Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №280/1642/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Справа № 280/1642/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незастосування при призначенні позивачці пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки;

зобов`язати відповідача перерахувати позивачці пенсію за віком з частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум в межах шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що на з 2008 року позивачці було призначено пенсію за вислугу років як медичному працівнику. На підставі рішення суду від 27.05.2024 у справі №280/2636/24 позивачці було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 19.02.2024, однак при розрахунку пенсії за віком відповідач безпідставно застосував показник середньої заробітної плати, який враховується під час призначення попереднього виду пенсії, та не застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три роки, що передують року призначенню пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 03.03.2026 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.

17.03.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13977), в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що у даному випадку проведене переведення на інший вид пенсії, а не первинне призначення пенсії, тому при перерахунку пенсії застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час перерахунку попереднього виду пенсії. Підстави для обчислення розміру пенсії з урахуванням середньої заробітної плати за 2021-2023 роки відсутні, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства. Згідно з вимогами ст. 40 Закону 1058 заробітна плата (дохід) визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески роки (за 2021-2023) лише при первинному призначенні пенсії в 2024 році. Крім того, зазначає, що заяву позивача та надані до неї документи відпрацьовано за принципом “єдиної” черги завдань та “єдиної” черги спеціалістів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнанні протиправними та (або) скасовані. Вважає, що дії зобов`язального характеру щодо позивача має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області. Просить залучити зазначений пенсійний орган співвідповідачем у цій справі, відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв (клопотань, пояснень тощо) від учасників справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 29.04.2008 позивачу призначено пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» як медичному працівнику.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №280/2636/24, яке набрало законної сили 27.06.2024: визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.02.2024 №923260144886 про відмову позивачці у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати позивачці до її пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 періоди роботи з 01.10.1995 по 25.04.2008, з 02.06.2008 по 02.03.2009, та призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з 19.02.2024.

З матеріалів справи вбачається, що з 19.02.2024 позивачка отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон №1058). При цьому при розрахунку розміру пенсії за віком був застосований середній заробіток за 2014-2016 роки в розмірі 3 764,40 грн.

Вважаючи, що при розрахунку розміру пенсії за віком має застосовуватися показник середнього заробітку за три роки, які передували року призначення такої пенсії (2021-2023 роки) позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Щодо залучення до участі в справі співвідповідача суд зазначає наступне.

По-перше, позивачкою оскаржується саме бездіяльність відповідача щодо незастосування показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, за три роки, які передували року звернення за призначенням пенсії.

Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в даному провадження позивачкою не оскаржуються.

По-друге, позовні вимоги заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду, про що прямо зазначено в другому пункті позовних вимог. Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що розмір пенсії позивачки перераховувався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області в період з 25.08.2025 по 25.02.2026 (дата надіслання позову до суду).

По-третє, позов не містить будь-яких вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

По-четверте, нормативний акт, на який посилається відповідач в обґрунтування необхідності залучення співвідповідача – постанова Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містить норми, яка передбачає обов`язок пенсійного органу, який призначив пенсію, розраховувати її розмір. При цьому суд зазначає, що в даному випадку згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №280/2636/24 з 19.02.2024 позивачці мала бути призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а не здійснено переведення з іншої пенсії чи здійснено перерахунок пенсії.

Відтак, судом не встановлено правових підстав для залучення до участі в справі співвідповідача.

Щодо суті справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон №1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закон №1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч.2 ст.40 Закон №1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Тобто, за загальним правилом передбаченим частиною 2 статті 40 Закону №1058, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно з п.2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.

Водночас ч.3 ст. 45 Закону №1058 установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч.3 ст.45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.

Однак у випадку із позивачкою, згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №280/2636/24 з 19.02.2024 позивачці мала бути призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а не здійснено переведення з іншої пенсії (прямо зазначено в резолютивній частині зазначеного судового рішення), а тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки.

Суд звертає увагу, що позивачці первісно було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону №1058, позивачка звернулась вперше 19.02.2024.

Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058 за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788.

При цьому, статтею 9 Закону №1058 не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, на підставі Закону №1058, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення на іншій вид пенсії.

Суд зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону №1058.

Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.

Також, аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 14.09.2018 у справі №127/18159/17, від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а (2-а/335/33/2017), від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та інших.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем була допущена протиправна в частині не перерахунку пенсії за віком позивачці із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.

Щодо дати проведення перерахунку.

Враховуючи те, що позивачкою визначений строк за який має бути перерахований розмір її пенсії в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, відсутність правових підстав для виходу за межі заявлених позивачкою вимог, суд висновує, що перерахунок слід провести з – 25.08.2025 (шість місяців до дати звернення до суду з цим позовом).

Щодо інших доводів учасників справи, то в даному випадку суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява №18390/91; пункт 29).

Інші доводи сторін не впливають на суть спору, а отже не потребують детальних відповідей.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн., який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта відповідача.

Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незастосування при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, з 25.08.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано «10» червня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль