що батьком позивача є ОСОБА_2 .

Відповідно до сповіщення сім`ї № 11004 від 27.08.2024, витягів з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 15.09.2024 № 526/1 і наказу (по стройовій частині) від 23.04.2025 № 126, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок гострої серцево-судинної недостатності та іншої гіпертрофічної кардіоміопатії.

Згідно з протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0903-1019-5804-0 від 03.09.2025 встановлено, що солдат ОСОБА_2 втратив свідомість у місці тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_1 , після чого на місце події була викликана бригада екстреної медичної допомоги. Проведені реанімаційні заходи позитивного результату не дали, у зв`язку із чим була констатована біологічна смерть військовослужбовця.

Також матеріали справи містять відомості, що ОСОБА_2 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 та безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України (а.с.33).

29.01.2026 позивач через Центр надання адміністративних послуг звернувся із заявою № 20260129-354458 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 4 частини третьої статті23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

До заяви були додані: сповіщення сім`ї № 11004 від 27.08.2024; витяг з наказу № 126 від 23.04.2025; протокол засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0903-1019-5804-0 від 03.09.2025; свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ; свідоцтво про смерть на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 ; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 ; картка платника податків на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_5 ; витяг з реєстру територіальної громади відносно ОСОБА_1 ; ВОД на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_6 (а.с.90-102).

За результатами розгляду заяви позивача Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 5 від 02.02.2026, про відмову позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Про прийняте рішення позивача повідомлено письмовим повідомленням № 644 від 02 лютого 2026 року, яке він отримав особисто (а.с.89).

Підставою відмови у наданні відстрочки було визначено відсутність документального підтвердження факту загибелі близького родича позивача, оскільки з поданих документів ОСОБА_2 помер внаслідок гострої серцево-судинної недостатності та гіпертрофічної кардіоміопатії під час проходження військової служби.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Аналогічний обов`язок громадян України кореспондується із статтею 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон № 2232-XII), який визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, указами Президента України воєнний стан продовжувався і на момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі – Закон № 3543-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 23 цього Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.

Зокрема, згідно з пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Таким чином, право на відстрочку від призову за пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII пов`язується із встановленням факту загибелі або зникнення безвісти близького родича за обставин, визначених цією нормою, під час виконання завдань із забезпечення національної безпеки і оборони та відсічі збройної агресії проти України. При цьому як наголосив Верховний Суд у постанові від 28.04.2026 року у справі № 160/13713/25, зазначена норма підлягає застосуванню з урахуванням її мети – забезпечення соціальної справедливості та додаткового соціального захисту сімей, які вже зазнали втрати близької особи внаслідок війни. Відтак під час вирішення питання про надання особі відстрочки визначальне значення мають обставини загибелі або зникнення безвісти військовослужбовця та їх зв`язок із виконанням ним завдань щодо захисту України, а не виключно формальне тлумачення окремих документів чи відомостей про проходження військової служби.

Відповідно до частин сьомої – дев`ятої статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення № 154 передбачено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, зокрема із застосуванням системи електронної черги (у порядку, визначеному Міноборони), видають необхідні довідки та інші документи;

В силу пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення (далі – Порядок №560 в редакції на день виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Положенням пункту 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Відповідно до Додатка № 5 до Порядку № 560 для осіб, визначених пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", право на відстрочку підтверджується документами, що підтверджують родинні зв`язки (у тому числі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг із наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави).

Отже, аналіз Додатка № 5 до Порядку № 560 свідчить про те, що для підтвердження права на відстрочку, передбаченого пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, законодавець визначив комплекс документів, спрямованих на підтвердження трьох юридично значущих обставин: наявності родинних зв`язків із загиблою або зниклою безвісти особою, факту її загибелі (смерті) чи зникнення безвісти, а також зв`язку таких обставин із виконанням завдань із забезпечення національної безпеки і оборони та відсічі збройної агресії проти України.

При цьому нормативне регулювання не обмежує перелік належних доказів виключно документами, що підтверджують загибель військовослужбовця внаслідок бойового ураження. Навпаки, Додаток № 5 прямо передбачає можливість підтвердження відповідних обставин, зокрема, сповіщенням про смерть, актом службового розслідування, витягом із наказу про виключення зі списків особового складу або іншими документами, що засвідчують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у особи права на відстрочку визначальне значення має не лише факт смерті або зникнення безвісти близького родича, а встановлення того, що такі обставини настали під час виконання ним завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України. Саме на підтвердження цих обставин і спрямовані документи, перелічені у Додатку № 5 до Порядку № 560.

Судом установлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII як син військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер.

На підтвердження зазначених обставин позивач подав: свідоцтво про народження, яким підтверджується родинний зв`язок із ОСОБА_2 ; сповіщення сім`ї № 11004 від 27.08.2024 року; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.04.2025 року № 126; протокол засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0903-1019-5804-0 від 03.09.2025 року та інші документи.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 , безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 15.09.2024 № 526/1 "Про результати проведення спеціального розслідування нещасного випадку за фактом смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 ", у ході спеціального розслідування встановлено, що під час виконання бойового наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.08.2024 №271дск, щодо прибуття у Сумську область для проходження військової служби, ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок гострої серцево-судинної недостатності та гіпертрофічної кардіоміопатії помер солдат ОСОБА_2 . Смерть настала під час проходження військової служби та у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби (а.с.39зв.-40).

Матеріали спеціального розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 не містять відомостей про перебування військовослужбовця у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, вчинення ним адміністративного або кримінального правопорушення, самовільне залишення місця служби чи інші обставини, які б свідчили про відсутність зв`язку між смертю та виконанням обов`язків військової служби.

Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність у позивача права на відстрочку з мотивів того, що у поданих документах зазначено причину смерті військовослужбовця як гостру серцево-судинну недостатність та гіпертрофічну кардіоміопатію, а не сформульовано її як "загибель". Такий підхід ґрунтується на буквальному тлумаченні окремих термінів без урахування змісту правової норми, її мети та фактичних обставин справи.

Так, положення пункту 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII пов`язують виникнення права на відстрочку з фактом смерті або зникнення безвісти близького родича за обставин виконання завдань із забезпечення національної безпеки і оборони та відсічі збройної агресії проти України, а не з конкретною медичною причиною настання смерті.

Встановлення медичного діагнозу як причини смерті не виключає та не спростовує факту її настання під час виконання бойового наказу, проходження військової служби та виконання обов`язків із захисту держави. Натомість подані позивачем документи, передбачені Додатком № 5 до Порядку № 560, у сукупності підтверджують наявність необхідного правового зв`язку.

Запровадження законодавцем відповідної підстави для звільнення від призову зумовлене необхідністю забезпечення соціального захисту сімей військовослужбовців, які загинули або померли під час виконання завдань із захисту України, та недопущення покладення на них додаткового мобілізаційного обов`язку після такої втрати.

Отже, формальне розмежування понять "загибель" та "смерть" без оцінки обставин проходження військової служби та виконання військовослужбовцем службових обов`язків не відповідає змісту та меті правового регулювання.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що смерть ОСОБА_2 настала під час проходження військової служби та у зв`язку з виконанням ним обов`язків із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України. Відтак позивач як син військовослужбовця, смерть якого настала за зазначених обставин, належить до кола осіб, визначених пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

За таких обставин спірне рішення Комісії, оформлене протоколом від 02.02.2026 № 5, є необґрунтованим, прийнятим без належної оцінки доказів та з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

З огляду на те, що Комісією не встановлено інших обставин, які б унеможливлювали надання позивачу відповідної відстрочки, та з метою забезпечення ефективного судового захисту порушеного права, який виключає необхідність повторного звернення до суб`єкта владних повноважень і унеможливлює затягування його реалізації, суд вважає за необхідне обрати спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII.

Підсумовуючи вищевказане, позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн (а.с.16), який в сумі 1064,96 грн (1331,20 грн х 0,8 (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір")) підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 266,24 грн може бути вирішено за його заявою (клопотанням) у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.139, 241, 242-246, 255, 292-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 02.02.2026 року № 5, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН