Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №320/29332/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Київ № 320/29332/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2024 року по 21 квітня 2025 року грошового забезпечення, та виплат, передбачених пунктом 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 вересня 2024 року по 21 квітня 2025 року, а також інших виплат, передбачених пунктом 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Позиція позивача полягає у тому, що під час перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 він фактично не був забезпечений належним грошовим забезпеченням. Позивач зазначає, що після виведення у розпорядження розмір його щомісячних виплат істотно зменшився, що, на його переконання, порушує гарантії матеріального забезпечення військовослужбовців та їх соціального захисту. Позивач вважає, що оскільки військово-лікарською комісією його було визнано обмежено придатним до військової служби, а надалі придатним до проходження служби лише у визначених видах військових частин, підрозділів та установ, відповідач повинен був виплачувати йому грошове забезпечення за правилами пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260. Також позивач посилається на те, що, перебуваючи у розпорядженні, він не був усунений від виконання службових завдань, а фактично виконував певні доручення командування, пов`язані з організаційним забезпеченням діяльності військової частини, обліком військовослужбовців, оформленням документів та іншими питаннями. На думку позивача, виконання таких завдань підтверджує, що він не міг бути позбавлений належного грошового забезпечення. Окремо позивач зазначає, що отримання ним грошового забезпечення у розмірі 652,56 грн на місяць не відповідає ані мінімальним гарантіям оплати праці, ані конституційному праву на достатній життєвий рівень, ані гарантіям соціального і правового захисту військовослужбовців. Позивач вважає, що така ситуація фактично створювала умови, за яких він був змушений проходити військову службу без належного матеріального забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Копію ухвали суду була направлена відповідачу до електронного кабінету підсистеми Електронний Суд, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої, другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2023 року медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби, що підтверджується відповідною відміткою у військовому квитку.

14 лютого 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №65, ОСОБА_1 було призвано на військову службу за мобілізацією та, згідно з наказом від 14.02.2023 № 49, призначено на посаду старшого стрільця військової частини НОМЕР_2 .

11 квітня 2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 №48 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого стрільця-оператора стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .

31 травня 2023 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії терапевтичного профілю Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», за результатами якого видано довідку військово-лікарської комісії від 31.05.2023 №753. Згідно із зазначеною довідкою, на підставі відповідних статей графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах; придатним до служби у частинах забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях та навчальних закладах.

З матеріалів справи також вбачається, що 19 липня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 №20-рс ОСОБА_1 виведено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .

30 серпня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 №246 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , усіх видів забезпечення, та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

31 серпня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №253 ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

25 жовтня 2024 року позивач повторно пройшов медичний огляд у гарнізонній військово-лікарській комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», за результатами якого видано довідку військово-лікарської комісії від 25.10.2024 №28336. Згідно із зазначеною довідкою ОСОБА_1 на підставі статей 41-Б, 23-В, 42-Б, 10-В, 54-В, 52-В, 13-В, 43-В, 17-В, 39-Б, 45-Б, 10-Б, 64-Б, 62-В, 74-В, 54-Б графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

У вказаній довідці військово-лікарської комісії зазначено перелік установлених у позивача захворювань, зокрема цереброваскулярну хворобу, атеросклеротичне ураження брахіоцефальних артерій, дисциркуляторну енцефалопатію, вертеброгенну дорсалгію, холестероз жовчного міхура, хронічний холецистит, дивертикульоз сигмоподібної кишки, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, вузловий зоб, геморой, астено-невротичний стан, гіпертонічну хворобу, хронічний простатит, сечосольовий діатез, хронічний риносинусит, полікістоз жовчного міхура, кісти сегментів печінки, ампутацію кукуса І пальця правої кисті тощо. При цьому матеріали справи не містять висновку військово-лікарської комісії про встановлення у позивача поранення, контузії, травми або каліцтва, пов`язаних із захистом Батьківщини.

30 жовтня 2024 року позивач звернувся до командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому зазначив, що перебуває у розпорядженні командування частини та, за його твердженням, продовжує виконувати окремі завдання, зокрема щодо формування графіку варти автопарку, комунікації з державними органами, оформлення документів, супроводження військовослужбовців на медичне лікування, виконання господарських потреб, а також інших доручень. У зв`язку з цим позивач просив призначити його на посаду, на якій він міг би проходити військову службу з урахуванням стану здоров`я та отримувати належне грошове забезпечення.

Згідно з наданими позивачем банківськими виписками, у спірний період йому здійснювалися окремі виплати грошового забезпечення. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримував виплати у розмірі 21 333,11 грн, 20 770,92 грн, 692,39 грн, 14 077,95 грн, 680,63 грн, 707,38 грн, 652,56 грн, 456,79 грн тощо. Позивач вважає, що такі виплати є істотно меншими, ніж належне йому грошове забезпечення, яке, на його думку, повинно було виплачуватися у порядку пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260.

21 квітня 2025 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №114 ОСОБА_1 вибув до нового місця служби, а саме до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут для подальшого проходження військової служби, у зв`язку з чим був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

23 квітня 2025 року представником позивача на адресу Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 направлено адвокатські запити щодо надання інформації про порядок та розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також щодо надання копій наказів, на підставі яких позивач проходив військову службу, виводився у розпорядження та вибував до нового місця служби.

Листом від 07 травня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь на адвокатський запит, до якої долучила витяги з наказів та довідку про доходи ОСОБА_1 .

Вважаючи, що Військова частина НОМЕР_1 протиправно не нарахувала та не виплатила йому грошове забезпечення за період з 01 вересня 2024 року по 21 квітня 2025 року у розмірі, передбаченому пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно частини 1 пункту 20 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, що триває по даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 40 Закону № 2232-XII передбачено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно статей 1, 2 Закону № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та за №69 «Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України» Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова за №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 1-1 Постанови №168, у редакції, застосовній до спірних правовідносин, військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачуються оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

Відповідно до Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність особи до військової служби та встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій чи каліцтв із проходженням військової служби або із захистом Батьківщини.

Відповідно до Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність особи до військової служби та встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій чи каліцтв із проходженням військової служби або із захистом Батьківщини. Саме такий причинний зв`язок має значення для застосування пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 та абзацу сьомого пункту 1-1 Постанови № 168.

Саме такий причинний зв`язок має значення для застосування пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 та абзацу сьомого пункту 1-1 Постанови № 168.

Суд звертає увагу, що наявні у справі довідки ВЛК містять висновки щодо ступеня придатності позивача до військової служби.

Водночас такі довідки не містять висновку про те, що позивач отримав поранення, контузію, травму або каліцтво, пов`язані із захистом Батьківщини.

Пунктом 1 Розділу 28 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.

Пунктом 5 цього Розділу Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" №3161-IX від 28.06.2023 установлено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX:

- військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 7 пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836, яка відповідно до пункту 3 набирає чинності з дня опублікування та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року) визначено, що:

"Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень."

Цей же абзац сьомий пункту 1-1 Постанови № 168, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 № 1001, яка відповідно до пункту 2 набирає чинності з дня опублікування та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року, викладений в наступній редакції:

"Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень."

В той же час, відповідно до абзацу 29 пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (згідно пункту 4 Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023 застосовується з 01.06.2023) (в даній редакції абзац 29 пункту 2 розділу XXXIV чинний у спірний період з вересня 2023 року по травень 2024 року) військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).

Відповідності до приписів абзацу 3 пункту 1 розділу XXVIII Порядку №260 час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що виплата додаткової винагороди у розмірі 20 100 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні можлива лише за одночасної наявності сукупності умов: військовослужбовець отримав поранення, контузію, травму або каліцтво, пов`язане із захистом Батьківщини; військовослужбовця визнано військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6– 12 місяців; військовослужбовця зараховано у розпорядження відповідного командира; військовослужбовець перебував у розпорядженні понад два місяці.

Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість застосування до військовослужбовця спеціального порядку виплати, передбаченого пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 та абзацом сьомим пункту 1-1 Постанови № 168.

Судом встановлено, що позивач дійсно перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у спірний період. Також матеріали справи містять довідку ВЛК від 31.05.2023 №753, згідно з якою ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби, та довідку ВЛК від 25.10.2024 № 28336, згідно з якою його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

Водночас у матеріалах цієї справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 у спірний період перебував у розпорядженні саме у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини. Наявні у справі довідки ВЛК підтверджують встановлення у позивача захворювань та визначають ступінь його придатності до проходження військової служби у певних військових частинах, підрозділах та установах, однак не містять висновку про отримання ним поранення, контузії, травми або каліцтва, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Сам факт визнання позивача обмежено придатним до військової служби за довідкою ВЛК від 31.05.2023 №753 не є достатнім для застосування пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, оскільки ця норма пов`язує право на спірну виплату не з будь-якою обмеженою придатністю, а з обмеженою придатністю або непридатністю з переоглядом, що настали у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини.

Так само факт перебування позивача у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 та виконання ним окремих службових доручень не є самостійною та достатньою підставою для виплати грошового забезпечення за правилами пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.