Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №295/3026/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року

м. Київ

справа № 295/3026/22

провадження № 51-2816км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 20 травня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року в кримінальному провадженні № 12022060000000104за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Клин Московської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 ст. 311, 1 і 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 20 травня 2024 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 ст. 311, 1 і 2 ст. 307КК України, і призначено йому покарання за:

- ч. 1 ст. 311 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки;

- ч. 2 ст. 311 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч. 1 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- ч. 2 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього належного йому майна.

2. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 08 по 17 вересня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

4. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2025 рокуапеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_7 -без змін.

5. Згідно з вироком не пізніше червня 2021 року у непрацюючого мешканця м. Житомира ОСОБА_7 , який мав досвід злочинної діяльності у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне виготовлення, зберігання та збут психотропної речовини з метою отримання незаконного прибутку, придбання і зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення амфетаміну.

6. Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_7 за обставин, установлених судом та детально викладених у вироку, 10 червня 2021 року близько 18:57 отримав у поштовому відділенні № 10 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 37, раніше замовлену посилку з прекурсором, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю, - фенілнітропропеном масою не менше 0,26402 г, придбавши таким чином прекурсор для подальшого виготовлення психотропних речовин, який незаконно зберігав упродовж достовірно невстановленого слідством періоду.

7. Продовжуючи свою злочинну діяльність, 11 серпня 2021 близько 15:32 ОСОБА_7 отримав там же раніше замовлену посилку з прекурсором, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю, - 1-феніл-2-нітропропеном масою не менше 0,1614 г, повторно придбавши прекурсор для подальшого виготовлення психотропних речовин.

8. Одразу після цього придбаний за вказаних вище обставин прекурсор ОСОБА_7 , зберігаючи при собі, переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав до моменту його використання 02 вересня 2021 року для виготовлення психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетаміну.

9. 02 вересня 2021 року в період часу з 11:30 по 12:30 ОСОБА_7 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , використовуючи заздалегідь придбаний прекурсор, хімічний лабораторний та мірний посуд, пластикові картки, скло, електронні ваги, оцтову кислоту, сірчану (сульфатну) кислоту, гідроксид лужних металів, соляну (хлорідну) кислоту, ізопропан (ізопропіловий спирт), фольгу, діючи умисно, з метою подальшого збуту, незаконно виготовив психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, масою не менше 0,6455 г, яку цього ж дня близько 12:30 там же умисно збув з метою отримання незаконного прибутку ОСОБА_8 , анкетні дані якого змінені.

10. З метою припинення протиправної діяльності, у період із 21:36 08 вересня 2021 року по 02:13 09 вересня 2021 року працівниками поліції проведено обшук приміщення квартири АДРЕСА_2 та особистий обшук присутнього у вказаній квартирі ОСОБА_7 , за результатами яких серед іншого виявлено та вилучено: фрагмент скла округлої форми, пластикові картки, згортки із фольгованого паперу, 13 фрагментів полімерних трубок, скляні чарку та стакан із нашаруванням психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетаміном, а також зіп-пакет та фольговий згорток із зазначеною психотропною речовиною загальною масою 2,43954 г, що становить великий розмір, яку ОСОБА_7 незаконно повторно зберігав із метою збуту за місцем свого проживання за вказаною вище адресою.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

11. У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні та не погоджуючись із засудженням ОСОБА_7 , стверджує, що апеляційний суд не перевірив з достатньою повнотою і не спростував доводів в апеляційній скарзі сторони захисту про направлення обвинувального акта щодо нього до суду поза межами строків досудового розслідування, провокування обвинуваченого на вчинення злочину співробітниками правоохоронних органів із залученням знайомої йому особи, анкетні дані якої були безпідставно змінені, відсутність відомостей про його попередню діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, порушення права обвинуваченого на захист під час його затримання і обшуку. При цьому залишив без розгляду клопотання про повторне дослідження доказів, на які послався суд першої інстанції у вироку на обґрунтування винуватості ОСОБА_7 .

Позиції інших учасників судового провадження

12. У засіданні суду касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.

13. Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечила.

Мотиви Суду

14. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

15. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

16. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

17. Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

18. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

19. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

20. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України). Ухвала апеляційного суду як рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

21. За результатами касаційного розгляду колегією суддів касаційного суду встановлено, що у цьому кримінальному проваджені судами попередніх інстанцій вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано у повному обсязі.

22. Так, із мотивувальної частини вироку убачається, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, за які його засуджено вироком у цьому кримінальному провадженні, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

23. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , належним чином перевірив доводи у ній, які аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, та, погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками і мотивами прийнятого ним рішення, законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується також колегія суддів касаційного суду. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, у ній наведені підстави, з яких відхилено апеляційну скаргу сторони захисту, та докладні мотиви прийнятого апеляційним судом рішення.

24. Версія сторони захисту на спростування висунутого ОСОБА_7 обвинувачення була проаналізована судами попередніх інстанцій і визнана неспроможною, з чим погоджується також Верховний Суд. Зокрема й із критичною оцінкою судами позиції сторони захисту, відповідно до якої придбання фенілнітропропеназдійснювалося ОСОБА_7 виключно для цілей афінажу. У цьому контексті суди, крім іншого, звернули увагу на те, що у відкритих загальнодоступних джерелах інформації відсутні будь-які відомості про інше можливе використаннязазначеного прекурсора, окрім як для виготовлення амфетаміну. Також суди зважили на те, що у розмовах, зафіксованих за результатами проведення НСРД, ОСОБА_7 використовував завуальовані вислови, за допомогою яких обговорював обставини збуту амфетаміну, що свідчить про усвідомлення ним протиправності таких своїх дій. Твердження обвинуваченого, що ці розмови стосувалися продажу риби та раків, суди цілком підставно визнали очевидно надуманими, оскільки приховування їхніх назв є взагалі незрозумілим і нелогічним, до того ж їх використання не узгоджується зі змістом та характером спілкування ОСОБА_7 з невстановленими абонентами. Переконливих аргументів на користь іншого розуміння подій, відмінного від інкримінованих обвинуваченому, сторона захисту не навела.

25. Відхиляючи доводи сторони захисту про вчинення ОСОБА_7 збуту психотропної речовини внаслідок провокування з боку працівників правоохоронних органів через безпідставно залегендованого свідка ОСОБА_8 , суди з посиланням на відповідну практику Європейського суду з прав людини обґрунтовано зазначили, що на час винесення прокурором постанови про контроль за вчиненням злочину від 01 вересня 2021 року в його розпорядженні вжеперебували матеріали, які свідчили про систематичне придбання ОСОБА_7 прекурсорів, що використовуються під час виготовлення психотропної речовини, та дані, отримані за результатами проведення щодо останнього НСРД у вигляді зняття інформації з транспортних (телекомунікаційних) мереж, які у сукупності вказували на те, що ОСОБА_7 займається виготовленням і збутом психотропних речовин. Жодних даних, які би вказували на провокацію вчинення злочину ОСОБА_7 з боку працівників правоохоронних органів чи залученого до конфіденційного співробітництва свідка ОСОБА_8 , анкетні дані якого було змінено з міркувань безпеки, а так само підстав для ототожнення останнього з раніше знайомою ОСОБА_7 особою на ім`я ОСОБА_9 , про що стверджувала сторона захисту, з матеріалів справи не вбачається. До залучення свідка ОСОБА_8 правоохоронні органи тривалий час здійснювали спостереження за протиправною діяльністю ОСОБА_7 , не втручаючись у неї. Останній без будь-якого стороннього впливу або тиску створив умови для виготовлення та збуту психотропних речовин. У ході проведення оперативної закупки легендована особа жодним чином не підбурювала обвинуваченого до вчинення злочину, їхня розмова стосувалася побутових тем, не пов`язаних зі збутом психотропної речовини, а той факт, що ОСОБА_8 діяв під контролем працівників правоохоронних органів з метою викриття факту збуту амфетаміну ОСОБА_7 , не позбавляв останнього можливості відмовитись від продажу психотропних речовин, однак він цього не зробив.

26. Оскільки обвинувачений був вільним у виборі своїх дій, суди правильно виснували, що відсутні підстави стверджувати про те, що за інших обставин він не вчинив би цього злочину. Постанова прокурора про проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину від 01 вересня 2021 року відповідає вимогам ст. 271 КПК України, містить посилання на обставини, які свідчать про відсутність під час її проведення провокування особи на вчинення злочину, та вказівку про залучення особи зі зміненими анкетними даними,яка надала добровільну згоду на участь у проведенні НСРД. А попередня правова кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України, яка надавала правоохоронним органам можливість проводити НСРД у межах цього кримінального провадження, знайшла підтвердження у ході досудового розслідування та судового розгляду.

27. На спростування доводів сторони захисту щодо недопустимості протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та порушення права останнього на захист у ході цієї слідчої дії, суди попередніх інстанцій послалися на те, що хід обшуку фіксувався за допомогою відеозапису, будь-яких заяв чи скарг щодо процедури проведення цієї слідчої дії від жодного з її учасників, у тому числі й самого обвинуваченого, яким до початку обшуку було роз`яснено їхні права та обов`язки, включаючи право на правову допомогу, не надходило, протокол обшуку підписано ними без зауважень чи застережень. При цьому ОСОБА_7 про необхідність залучення захисника не заявляв, лише зазначив, що йому його право на захист зрозуміло. Стаття 236 КПК України не встановлює для слідчого, прокурора чи іншої службової особи обов`язку забезпечити присутність захисника під час обшуку. Нормами зазначеної статті передбачено обов`язок не перешкоджати учасникам обшуку користуватися правовою допомогою та допустити адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.Надалі про затримання ОСОБА_7 було повідомлено Центр надання правничої допомоги та забезпечено участь захисника під час складання протоколу затримання обвинуваченого та його допиту.

28. При цьому, оцінюючи на предмет допустимості протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , апеляційний суд обґрунтовано послався на правову позицію Верховного Суду, який у своїй постанові від 15 червня 2021 року у справі №204/6541/16-к акцентував увагу на тому, що не є виправданим беззастережно поширювати підходи, що застосовуються до оцінки показань, на оцінку допустимості речових доказів. Підходи до оцінки допустимості показань і допустимості доказів, які хоча й можуть бути отримані примусово, але існують незалежно від волі особи, як, наприклад, документи, зразки дихання, крові, сечі або тканин тіла для проведення експертизи, суттєво відрізняються. Під час кримінального процесу вживаються всі можливі заходи, щоб речові докази не зазнали будь-якого впливу, особливо з боку зацікавлених осіб. Ці заходи включають несподівані обшуки, невідкладне фіксування доказів під час огляду місця події, детальні правила збереження речових доказів і навіть тримання особи під вартою для перешкоджання впливу на докази. Мету убезпечення речових доказів від впливу особи має й обшук особи негайно після її затримання.

29. Таким чином, фактори, які можуть зумовити недопустимість показань особи, можуть не мати впливу на допустимість доказів, які мають зовсім іншу природу. Саме такий підхід до оцінки доказів, існування яких не залежить від волі особи, Верховний Суд сформулював у низці своїх рішень (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 193/375/19; від 25 червня 2019 року у справі №423/1766/16; від 8 грудня 2020 року у справі №686/19218/17; від 29 жовтня 2019 року у справі № 464/7974/15-к).

30. З огляду на вищевикладене, за обставин цієї справи колегія суддів апеляційного суду дійшла цілком підставного висновку про те, що виявлення і вилучення під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та його затримання речових доказів не є наслідком порушення його прав у розумінні ч. 1 ст. 87 КПК України, оскільки такі властивості цього доказу не залежали від волі особи.

31. Також апеляційний суд правильно зазначив, що ст. 208 КПК України не вимагає складання протоколу затримання негайно в ході затримання. Зокрема, згідно з частиною 5 цієї статті у протоколі затримання, крім часу складання протоколу, має зазначатися місце, дата і точний час затримання відповідно до положень ст. 209 КПК України. У протоколі затримання ОСОБА_7 указано дату і час його фактичного затримання, після якого було проведено обшук за місцем його проживання, а потім доставлено його до відділку поліції, де у присутності захисника повідомлено підстави затримання та у вчиненні якого кримінального правопорушення він підозрюється, роз`яснено процесуальні права й обов`язки, складено протокол затримання із зазначенням дати і часу його складання. При цьому затриманий ОСОБА_7 лише зазначив, що не згоден з підставами затримання, інших застережень, у тому числі про необхідність додаткового роз`яснення змісту прав, не заявляв. Так само не надійшло заяв, зауважень чи клопотань від інших учасників цієї процесуальної дії. Протокол затримання підписаний усіма його учасниками, у тому числі обвинуваченим та його захисником.

32. Усупереч твердженню в касаційній скарзі захисника апеляційний суд перевірив і обґрунтовано відхилив з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів такого рішення його доводи про наявність підстав для закриття цього кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Як установив апеляційний суд, 09 вересня 2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.Надалі строк досудового розслідування неодноразово продовжувався, востаннє до 08 березня 2022 року. 01 березня 2022 року прокурором внесено відомості про відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення в ЄРДР та повідомлено про завершення досудового розслідування і відкриття його матеріалів для ознайомлення захисника та обвинуваченого.

33. Верховний Суд неодноразово зазначав, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18 (провадження № 51-6250 км19), від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20 (провадження № 51-2066 км21), від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19 (провадження № 51-2890 км19).

34. Після завершення ознайомлення 28 березня 2022 року, період часу якого згідно з ч. 5 ст. 219 КПК України не включається у строк досудового розслідування, у сторони обвинувачення залишилося не використаних 7 днів зазначеного строку. У цей же день обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 був складений і затверджений прокурором, наступного дня 29 березня 2022 року направлений засобами поштового зв`язку до суду, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, а 05 квітня 2022 року надійшов у суд першої інстанції. Тобто, як правильно зазначив у своїй ухвалі апеляційний суд, прокурор мав ще

6 днів невикористаного строку досудового розслідування навіть після направлення обвинувального акту до суду. Отже, підстави для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у цьому кримінальному провадженні відсутні.

35. Колегія суддів касаційного суду вкотре зауважує, що положення ч. 3 ст. 404 КПК України не встановлюють для суду апеляційної інстанції обов`язку при кожному апеляційному перегляді вироку суду повторно досліджувати докази у провадженні, якщо не було встановлено неповноти їх дослідження або порушень під час їх дослідження судом першої інстанції. У прохальній частині апеляційної скарги захисник ОСОБА_5 просив суд апеляційної інстанції повторно дослідити докази, на які послався місцевий суд у вироку на обґрунтування винуватості ОСОБА_7 . При цьому жодних тверджень стосовно того, що дослідження вказаних доказів здійснено судом першої інстанції неповно або з порушенням, сторона захисту не зазначала. До того ж відповідно до технічного запису судового засідання під час апеляційного розгляду, на стадії встановлення наявності в учасників провадження клопотань, захисник повідомив, що жодних клопотань немає. Надаючи пояснення щодо вимог своєї апеляційної скарги, захисник також будь-яких доводів чи прохань до апеляційного суду про повторне дослідження доказів з підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України, не наводив.

36. Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.

37. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а судові рішення щодо ОСОБА_7 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 20 травня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3