Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №554/10107/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

м. Київ

справа № 554/10107/23

провадження № 61-3664св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Карпенко С. О., Пророка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кондрик Наталія Григорівна, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року у складі колегії суддів Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті, в якій просив встановити факт смерті громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Стовбоваха Градізького району Полтавської області, який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі міста Фатеж.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Октябрський районний суд міста Полтави рішенням від 01 квітня 2024 рокузаяву ОСОБА_1 задовольнив.

Встановив факт смерті громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Стовбоваха Градізького району Полтавської області, який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 у районі міста Фатеж.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що подані заявником докази є належними та допустимими, у своїй сукупності є достатніми для достовірного встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі міста Фатеж.

У травні 2025 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кондрик Н. Г., подав апеляційну скаргу на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 01 квітня 2024 року, посилаючись на те, що цим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а встановлений судом факт смерті фактично усуває його від права на спадкування як спадкоємця третьої черги після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 22 травня 2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Кондрик Н. Г. на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 01 квітня 2024 року.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2026 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Кондрик Н. Г. на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 01 квітня 2024 року закрив підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, мотивував ухвалу тим, що рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про права, свободи, інтереси чи обов`язки ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, а отже, відсутні передбачені процесуальним законом підстави для апеляційного оскарження таким суб`єктом.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що встановлений рішенням суду факт смерті стосується ОСОБА_3 , 1918 року народження, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі міста Фатеж, що підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, зокрема: офіційним сповіщенням про загибель, отриманим його дружиною ОСОБА_5 ; архівною довідкою федеральної державної казенної установи «Центральний архів Міністерства оборони російської федерації» від 12 січня 2022 року № 11/П-27620, складеною на підставі документів безповоротних втрат; наказами військових частин щодо обставин загибелі військовослужбовця, а також довідкою органу соціального забезпечення від 30 серпня 1965 року № 23, що підтверджує довічне отримання вдовою пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Водночас надані ОСОБА_2 докази свідчать про існування іншої особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак заявник не довів, що зазначені особи є однією і тією ж фізичною особою. Розбіжності у даті народження, часі та обставинах життя свідчать про їхню ідентифікаційну відмінність, а сам собою збіг прізвища, імені та по батькові не є належним і допустимим доказом тотожності особи або наявності родинних зв`язків.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не довів наявності у нього суб`єктивного матеріального права чи охоронюваного законом інтересу у цій справі, а також того, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права чи обов`язки, у зв`язку з чим відсутні підстави для апеляційного перегляду рішення за його скаргою.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2026 року ОСОБА_2 через представника Кондрик Н. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 подав на підставі абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України і обґрунтовував тим, що рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 01 квітня 2024 року вирішено питання про його права та обов`язки.

Як убачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі міста Фатеж громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Стовбуваха Градизького району Полтавської області, була подана з метою створення передумов для подальшого вирішення спору про право між спадкоємцями майна ОСОБА_4 , що підтверджується наявністю у провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області справи № 546/1058/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Решетилівської державної нотаріальної контори, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що для підтвердження родинних відносин із ОСОБА_4 він звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, у зв`язку з чим рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 01 квітня 2024 року встановлено факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас відповідач надав нотаріусу неправдиві відомості щодо родинних зв`язків із померлим, зазначивши себе як рідного дядька спадкодавця, що призвело до усунення заявника від спадкування як спадкоємця п`ятої черги.

Відповідно до вимог процесуального закону, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, такий спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а заява має бути залишена без розгляду із роз`ясненням заінтересованим особам права на звернення до суду із позовом. Натомість суд апеляційної інстанції, не врахувавши наявність спору про право, дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження, чим порушив норми процесуального права та обмежив право заявника на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив у повному обсязі наявні докази, зокрема матеріали спадкової справи № 217/2021 (номер у спадковому реєстрі 68125869), документи щодо відкриття провадження у справі № 546/1058/24, свідоцтва про народження та смерть, а також інші докази в їх сукупності, чим порушив норми статті 89 ЦПК України.

З наданих у справі доказів, зокрема, інформації Виконавчого комітету Бугаївського старостинського округу Градизької селищної ради від 01 лютого 2023 року № 27 та записів у погосподарських книгах за 1944-1946 роки, убачається, що після 1943 року ОСОБА_3 проживав, був живим, розлучився з ОСОБА_5 та вибув за межі Стовбуваської сільської ради, а його подальше місце перебування залишилось невідомим. Отже, встановлений судами факт смерті у 1943 році не узгоджується з наявними доказами.

Довідка від 30 серпня 1965 року, на яку послався апеляційний суд, не містить достатніх ідентифікаційних відомостей про особу померлого та не може вважатися належним доказом встановлення факту смерті саме ОСОБА_3 . Крім того, показання свідків, які підтвердили, що останній прожив значно довше, суд апеляційної інстанції належним чином не оцінив.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про встановлення факту смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а ухвала суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню.

Аргументи інших учасників справи

У квітні 2026 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_7 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 02 квітня 2026 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Шевченківського районного суду міста Полтави.

30 квітня 2026 року матеріали справи № 554/10107/23 надійшли до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 06 травня 2026 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 51 рік помер брат заявника (не прямої лінії споріднення) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який інших родичів, окрім заявника, не мав.

Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 були: мати - ОСОБА_8 (дівоче прізвище - ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , та батько - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Батьками ОСОБА_8 були ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув під час Другої світової війни 1939-1945 років.

Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, архівною копією посвідки про народження № НОМЕР_1 щодо ОСОБА_11 , у якій у графі «батько» зазначено ОСОБА_3 , а у графі «мати» - ОСОБА_5 .

Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_5 отримала повідомлення про смерть свого чоловіка ОСОБА_3 , уродженця села Стовбоваха Градізького району Полтавської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також довідкою Відділу соціального забезпечення Виконавчого комітету Глобинської районної ради депутатів трудящих Полтавської області від 30 серпня 1965 року № 23 підтверджується факт довічного отримання нею пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з відповіддю Градизької селищної ради Виконавчого комітету Бугаївського старостинського округу відповідно до матеріалів погосподарської книги (справа № 02-17, том 1) у домоволодінні, яке належало ОСОБА_5 , проживав ОСОБА_3 , та в цьому ж господарстві обліковувалася їхня донька ОСОБА_11 , 1938 року народження.

Відповідно до архівної довідки від 12 січня 2022 року № 11/П-27620 за документами безповоротних втрат особового складу Червоної Армії гвардії червоноармієць 34-ї гвардійської стрілецької дивізії ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому у графі «адреса рідних» зазначено ОСОБА_5 , яка проживала в селі Стовбоваха Градізького району Полтавської області Української РСР.

09 вересня 2023 року представник заявника звернувся до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про державну реєстрацію смерті, однак 14 вересня 2023 року отримав відмову у її проведенні.

Згідно з наданими ОСОБА_2 доказами його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує, у тому числі відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для них правові наслідки.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.

При цьому судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Аналогічних за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14, від 20 травня 2024 року у справі № 0827/11217/2012 та від 18 березня 2025 року у справі № 161/20282/21.

Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першочерговим завданням для апеляційного суду, і тільки в разі встановлення факту, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Водночас у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) зазначив, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

У справі, що переглядається, рішенням суду першої інстанції в порядку окремого провадження задоволено заяву про встановлення факту смерті ОСОБА_3 .

Водночас ОСОБА_2 , який не брав участі у розгляді цієї справи, подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вказаним рішенням вирішено питання про його права та інтереси, оскільки встановлений факт має безпосереднє значення для вирішення спору про право на спадкування, який перебуває на розгляді суду в позовному провадженні.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що заявник не є учасником справи та що оскаржуваним рішенням не вирішено питання про його права, свободи чи інтереси.

Верховний Суд не погоджується такими висновками з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_3 прямо пов`язане із визначенням кола спадкоємців та обсягом їхніх спадкових прав, що є предметом розгляду в іншій справі, у якій ОСОБА_2 бере участь як сторона. Отже, оскаржуване рішення створює юридичні передумови для вирішення спору про право та безпосередньо впливає на права й інтереси заявника, що надає йому право на апеляційне оскарження.

Крім того, зі змісту заяви та наданих доказів убачається наявність між заінтересованими особами спору про право, пов`язаного з набуттям права на спадщину, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, що саме собою виключає можливість розгляду справи в порядку окремого провадження.

Разом із тим апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, не надав оцінки доводам апеляційної скарги про те, що довідка від 30 серпня 1965 року № 23, на яку послався суд першої інстанції, та відповідно до якої ОСОБА_5 отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника довічно за загиблого чоловіка, не містить жодних персональних відомостей щодо цього чоловіка, а отже, не може вважатися належним доказом встановлення факту смерті саме ОСОБА_3 .

Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися і доводи апеляційної скарги про те, що після розірвання шлюбу у 1944-1946 роках із ОСОБА_3 ОСОБА_5 перебувала у шлюбі з іншою особою та у 1947 році народила доньку ОСОБА_12 , що також ставить під сумнів висновки суду першої інстанції щодо обставин смерті зазначеної особи у 1943 році.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд задовольнив клопотання ОСОБА_2 про допит свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які у судовому засіданні 26 лютого 2026 року підтвердили, що особисто знали ОСОБА_3 , його доньку від першого шлюбу ОСОБА_16 , 1938 року народження, її сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_12 , похованням якого займався ОСОБА_2 як найближчий родич, а також зазначили, що ОСОБА_3 пройшов війну, прожив до 1981 року та мав два шлюби. Проте всупереч нормам статті 89 ЦПК України суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки цим доказам.

Таким чином, апеляційний суд не лише формально підійшов до вирішення питання про наявність у заявника права на апеляційне оскарження, а й фактично залишив без перевірки та оцінки суттєві доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду першої інстанції, що свідчить про передчасність висновку про закриття апеляційного провадження.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про встановлення факту смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у районі міста Фатеж, покладений в основу процесуального рішення про закриття апеляційного провадження, є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на належних і допустимих доказах, а сама ухвала суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, не може залишатися у силі.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги та безпідставно закрив апеляційне провадження, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з переданням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги по суті.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

У частині четвертій статті 406 та частині шостій статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з допущеними судом апеляційної інстанції порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі, та з метою недопущення порушення права особи, яка не брала участь у справі, ОСОБА_2 , на доступ до правосуддя, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення і направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене у цій постанові, належним чином дослідити та встановити, чи ухвалене судом першої інстанції рішення безпосередньо впливає на права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, конкретно визначити обсяг таких прав, інтересів та (або) обов`язків, а також встановити безпосередній правовий зв`язок між останніми та оскаржуваним судовим рішенням, і, у разі встановлення таких обставин, переглянути це рішення з урахуванням положень статті 370 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, суд касаційної інстанції не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кондрик Наталія Григорівна, задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

СуддіВ. М. Ігнатенко

А. А. Калараш

С. О. Карпенко

В. В. Пророк