Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №140/3679/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3679/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним і скасувати рішення щодо відмови від звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” через сімейні обставини, а саме - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, оформлене листом від 09.03.2026 року № 1194/1/687ПС; зобов`язати повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 на звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” через сімейні обставини, а саме - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, та прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” через сімейні обставини, а саме - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

27.02.2026 позивачкою було подано рапорт на звільнення з військової служби з проханням: «клопотати про звільнення мене з військової служби в запас відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням частини 12 цієї статті за підпунктом «г» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Вказала, що просить на військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідь на вказаний вище рапорт командування В/ч НОМЕР_1 повідомило, що матеріали до звільнення не можуть бути реалізовані у зв`язку з наступними обставинами:

1. Відповідно до абзацу 6 Постанови кабінету міністрів України від 12.06.2013 № 413 необхідність здійснення постійного стороннього догляду для осіб віком понад 18 років має підтверджуватись витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Зазначені документи в матеріалах на звільнення відсутні.

2. Відповідно до акту обстеження сімейного стану ІНФОРМАЦІЯ_1 , вих. №786 від 20.02.2026, встановлено наявність родичів першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за особою та не надано матеріали, що підтверджують їх необхідність в постійному сторонньому догляді».

Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача, з огляду на наступне.

Зазначила, що інвалідність батька, ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується довідкою до акту огляду серії ВЛН № 0108034, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , інвалідність встановлена довічно.

ОСОБА_1 в позовній заяві вказала, що в довідці до акту огляду МСЕК щодо ОСОБА_2 міститься формулювання “потребує стороннього догляду».

Щодо кола інших осіб першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за батьком, вказала, що батьки ОСОБА_2 . ОСОБА_3 та ОСОБА_4 померли.

Дружина ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою пенсійного віку має захворювання “Артроскопія правого колінного суглоба, парціальна резекція заднього рогу медіального меніска, вапоризація медіального виростка стегнової та великогомілкової кісток, вапоризація ПХЗ, шейвінг та вапоризація піднадколінкового жирового тіла, дебрідмент, височастотна коабляція, больовий синдром та у зв`язку з значним обмеженням рухової функції та зниженням можливості до самостійного самообслуговування останній рекомендовано сторонню допомогу (близького родича чи соціального працівника) (на підтвердження надаю копію копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 145 та копії інших медичних документів)”. Отже, у зв`язку з неналежним станом здоров`я, що підтверджений відповідними медичними документами, ОСОБА_5 не може здійснювати постійний сторонній догляд за своїм чоловіком.

Разом з тим, зауважила, що відповідно до Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 20.02.2026 (акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 20.02.2026) встановлено, що ОСОБА_2 має сина ОСОБА_6 , який народився та постійно проживає на території Литовської Республіки, у місті Вільнюс та є громадянином Литовської Республіки. На території України він ніколи не проживав, та наскільки відомо, жодного разу не перебував. На теперішній час постійно проживає та працює у Литовській Республіці та наміру приїжджати в Україну з метою здійснення догляду не має. З матір`ю сина та самим сином родинних стосунків не підтримує, спілкування між нами відсутнє. У вихованні сина участі не брав, матеріальної допомоги та аліментів не сплачував. Інформацією про його теперішній стан життя, місце роботи та сімейні обставини не володіє.

З наведеного, на думку позивача, вбачається, що потреба у соціальній послузі з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, підтверджує потребу у постійному догляді особи з інвалідністю ІІ групи, а тому наявні підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби за сімейними обставинами згідно абзацу 10 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з причини здійснення необхідного догляду за батьком, особою з інвалідністю ІІ групи.

Позивач вважає, що нею було надано достатній пакет документів, що підтверджує потребу її батька у догляді, наявність у нього ІІ групи, та відповідно, відсутності інших членів сім`ї здійснювати такий догляд, а тому, на її думку, відмова відповідача є необґрунтованою та протиправною уз в`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.38).

У відзиві на позовну заяву від 09.04.2026 представник відповідача проти позову заперечив з наступних підстав (а.с.41-44).

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що розглянувши рапорт позивача, командування військової частини НОМЕР_1 дійшло висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби. У звільненні за цією підставою позивачу відмовлено з огляду на те, що подані військовослужбовцем документи не підтверджували необхідності здійснення постійного догляду за батьком, з огляду на наступне.

Представник відповідача зазначив, що наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за батьком, позивач у своїй заяві вказує на те, інвалідність підтверджена довідкою до акта огляду МСЕК сер.ВН №0108034., натомість дана довідка жодним чином не підтверджує конкретно той факт, що ОСОБА_7 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Що стосується такої підстави для звільнення, як необхідність здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи , то буквальний зміст відповідної норми свідчить на користь того, що в у відповідному медичному документі, має бути засвідчено той факт, що відповідна особа внаслідок хвороби потребує саме постійного догляду. Постійний догляд – це безперевний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження.

З приводу наданого позивачем висновку КП «Волинська обласна психіатрічна лікарня м.Луцька Волинської обласної ради» про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 28.11.2025 №12384/2-05.25 також вважає, що такий висновок не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_7 , оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа.

Крім того зауважив, що у вищезгаданому висновку, доданому позивачем до рапорту жодним чином не вказано про те, що ОСОБА_7 потребує постійного стороннього догляду, а лише вказано, що останньому рекомендовано, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, яка, згідно законодавства України є платною та може надавати будь якою фізичною особою. Отже, необхідність постійного стороннього догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умова відсутності інших членів сімї першого чи другого ступеня споріднення не підтверджено належним чином.

Разом з тим, зазначив, що для звільнення з військової служби за даною підставою, обов`язковою умовою є відсутність у особи, яка потребує стороннього догляду, інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або необхідність постійного стороннього догляду за такими членами сім`ї. Відповідно до акту обстеження сімейного стану ІНФОРМАЦІЯ_1 , вих. № 786 від 20.02.2026, встановлено наявність родичів першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за особою, а саме ОСОБА_7 , яка є дружиною ОСОБА_7 . До рапорту не додано жодних документів, які належним чином можуть підтвердити відповідно до законодавства, що ОСОБА_7 потребує постійного стороннього догляду.

Підсумовуючи викладене, представник відповідача вважає, що командування військової частини НОМЕР_1 під час прийняття рішення про відмову у задоволенні рапорту позивача на звільнення суворо дотримувалось норм чинного законодавства, а, відтак, вимоги позивача є необґрунтованими, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с.13 зворот-14).

Батьками позивачки ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище згідно свідоцтв про шлюб серії НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ОСОБА_8 ) є ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_6 та паспортом батька ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 (а.с.15-16, 17 зворот -18).

Як встановлено судом з довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН №010834 батько позивачки ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, травма отримана в результаті нещасного випадку не пов`язаного з виконанням службових обов`язків, протипоказана робота з психоемоційним навантаженням (а.с.19).

Відповідно до висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №12384/2-05.25 від 28.11.2025, виданого КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька Волинської обласної ради» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 28.11.2026 року (а.с.20).

Разом з тим, відповідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 вбачається, що у батька позивачки ОСОБА_2 є дружина ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ), яка відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №145 та консультаційного висновку спеціаліста, а також виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №516 має такі хвороби, як артроскопія правого колінного суглоба, парціальна резекція заднього рогу медіального меніска, вапоризація медіального виростка стегнової та великогомілкової кісток, вапоризація ПХЗ, шейвінг та вапоризація піднадколінкового жирового тіла, дебрідмент, височастотна коабляція, больовий синдром та у зв`язку з значним обмеженням рухової функції та зниженням можливості до самостійного самообслуговування останній рекомендовано сторонню допомогу (близького родича чи соціального працівника) (а.с.22-24).

Батько ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 (а.с.25).

Крім того, суд зауважує, що відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця №1786 від 20.02.2026, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається наявність у позивачки рідного брата ОСОБА_6 , однак зазначено, що такий народився та постійно проживає на території Литовської Республіки, у місті Вільнюс та є громадянином Литовської Республіки. На території України він ніколи не проживав, та наскільки відомо, жодного разу не перебував. На теперішній час постійно проживає та працює у Литовській Республіці та наміру приїжджати в Україну з метою здійснення догляду не має. З матір?ю сина та самим сином родинних стосунків не підтримує, спілкування між нами відсутнє. У вихованні сина участі не брав, матеріальної допомоги та аліментів не сплачував. Інформацією про його теперішній стан життя, місце роботи та сімейні обставини не володіє (а.с.26 зворот - 28).

27.02.2026 позивач звернулася до командування В/ч НОМЕР_1 з рапортом щодо звільнення з військової служби в запас відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням частини 12 цієї статті за підпунктом «г» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) необхідність здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (а.с.16 зворот).

Листом від 09.03.2026 №1194/1/687ПС командиром В/ч НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні рапорту у зв`язку з такими обставинами:

1. Відповідно до абзацу 6 Постанови кабінету міністрів України від 12.06.2013 № 413 необхідність здійснення постійного стороннього догляду для осіб віком понад 18 років має підтверджуватись витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Зазначені документи в матеріалах на звільнення відсутні.

2. Відповідно до акту обстеження сімейного стану ІНФОРМАЦІЯ_1 , вих. №786 від 20.02.2026, встановлено наявність родичів першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за особою та не надано матеріали, що підтверджують їх необхідність в постійному сторонньому догляді (а.с.17).

Вважаючи протиправною відмову відповідача у погодженні рапорту позивача про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, позивач звернулася із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

За змістом підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно ч. 12 Закону №2232-XII такими сімейними обставинами є, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частиною 7 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.

Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Тобто для звільнення з військової служби саме за такою обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти: наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи; відсутність в особи з інвалідністю I чи II групи інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи), або те, що інші члени сім`ї особи з інвалідністю I чи II групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Суд зазначає, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Підставою для такої відмови стало ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапорту про звільнення документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного стороннього догляду за батьком.

Надаючи оцінку такій відмові, суд зазначає, що визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

В свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Так, Положенням №1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».

Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.

Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).

Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.

Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Вищезазначене повністю узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23.

Із досліджених норм чинного законодавства, судом встановлено, що Міністерством охорони здоров`я України не затверджено форми первинної облікової документації, а саме форми висновку МСЕК, який видається для підтвердження потреби постійної сторонньої допомоги в осіб з інвалідністю ІІ групи.

Суд враховує, що за умови невиконання МОЗ України обов`язку щодо затвердження форми висновку, який підтверджував би потребу особи у постійному догляді для повнолітніх осіб з інвалідністю ІІ групи, висновок лікарсько-консультативної комісії підлягає врахуванню разом з іншими доказами.

До подібного висновку щодо врахування висновку ЛКК під час дослідження питання про звільнення військовослужбовця зі служби дійшов Верховний Суд у постанові від 15.11.2019 у справі №П/811/1375/16.

Таким чином, висновок за формою №080-4/о підтверджує потребу особи в наданні їй соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку №859. При цьому сам по собі висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-4/о не свідчить про потребу особи в постійному догляді, для цілей застосування підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232, та підлягає врахуванню з результатами комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг.

В контексті однієї з викладених у листі відповідача підстав відмови у задоволенні рапорту позивача на звільнення щодо правомірності врахування наданих позивачем доказів й чіткої вказівки в спеціальних нормах законодавства необхідних документів, що можуть слугувати підтвердженням права на звільнення з військової служби (висновок МСЕК), суд зауважує, що наказом МОУ №577 від 30.07.2012 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях», не передбачено такої форми як «висновок медико-соціальної експертної комісії про потребу в постійному сторонньому догляді». Вказаний наказ взагалі не передбачає будь-якого формулювання висновку окрім «Висновок про час настання інвалідності».

Щодо такої правової невизначеності суд зазначає, що із наявних в матеріалів справи вбачається, що позивач просить звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з потребою здійснення постійного догляду за батьком інвалідом ІІ групи. До рапорту позивачем долучений пакет документів, які в повній мірі дають відповідачу можливість встановити всі необхідні питання, а саме: наявність у батька позивачки інвалідності ІІ групи та її потреба у постійному сторонньому догляді.

Як встановлено судом з довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН №010834 батько позивачки ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, травма отримана в результаті нещасного випадку не пов`язаного з виконанням службових обов`язків, протипоказана робота з психоемоційним навантаженням (а.с.19).

Відповідно до висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №12384/2-05.25 від 28.11.2025, виданого КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька Волинської обласної ради» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 28.11.2026 року (а.с.20).

Тому, в розумінні вимог ст. 26 Закону №2232-ХІI, подані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №12384/2-05.25 від 28.11.2025, виданого КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька Волинської обласної ради» про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді є належними і достатніми документами.

Крім того суд зауважує, що ще однією з підстав відмови у звільненні зі служби є те, що відповідно до акту обстеження сімейного стану ІНФОРМАЦІЯ_1 , вих. №786 від 20.02.2026, встановлено наявність родичів першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за особою та не надано матеріали, що підтверджують їх необхідність в постійному сторонньому догляді.

Суд зауважує, що пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, для звільнення з військової служби за наведеною обставиною, військовослужбовець має документально підтвердити сукупну наявність слідуючих обставин:

- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Позивач обґрунтовує наявність підстав для звільнення з військової служби необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком, який є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, а також вказує на відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть надати такий такий догляд.

Як встановлено судом з довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН №010834 батько позивачки ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, травма отримана в результаті нещасного випадку не пов`язаного з виконанням службових обов`язків, протипоказана робота з психоемоційним навантаженням (а.с.19).

Як зазначалося судом вище, відповідно до висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №12384/2-05.25 від 28.11.2025, виданого КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька Волинської обласної ради» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 28.11.2026 року (а.с.20).

Установлено - наявність інших осіб – жінки ОСОБА_2 матері плзивачки ОСОБА_2 та сина ОСОБА_6 , крім військовослужбовиці ОСОБА_1 .

Дружина особи з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №145 та консультаційного висновку спеціаліста, а також виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №516 має такі хвороби, як артроскопія правого колінного суглоба, парціальна резекція заднього рогу медіального меніска, вапоризація медіального виростка стегнової та великогомілкової кісток, вапоризація ПХЗ, шейвінг та вапоризація піднадколінкового жирового тіла, дебрідмент, височастотна коабляція, больовий синдром та у зв`язку з значним обмеженням рухової функції та зниженням можливості до самостійного самообслуговування останній рекомендовано сторонню допомогу (близького родича чи соціального працівника) (а.с.22-24) та є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_10 (а.с.21 зворот).

З аналізу вищевикладеного слідує, що хоча ОСОБА_2 (особа з інвалідністю ІІ групи) має окрім ОСОБА_1 іншого члена сімі`ї першого ступеня споріднення – дружину ОСОБА_2 , однак, остання за станом здоров`я об`єктивно не може здійснювати постійний догляд за хворим чоловіком.

Що стосується сина – ОСОБА_6 , то суд зауважує, що відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця №1786 від 20.02.2026, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що він народився та постійно проживає на території Литовської Республіки, у місті Вільнюс та є громадянином Литовської Республіки. На території України він ніколи не проживав, та наскільки відомо, жодного разу не перебував. На теперішній час постійно проживає та працює у Литовській Республіці та наміру приїжджати в Україну з метою здійснення догляду не має. З матір`ю сина та самим сином родинних стосунків не підтримує, спілкування між нами відсутнє. У вихованні сина участі не брав, матеріальної допомоги та аліментів не сплачував. Інформацією про його теперішній стан життя, місце роботи та сімейні обставини не володіє (а.с.26 зворот - 28).

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.

Суд наголошує, що відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Суд враховує, що поняття «обов`язку утримання» та «обов`язку здійснення постійного догляду» не є тотожними, оскільки утримання особи - це надання матеріальної допомоги, в той час як постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

На думку суду, вищевказана обставина - неперебування (непроживання) особи на території України, є прямим свідченням того, що така особа фізично не зможе здійснювати постійний догляд за своїм батьком, оскільки не знаходиться на території України, що фактично виключає таку із переліку членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.

Верховний Суд в постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 виснував: "Таким чином відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX.

В контексті Закону № 2232-XII поняття "відсутність" охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби.

На переконання суду, позивач надала відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення його батька, які б могли здійснювати такий догляд.

Враховуючи вищевикладене, під час розгляду справи, знайшов підтвердження факт наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, відмовляючи ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тобто протиправно.

Враховуючи наведене, наявні правові підстави до задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування відмови В/ч НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , викладену письмово у листі №1191/1/687ПС згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Щодо позовної вимоги, яка полягає у повторному розгляді рапорту ОСОБА_1 , суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи обсяг наданих позивачем документів, приписи законодавства, доводи сторін, а також те, що інших критеріїв невідповідності рапорту та доданих документів позивача вимогам законодавства відповідачем не визначено, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” через сімейні обставини, з урахування висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Крім того, зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_11 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ).

Суддя А.Я. Ксензюк