Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №705/604/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/604/26

1-кп/705/694/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

законного представника потерпілих ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, який на утриманні має малолітню дитину, є особою з інвалідністю 3-ї групи, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 29 грудня 2025 року в світлий час доби близько 11 години 30 хвилин, здійснював керування технічно справним автомобілем OPEL ZAFIRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 на засніженому асфальтобетонному покритті автомобільної дороги Т-02-02 сполучення «Тульчин-Немирів-Брацлав-М-12» зі сторони села Максимівка, Уманського району, Черкаської області у напрямку села Томашівка, Уманського району, Черкаської області.

В ході подальшого руху, водій ОСОБА_4 , маючи можливість в повному обсязі спостерігати за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості, яка б надавала йому можливість безпечно керувати автомобілем, на засніженому покритті проїзної частини, втратив керування над транспортним засобом та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, чим порушив вимоги п.п. 1.5., 2.3. б), та 12.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, згідно з якими:

«1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

«2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

«12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання дорожньо-транспортної події, водій ОСОБА_4 , допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі лівого краю проїзної частини, де в послідуючому транспортний засіб злетів у кювет та відбулося його перекидання, внаслідок чого пасажири автомобіля ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримали тілесні ушкодження.

ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді підапневротичну гематому лівої тім`яної кістки, закритий перелом верхньої третини правої плечової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми голови: перелом склепіння і основи черепа, вогнищевий забій головного мозку, пневмоцефалія, відкрита рана шкіри лівого зовнішнього слухового хода, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм транспортного засобу OPEL ZAFIRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , а саме вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним обставинам вчинення кримінального правопорушення. Пояснив, що 29 грудня 2025 року в першій половині дня керуючи транспортним засобом Опель по автодорозі Тульчин-Немирів, рухався в напрямку села Томашівка Уманського району Черкаської області. При цьому, дорога була сильно засніжена по обочині та він, розуміючи складність погодних умов, не врахував цього, не обрав безпечну швидкість та втратив керування ТЗ, який виїхав на зустрічну смугу, а в подальшому з`їхав у кювет де перекинувся. Разом із ним в салоні ТЗ перебували його син та дочка співмешканки ОСОБА_5 , які в наслідок ДТП отримали тяжкі та середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження. Щиро розкаюється у вчиненому, просить суд суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, його покази відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють та не оспорюють зміст обставин вчиненого кримінального правопорушення, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім повного визнання своєї вини ОСОБА_4 його вина у вчиненні кримінального правопорушення, повністю підтверджується доказами, добутими на досудовому розслідуванні та перевіреними в суді у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, що перевірені та оцінені судом згідно вимог КПК України, суд приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується положеннями ст. ст. 65-67 КК України, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суб`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку (загальний) і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право.

Відповідно до ч.2 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо такі дії спричинили тяжкі тілесні ушкодження або смерть потерпілого.

Злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є безпосередньо пов`язаним із реалізацією особою права керування транспортними засобами, а тому вчинений із використанням такого права.

Санкція ч.2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З урахуванням роз`яснень зазначених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 винесеній у справі № 702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21, санкція ч.2 ст. 286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, суд вирішує на власний розсуд в залежності від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.

Проаналізувавши обставини в їх сукупності, суд робить висновок, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства оскільки хоча обвинувачений, керуючи транспортним засобом, будучи неуважним, допустив порушення ПДР, що призвело до тяжких наслідків, проте він щиро покаявся у вчиненому та зробив необхідні висновки, а також слід врахувати відсутність будь яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого з боку законного представника малолітніх потерпілих.

Крім цього, суд вважає, що обвинувачений, розуміючи складні погодні умови на дорозі, під час керування ТЗ не дотримався Правил дорожнього руху та не вжив заходів для безпеки дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків, а тому має бути позбавлений права керування транспортними засобами оскільки його поведінка вказує на нездатність належним чином та безпечно реалізовувати право керування транспортними засобами. При цьому суд враховує, що обвинувачений не працевлаштований, є пенсіонером та особою з інвалідністю 3-ї групи, а керування транспортним засобом не пов`язане з його заробітком та необхідністю матеріально забезпечувати себе та дитину.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує думку представника малолітніх потерпілих ОСОБА_5 , яка претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

За сукупності вище наведених обставин суд вважає за необхідне у даному випадку призначити ОСОБА_4 основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, що є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання доцільності призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховуючи встановлені обставин вчинення кримінального правопорушення та характер допущених обвинуваченим ОСОБА_4 порушень, що призвело до тяжких наслідків, в тому числі до отримання малолітніми особами тяжких та середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з цим, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, повне визнання ним вини та його відношення до наслідків вчиненого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд доходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та застосування положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду судом не обирався та підстав для його застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів для проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-26/693-ІТ від 27.01.2026 в розмірі 3 565 гривень 60 копійок, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави за правилами ст. 124 КПК України, оскільки вони витрачені на доведення його вини.

Також, у кримінальному провадженні згідно ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.07.2025 накладено арешт на автомобіль «OPEL ZAFIRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За змістом ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки судом не призначено ОСОБА_4 покарання у виді конфіскації майна, вищевказаний речовий доказ не підлягає спеціальній конфіскації та на час ухвалення вироку відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на вищевказаний автомобіль, суд дійшов висновку про необхідність скасування зазначеного арешту майна.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 100, 174, 368-370, 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 3565 гривень 60 копійок.

Арешт майна, а саме автомобіля «OPEL ZAFIRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений згідно ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31.12.2025 – скасувати.

Речовий доказ: автомобіль «OPEL ZAFIRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 – повернути ОСОБА_5 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1