Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №556/526/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/526/26

Номер провадження 2/556/759/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2026.

Володимирецький районний су д Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

До Володимирецького районного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 . Після смерті останнього залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,93 га, що розташовані на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області (на даний час - Антонівської сільської ради Вараського району Рівненської області) та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами із присадибною земельною ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_4 . Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства , загальною площею 1,92 га, що розташовані на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області (на даний час - Антонівської сільської ради Вараського району Рівненської області).

ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишив заповіт, згідно якого свій земельний пай залишала ОСОБА_1 , а все інше майно – ОСОБА_2 ..

ОСОБА_4 на випадок своєї смерті теж залишила заповіт, згідно якого свій земельний пай залишив ОСОБА_1 , а все інше майно – ОСОБА_2 ..

Позивачка прийняла спадщину після смерті обох батьків, оскільки вчасно звернулася до нотаріуса, що підтверджується заявами про прийняття спадщини від 22.08.2014 року та від 23.01.2016 року та витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі №84316207 від 26.02.2026 року та №42740337 від 23.01.2026 року.

Відповідачка теж вважається такою, що спадщину прийняла, оскільки вчасно звернулася до нотаріуса, що підтверджується заявами від 22.08.2014 року та від 23.01.2016.

ОСОБА_2 визначена відповідачем у даній справі, оскільки на даний час фактично проживає на окупованій території, не може фізично та не має бажання оформляти свої спадкові права, однак не може офіційно відмовитися від прийняття спадщини у зв`язку з тим, що така відмова могла бути до спливу шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця. Відповідно, відповідач не може надіслати належним чином засвідчену заяву про відмову від спадщини за заповітом до нотаріуса, оскільки будь які документи, видані на окупованій території не визнаються на території України. Оригінали державних актів втрачено, документи на будинок теж, оскільки вони знаходилися на руках у відповідачки.

Отже, позивачка є спадкоємцем за заповітом на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та спадкоємцем за законом І черги на іншу частину спадкового майна, оскільки відповідачка як спадкоємець за заповітом не бажає оформляти спадщину.

На підстві викладеного просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,93 га, які розташовані на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, які належали ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №690798, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,92 га, які розташовані на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, які належали ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №690813, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 .

Вказаний позов надійшов до суду – 02 березня 2026 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Позивачка в підготовче судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Належним чином повідомлена відповідачка в підготовче судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,93 га, що розташовані на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області (на даний час - Антонівської сільської ради Вараського району Рівненської області), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯА №690798, та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами із присадибною земельною ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав №34435020 від 11.06.2012 року, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 11.02.2016 року у справі №556/88/16-ц про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,92 га, що розташовані на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області (на даний час - Антонівської сільської ради Вараського району Рівненської області), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯА №690813.

Факт родинних відносин із спадкодавцями підтверджується такими документами: свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_3 , де дошлюбне прізвище позивача - “ ОСОБА_5 ”; свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 , де батьком записаний - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишив заповіт, згідно якого свій земельний пай залишив ОСОБА_1 , а все інше майно – ОСОБА_2 .. Заповіт посвідчений 28.10.2011 секретарем виконавчого комітету Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області Смулкою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №594.

ОСОБА_4 на випадок своєї смерті теж залишила заповіт, згідно якого свій земельний пай залишила ОСОБА_1 , а все інше майно – ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений 28.10.2011 секретарем виконавчого комітету Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області Смулкою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №595.

Позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки вчасно звернулася до нотаріуса, що підтверджується заявами про прийняття спадщини від 22.08.2014, від 23.01.2016 та Витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі №84316207 від 26.02.2026 та №42740337 від 23.01.2026.

ОСОБА_2 також прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки вчасно звернулася до нотаріуса, що підтверджується заявами від 22.08.2014 та від 23.01.2016.

Відповідно до роз`яснення, виданого державним нотаріусом Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області №102/01-16 від 27.02.2026 на ім`я ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу №184/2014. ОСОБА_1 був наданий документ, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області копію Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №690813.

Згідно п.4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №295/5 (надалі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків. передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку.

Відповідно до п.4.16 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №295/5 (надалі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, міститься в ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таких документів заявник не надала у зв`язку з їх відсутністю.

Відповідно до п.4.19 глави 10 розділу II Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України особа має право у встановленому главою 3 Цивільного кодексу України порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав чи інтересів.

Отже, відсутні підстави для видачі ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташований на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, після смерті матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до роз`яснення, виданого державним нотаріусом Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області №101/01-16 від 27.02.2026 на ім`я ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу №17/2016. ОСОБА_1 були надані документи, що посвідчують право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: копію витягу про державну реєстрацію прав від 11.06.2012 року, на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області копію Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯА №690798.

Згідно п.4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №295/5 (надалі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку.

Відповідно до п.4.16 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №295/5 (надалі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, міститься в ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таких документів заявник не надала у зв`язку з їх відсутністю. Відповідно до п.4.19 глави 10 розділу II Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України особа має право у встановленому главою 3 Цивільного кодексу України порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав чи інтересів.

Отже, відсутні підстави для видачі ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, після смерті батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в наслідок його смерті.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року №7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як зазначено в статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Крім того, у цьому пункті зазначено, що якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Отже, способом захисту прав та інтересів позивача у даному випадку є визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, суд на підставі досліджених доказів приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем майна своїх батьків за заповітом та спадкоємцем майна за законом, яка вступила та прийняла у спадщину після смерті своїх батьків, однак належним чином її не оформила, відповідачка відмовилася від прийняття спадщини за заповітом, а тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, слід задовольнити.

Згідно Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» № 2783-1Х від 01.12.2022, керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Відповідно відповідачка не може надіслати належним чином засвідчену заяву про відмову від спадщини за заповітом до нотаріуса.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано ОСОБА_2 , і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

А як в ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивач не ставить.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 177, 178, 346, 328, 1216, 1217, 1223, 1233, 1268, 1297 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року №7, Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18, 30, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок, з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,93 га, які розташовані на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, що належали ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №690798, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,92 га, які розташовані на території Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, які належали ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №690813, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 .