Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №300/2107/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. справа № 300/2107/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рашковська Лена Олександрівна, до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рашковська Лена Олександрівна, звернувся в суд із позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу"; зобов`язання звільнити з військової служби за контрактом відповідно до поданого ним рапорту на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на військовій службі в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України за контрактом. В січні 2026 року звернувся із рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Відповідачем відмовлено у задоволенні рапорту, зазначивши про наявність у позивача сестри, котра може здійснювати такий догляд. У повторному рапорті позивач уточнив дані про хворобу сестри та неможливість нею здійснювати догляд за хворою матір`ю. Однак відповідач відмовив у задоволенні рапорту, вказавши формальні підставі – відсутність печатки медичної установи на висновку про наявність у сестри позивача порушення функцій №165 від 24.02.2026 та відсутність доказів про відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. Разом з тим, висновок №165 від 24.02.2026 містить всі необхідні реквізити, а довідкою та актом органу місцевого самоврядування підтверджено відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеню спорідненості. Відповідачем не враховано вказані обставини та протиправно відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що ОСОБА_2 є матір`ю позивача та особою з інвалідністю ІІ групи, котра потребує постійного стороннього догляду. На підтвердження потреби сестри позивача ОСОБА_3 у постійному догляді, до рапорту додано копію висновку про наявність порушення функцій організму і потреби постійного стороннього догляду від 24.02.2026 №165, яка не завірена належним чином (відсутні печатки членів ЛКК, печатка установи, яка призначена для підтвердження достовірності документа та надання документу юридичної сили). Також позивачем не надано підтверджуючих документів відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення (батьки, рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька) його матері. Відповідно підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні (а.с.44-47).

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 - НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (а.с.11).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз. 12 п.3 ч. 12 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, під час дії воєнного стану в зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Як визначено пунктами 2, 6 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009), громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі (далі - військова служба) в добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Пунктом 270 Положення №1115/2009 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою-шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", здійснюється: начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби.

Пунктом 288 Положення №1115/2009 встановлено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення. Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

За обставин цієї справи у рапорті від 13.01.2026 ОСОБА_1 порушив питання звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, а саме на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю – ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Конкретний перелік документів, які необхідно надати військовослужбовцю Держприкордонслужби для звільнення з військової служби не визначений, ані Положенням №1115/2009, ані статтею 26 Закону №2232-XII, втім визначені обставини, які мають бути підтверджені для звільнення.

Як йдеться в позовній заяві, позивачем до рапорту було надано копії та оригінали документів, як підтверджують родинні стосунки, стан здоров`я та необхідність у постійному догляді, а саме документи про хворобу та інвалідність матері військовослужбовця, документи про хворобу його сестри, акти обстеження та довідку органу місцевого самоврядування.

Із вказаних документів, зокрема свідоцтва про народження від 10.02.2017 серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , якій 01.02.2025 встановлено ІІ групу інвалідності з переоглядом 01.10.2026. Вказане підтверджується рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1854/25/2232/Р від 10.10.2025 (а.с.24-25).

Відповідно до висновку №502 від 14.10.2025 у ОСОБА_2 наявні порушення функцій організму, через які особа потребує постійного стороннього догляду (а.с.23).

Згідно з довідкою, виданою Замагірським старостинським округом від 29.12.2025 №361, разом із ОСОБА_2 зареєстрований син ОСОБА_1 , 2002 р.н., дочка ОСОБА_4 , 2007 р.н., та колишній чоловік ОСОБА_5 , 1980 р.н., проте з нею не проживає (а.с.27).

Відповідно до акту Верховинської селищної ради від 08.01.2026 №04/11-11/22 також встановлено факт потреби в постійному догляді за ОСОБА_2 . З числа рідних, які б могли здійснювати догляд, окрім сина ОСОБА_1 , нікого немає. Дочка ОСОБА_3 такий догляд здійснювати не може через захворювання (а.с.28-29).

Рішенням Верховинського районного суду від 07.08.2025 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.30).

Що стосується рідної сестри позивача ОСОБА_4 , 2007 р.н., то така згідно з висновком ЛКК №165 від 24.02.2026 в зв`язку із захворюванням, як і мати, сама потребує стороннього догляду через наявність порушень функцій організму та потреби у сторонньому догляді (а.с.33).

З тих підстав, що в матері позивача є повнолітня дочка ОСОБА_4 , НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України не погоджено рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та надано письмову відповідь від 05.02.2026 №08/1878-26-Вих із зазначенням про відсутність підстав для звільнення з військової служби згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (а.с.12-13).

Позивач повторно звернувся із рапортом про звільнення з військової служби, в якому серед іншого зазначив про неможливість здійснення догляду за його матір`ю сестрою ОСОБА_4 , 2007 р.н., по скільки така також потребує постійного догляду (а.с.14).

За результатами розгляду рапорту відповідач відмовив у його задоволенні, пославшись на те, що на підтвердження потреби ОСОБА_3 (першого ступеня споріднення) у постійному догляді, до рапорту додану копію висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 24.02.2026 №165, яка не завірена належним чином (відсутні печатка членів ЛКК, відсутня печатка установи, яка призначена для підтвердження достовірності документа та надання документу юридичної сили). Також вказано про ненадання підтверджуючих документів відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня спорідненості матері позивача (а.с.15-16).

Позивач вважає такі дії протиправними, у зв`язку з чим звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною, як необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків військовослужбовець має довести такі факти:

- наявність в одного із своїх батьків статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, відсутні інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Приналежність матері позивача до осіб з інвалідністю другої групи та потреба у постійному догляді підтверджуються матеріалами справи, а саме: витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1854/25/2232/В від 10.10.2025 та висновком Лікарсько-консультативної комісії №502 від 14.10.2025 про наявні порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пресуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду. Це не заперечується і відповідачем.

Що стосується іншої умови для звільнення з військової служби – відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд, суд зазначає наступне.

Як уже зазначено судом вище, абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю ІI групи. При цьому, така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).

У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року по справі №380/16966/24 була звернута увага на застосування поняття «відсутність» члена сім`ї першого ступеня споріднення при звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, особою з інвалідністю І групи.

Верховний Суд вказав: "В контексті Закону № 2232-ХІІ поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові, обов`язки не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби. У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд".

Надалі зазначену правову позицію було підтверджено та розвинуто Верховним Судом у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25, відповідно до якої суди зобов`язані досліджувати реальний стан речей, враховуючи сукупність обставин: де проживає потенційний доглядач, чи має він фізичну та матеріальну можливість здійснювати догляд, чи наявні у нього малолітні діти або інші об`єктивні обставини, що унеможливлюють виконання функцій доглядача. Зазначений підхід є загальнообов`язковим при тлумаченні абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.

Як уже попередньо зазначено, у матері позивача – ОСОБА_2 наявний член сім`ї першого ступеня споріднення – дочка ОСОБА_3 ,2007 р.н.

На підтвердження неможливості здійснення нею постійного догляду за матір`ю позивач зазначив, та підтвердив належними доказами, що останній в зв`язку із захворюванням визначено потребу в постійному сторонньому догляді, про що свідчить висновок ЛКК про наявність поршень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду №165 від 24.02.2026 (а.с.33). Неможливість здійснення нею догляду підтверджується також висновком ЛКК №631 від 23.12.2025 (а.с.32).

Вказані висновки підписані членами комісії ЛКК, скріплені печаткою, тож посилання відповідача з цього приводу є безпідставними.

Суд зазначає, що за своєю природою висновок ЛКК підтверджує наявність у особи медичних показань для постійного догляду та можливість його здійснення фізичною особою.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що надані позивачем висновки №165 від 24.02.2026 та №631 від 23.12.2025, відповідно до яких за станом здоров`я сестра позивача ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду є достатньою підставою для висновку, що така особа не може здійснювати догляд за своєю матір`ю.

Отже, позивачем надано відповідачу та суду належні докази на підтвердження зазначених у рапорті обставин, зокрема, стосовно того, що він є особою, яка може здійснювати догляд за його матір`ю ОСОБА_2 та стосовно того, що його сестра – ОСОБА_3 , не має можливості здійснювати відповідний догляд, оскільки сама потребує постійного стороннього догляду.

Відомостей щодо інших осіб, які мають можливість доглядати за матір`ю позивача матеріали справи не містять. Відповідачем наявності таких обставин суду не повідомлено.

Як уже зазначено, шлюб між батьком та матір`ю позивача розірвано в 2025 році. З довідки, виданої Замагірським старостинським округом та акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) встановлено, що окрім позивача, інших членів сім`ї, які спільно проживають та могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 немає.

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що відповідач неправильно оцінив долучені до рапорту позивача документи та передчасно дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів для доведення факту необхідність здійснення постійного догляду за його хворою матір`ю, яка має інвалідність ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

А тому, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив у звільненні позивача з військової служби з підстав, визначених пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відмова у звільненні військовослужбовця за наявності в нього обов`язку щодо догляду за особою з інвалідністю та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю, буде суперечити принципам: державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон № 875-XII).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що при розгляді рапорту позивача відповідачем вчинені дії не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , як особою з II групою інвалідності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на встановлені у справі обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів та доказів, наданих позивачем та суб`єктом владних повноважень, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , Донецька область) звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) з військової служби за контрактом відповідно до поданого ним рапорту на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.