Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №320/35033/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м.Київ № 320/35033/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 24 червня 2025 року ВП №74552126 у розмірі 5100 грн, винесену Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у державного виконавця відсутні підстави для накалдення штрафу за невиконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року у справі №369/6843/21. Представник позивача вказує, що своїми листами державного виконавця та стягувача про відсутність об`єктивної можливості виконання судового рішення у справі №369/6843/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22липня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що у зв`язку з відсутністю в матеріалах виконавчого провадження документального підтвердження повного та фактичного виконання боржником вищезазначеного судового рішення, 24 червня 2025 року державним виконавцем відділу, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн та встановлено термін 10 (десять) робочих днів для виконання рішення суду.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував правомірність винесення постанови від 24 червня 2025 року про накладення штрафу, а отже він не виконав обов`язок покладений на нього частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Вважає оскаржувану постанову від 24 червня 2025 року про накладення штрафу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року по справі №369/6843/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного кадастрового реєстратора Король Ольги Іванівни відділу у Києво-Святошинському районі міськрайонного управління у Києво-Святошинскому та м. Ірпені Головного управління Дергеокадастру у Київській області, Державний реєстратор ЦНАП Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Коваленко Дмитро Вікторович про скасування рішення державного реєстратора задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Чабанської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Коваленка Дмитра Вікторовича, індексний номер рішення: 50144955 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна земельна ділянка, що розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222457400:04:003:5554 за ОСОБА_2 з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зобов`язано внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності на приватна земельна ділянка, що розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222457400:04:003:5554 за ОСОБА_2 . Скасовано рішення державного реєстратора Чабанської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Коваленка Дмитра Вікторовича, індексний номер рішення: 50144123 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна земельна ділянка, що розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222457400:04:003:5554 за ОСОБА_2 з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Внесено запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності на приватна земельна ділянка, що розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222457400:04:003:5554 за ОСОБА_2 .

Зобов`язано державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис в поземельній книзі щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3222457400:04:003:5554, місце розташування АДРЕСА_1 , цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, форма власності - приватна, площа земельної ділянки 0, 0611 гектарів шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування. Зобов`язано державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис в поземельній книзі щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3222457400:04:003:5555, місце розташування АДРЕСА_1 , цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, форма власності - приватна, площа земельної ділянки 0,0390 гектарів шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування. Зобов`язано державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області поновити запис в поземельній книзі щодо земельної ділянки (попередній кадастровий номер 3222457400:04:003:0319) місце розташування АДРЕСА_1 , цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, форма власності - приватна, площа земельної ділянки 0,1001 га у попередній стан, присвоївши новий кадастровий номер та внесення відомостей до Державного земельного кадастру та Поземельної книги.

31 травня 2023 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист №369/6843/21 про зобов`язання державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис в поземельній книзі щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3222457400:04:003:5555, місце розташування Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вулиця Вишнева, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, форма власності - приватна, площа земельної ділянки 0,0390 гектарів шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

25 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про примусове виконання рішення суду у справі № 369/6843/21.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 26 березня 2024 року відкрито виконавче провадження №74552126 за виконавчим листом Києво-Святошинського районного суду Київської області справі № 369/6843/21 Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року по справі №369/6843/21.

19 квітня 2024 року на адресу позивачем на адресу відповідача направлено лист щодо підстав, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про накладення штрафу від 24 червня 2025 року ВП №74552126 на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови від 24 червня 2025 року ВП №74552126, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями частин першої - третьої статті 63 Закону №1404-VIII, згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Наведене в сукупності свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що не виконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішенням про накладення штрафу має бути встановлено факт не виконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року №554/13475/15-ц.

Тобто, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

Позивач у позові стверджує, що з урахуванням положень частини тринадцятої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав з моменту скасування її реєстрації. Однак, на момент винесення оскаржуваної постанови речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:04:003:5555 так і не були скасовані. І це на його думку є тими поважними причинами, які не просто ускладнюють, а фактично унеможливлюють виконання рішення у справі №369/6843/21.

Проте суд не може погодитись із таким твердженням позивача, оскільки останній з 26 грудня 2022 року (моменту набрання рішенням суду законної сили) не звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявами щодо встановлення чи зміни способу та порядку виконання рішення суду або за роз`ясненням рішення суду чи відстроченням його виконання з огляду на порушення черговості виконання вказаного рішення.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У силу статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Тож обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19.

Отже рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року по справі №369/6843/21 відповідач у спосіб, визначений у його резолютивній частині, не виконав, а також не врахувала висновки суду, наведені у мотивувальній частині судового рішення.

Суд враховує, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Наводячи підстави неможливості виконання рішення суду, позивач не подавав доказів вчинення дій, спрямованих на те, щоб посприяти виконанню рішення, або за наявності підстав зупинити проведення виконавчих дій чи відстрочити/розстрочити виконання судового рішення. Не вчиняв, жодних дій, які б були спрямовані на виконання рішення суду у строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження»

Отже суд робить висновок, що боржник не виконав рішення суду Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року по справі №369/6843/21 без поважних причин.

З огляду на зазначене, суд доходить втсновку, що відповідач, приймаючи оскаржену постанову ВП №74552126 від 24 червня 2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та у межах своїх повноважень, тому підстави для скасування спірної постанови відсутні.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.