Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №300/2243/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. справа № 300/2243/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Репало Олексій Олександрович, до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Репало Олексій Олександрович, звернувся в суд із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, що полягає в незвільненні ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я за наявністю інвалідності; зобов`язання прийняти рішення про звільнення з військової служби за станом здоров`я за наявністю інвалідності на підставі п.п. "б" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У червні 2024 року подав рапорт щодо звільнення з військової служби на ім`я командира роти зв`язку тилового пункту польового зв`язку військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з наявністю 3 групи інвалідності та необхідністю стаціонарного лікування. Однак рапорт був повернутий з відміткою командира роти: «не погоджено, залучати тільки до легких робіт». Поданий у жовтні 2024 року рапорт повернутий з таких же підстав. На звернення адвоката з приводу результатів розгляду рапортів позивача, у грудні 2024 року військова частина НОМЕР_1 надала відповідь в якій зазначено, що твердження про відмову командира роти погодити рапорти є безпідставними та не відповідають дійсності, а підстави для службової перевірки відсутні. Положення п.п. "б" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції Закону України від 11.04.2024 №3633-ІХ передбачено одразу дві підстави для припинення військової служби з причини незадовільного стану здоров`я військовослужбовця, а саме: через непридатність до військової служби або через інвалідність. Вважає, що відповідач зобов`язаний був видати наказ по особовому складу про звільнення чи надати обґрунтовану письмову відмову у задоволенні рапорту (заяви). Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що ОСОБА_1 з 29.01.2025 є безпідставно відсутній на військовій службі. У військової частини НОМЕР_1 відсутні законом визначені підстави для дистанційного звільнення (без присутності) ОСОБА_1 з військової служби, його виключення зі списків особового складу без здачі справ та посади і проходження обхідного листа, який лиш після підписання його начальниками служб забезпечення свідчитиме про відсутність/наявність заборгованостей позивача перед командиром військової частини. Також вказав на пропуск строку звернення позивача із даним позовом (а.с.26-30).

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що відповідач помилково виходить з того, що спір стосується одноразової дії, тоді як у даному випадку має місце триваюча протиправна бездіяльність. Адже, військова частина НОМЕР_1 не прийняла належного рішення за рапортами позивача, не видала наказ про звільнення чи належної мотивованої відмови. Це означає, що порушення не припинилося, а триває дотепер. Те що позивач є безпідставно відсутній на військовій службі, не стосується предмету спору (а.с.51-53).

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Положеннями пп. "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі-Інструкція).

Пунктом 14.10 Розділу XIV "Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період" Інструкції №170 визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Судом встановлено, що 06.06.2024 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на ім`я командира роти зв`язку тилового пункту польового зв`язку військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з наявністю ІІІ групи інвалідності та необхідністю стаціонарного лікування (а.с.9).

До рапорту позивачем додано нотаріально завірені фотокопії документів: довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №166990, довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0011235, посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_2 , направлення на стаціонарне лікування (а.с.11,14, 16, 34 на звороті, 35).

Рапорт був повернутий з відміткою: «військова служба – обмежено придатний» (а.с.9).

Надалі, 01.10.2024 позивач повторно подав рапорт про звільнення з військової служби на ім`я командира роти зв`язку тилового пункту польового зв`язку військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з наявністю ІІІ групи інвалідності. Цей рапорт також повернутий з відміткою: «не погоджено, залучати тільки до легких робіт/без реалізації» (а.с.8,32-34,38-44).

Із наведених документів, зокрема довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №166990 вбачається, що ОСОБА_1 12.06.2019 встановлена ІІІ група інвалідності без переогляду. Ступінь втрати працездатності позивача становить 65%, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0011235 від 20.04.2016.

Таким чином, позивачем підтверджено своє право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров`я – наявності інвалідності.

Рішення по рапортах позивача про звільнення з військової служби згідно з підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відсутнє.

В зв`язку з цим представником позивача – адвокатом Музиченко О.В. подано адвокатський запит. Додатково представник позивача просила надати правову оцінку командира роти та сприяти якнайшвидшому звільненню ОСОБА_1 з військової служби.

З листа військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 №11854 вбачається, що твердження про відмову командира роти погодити рапорти є безпідставними та не відповідають дійсності, а підстави для службової перевірки відсутні (а.с.17).

Позивач вважає бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту та відповідно незвільнення з військової служби протиправною, у зв`язку з чим звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Згідно з п. 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).

За приписами статей 14, 31, 66 Статуту зі службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.

Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024. Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника). За правилами пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.

Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі - розділом ІV Порядку №531.

Згідно з пунктами 1-6, 8-9 розділу ІІІ Порядку №531 у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Отже, військовослужбовець, подаючи рапорт про звільнення з військової служби, має обов`язок подати/направити такий рапорт у спосіб у порядку та з дотриманням наведеного чинного законодавства.

Як вже встановлено судом і не заперечується сторонами, позивач подав два рапорти про звільнення його з військової служби 06.06.2024 та 01.10.2024 на ім`я командира роти зв`язку тилового пункту польового зв`язку військової частини НОМЕР_1 .

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 (далі - Інструкція №735).

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №735, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

У п. 241 Положення №1153/2008 передбачено, що накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

З наведеного слідує, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження. Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Відтак, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 вважається безпідставно відсутнім на військовій службі, а тому відсутні підстави для розгляду рапортів позивача від 06.06.2024 та 01.10.2024, так як дистанційне звільнення із лав ЗСУ законом не визначено.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170).

У п. 12.1 розділу XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби (п. 14.28 розділу XIV Інструкції №170).

Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 №40 (далі - Інструкція №40) рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

За приписами п. 3.1 Інструкції №40 документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.

У п.п. 3.9.1 Інструкції №40 зазначено, що реєстрація документів в електронній та паперовій формах (далі - документи) усіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформленні РМК в електронній формі у СЕДО із зазначенням обов`язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у РМК необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, моніторингу стану виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення.

Повертаючись до обставин у цій справі суд зазначає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів розгляду рапортів позивача від 06.06.2024 та від 01.10.2024 уповноваженою на прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби особою.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину і наразі відсутні законодавчо визначені передумови для його звільнення з військової служби, суд зазначає таке.

Згідно з абз. 1 п. 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.

За приписами частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

З витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2025 суд встановив, що позивач вважається таким, що безпідставно відсутній на військові службі з 29.01.2025. З 30.01.2025 позивача виключено з всіх видів забезпечення (а.с.31).

Однак, вказані обставини не спростовують правових підстав заявленого позову та не спростовують наявності факту бездіяльності командування військової частини щодо розгляду вказаних рапортів про звільнення з військової служби.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості звільнення позивача з військової служби у зв`язку з безвісно відсутнім на військовій службі, а також виключення з усіх видів забезпечення, оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством.

Таким чином перевіривши обґрунтованість аргументів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність щодо розгляду рапортів позивача про звільнення з військової служби за станом здоров`я за наявності інвалідності ІІІ групи.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

У той же час, позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби наразі є передчасними, оскільки наказ про звільнення з військової служби приймається за результатом розгляду відповідного рапорту про звільнення з військової служби (абз. 4 п. 241 Положення №1153/2008) уповноваженим на це командиром.

Відтак, у даному випадку відповідачем не було розглянуто, ані рапорт позивача від 06.06.2024, ані рапорт від 01.10.2024, а отже вказаним рапортам не надавалася оцінка командуванням військової частини НОМЕР_1 .

За викладених обставин, позовні вимоги позивача належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з лав Збройних Сил України за пп. "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті в установленому порядку та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту позивача, з урахуванням висновків суду.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапортів ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за пп. "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , Львівська область) розглянути по суті в установленому порядку та прийняти рішення за результатами розгляду рапортів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) від 06.06.2024 та 01.10.2024, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.