Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №941/1880/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 941/1880/25

Провадження № 2/545/2092/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участі: секретаря судового засідання Пінчук З.І.,

представника відповідача- адвоката Оніпко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення пені за несвоєчасне виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначила, що вироком Кропивницького апеляційного суду від 06.07.2022 року, залишеним без змін в частині призначеного покарання та в частині стягнення моральної шкоди Постановою Верховного Суду від 09.02.2023 року (справа №400/1498/18, провадження № 51-2993 км 22) ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та стягнуто моральну шкоду у сумі 200000 (двісті тисяч) гривень. Вирок суду набрав законної сили 06.07.2022 року. Для примусового виконання вироку було видано виконавчий лист № 400/1498/18 від 26.07.2022 року, який було пред`явлено для виконання до Петрівського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь нарахованих за період з 06.07.2022р. по 2024р.: 14905,00 грн.- трьох відсотків річних; 91000,00 грн.- інфляційних втрат.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області Зуб Т.О. від 12.05.2026 року справу прийнято до свого провадження та призначене судове засідання.

25.05.2026 року від представника відповідача- адвоката Оніпко Є.А. надійшов відзив на позов, у якому зазначив, що з виконання виконавчого листа № 400/1498/18 від 26.07.2022 року, Петрівським відділом ДВС відкрито три виконавчих провадження від 07.09.2022: № 69801422 - на користь ОСОБА_3 (200000,00 грн.): стягнуто фактично 17898,37 грн.; №69803326- на користь ОСОБА_4 (200000,00 грн.): стягнуто фактично 13890,00 грн.; № 69803390- на користь ОСОБА_5 (200000,00 грн.): стягнень не здійснювалось з невідомих стороні відповідача причин. Загалом стягнуто 31788,37 грн. (відповідь ДВС від 22.05.2026). Стягнення провадиться примусово з пенсії в розмірі 50%. За довідкою ДУ «Крюківська виправна колонія №29», ОСОБА_2 відбуває покарання з 07.10.2022 по 07.10.2028, є інвалідом, за станом здоров`я не може залучатися до роботи, заробітної плати не отримує. До колонії жодних виконавчих листів на виконання не надходило. Отже, Відповідач не ухиляється від виконання рішення суду, а відрахування здійснюються примусово державним виконавцем з єдиного доходу- пенсії. Відсутня вольова протидія виконанню. Крім того, позивачка починає нарахування з 06.07.2022 (дата набрання вироком сили апеляційним судом). Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 (провадження №14-91цс22, ЄДРСР №114685579) сформулювала позицію: початком прострочення є не дата набрання законної сили судовим рішенням, а момент, коли боржник зобов`язаний фактично виконати грошове зобов`язання - тобто після пред`явлення виконавчого документа та закінчення встановленого строку для добровільного виконання. Виконавчий лист видано 26.07.2022, виконавче провадження відкрито 07.09.2022, а тому саме з цієї дати виникла реальна примусова виконуваність зобов`язання. Нарахування за 06.07.2022-06.09.2022 (62 дні) є неправомірним. Також, позивачка застосовує спрощені річні ставки (13,3%; 20,2%; 12,0%) замість офіційних щомісячних ІСЦ, що призводить до завищення інфляційних втрат більш ніж удвічі; та використовує незмінну базу 200000,00 грн., не враховуючи часткових стягнень.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Оніпко Є.А. пояснив, що відповідач з 2022 року відбуває покарання в місцях позбавлення волі, є особою з інвалідністю, страждає на тяжке захворювання, у зв`язку чим не залучався до праці. Позовні вимоги не визнав, оскільки у ОСОБА_2 відсутній умисел від ухилення виконання судового рішення. Крім того, на теперішній час є відкрите виконавче провадження, в рамках якого з пенсії ОСОБА_2 вираховується 50 % на користь всіх потерпілих. Складені позивачкою розрахунки інфляційних витрат та 3% річних не ґрунтуються на належних даних.

Позивач ОСОБА_1 надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, прийшов до наступного висновку.

У відповідності до частини 1 та частини 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1, ч. 5 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що вироком Кропивницького апеляційного суду від 06.07.2022 року, скасовано вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 16.11.2021 року в частині призначеного покарання та в частині стягнення з ОСОБА_2 на корить потерпілих моральної шкоди. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та стягнуто моральну шкоду у сумі 200000 (двісті тисяч) гривень (а.с. 5-13) Постановою Верховного Суду від 09.02.2023 року (справа №400/1498/18, провадження № 51-2993 км 22) вироки суду першої та апеляційної інстанції залишені без змін (а.с. 15-25). Таким чином, вирок суду набрав законної сили 06.07.2022 року.

Для примусового виконання вироку було видано виконавчий лист № 400/1498/18 від 26.07.2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200000,00 грн., який було пред`явлено для виконання до Петрівського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно довідки ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області № 12144 від 18.12.2025 року заборгованість за вищевказаним виконавчим листом складає 190833,13 грн. (а.с. 26).

Згідно листа ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області, наданого на відповідь представника відповідача, станом на 22.05.2026 року з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_6 стягнуто 17898,37 грн. (а.с. 106).

Згідно довідки ДУ «Крюковська ВК (№ 29)» № 15/04-49АС від 22.05.2026 року, ОСОБА_2 відбуває покарання у вказаній установі з 07.10.2022 року, не працевлаштований за станом здоров`я та групою інвалідності, до бухгалтерії виконавчі листи не надходити (а.с. 107).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначається, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

ОСОБА_2 має перед ОСОБА_1 грошове зобов`язання, що підтверджує вирок Кропивницького апеляційного суду від 06.07.2022 року, яким скасовано вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 16.11.2021 року в частині призначеного покарання та в частині стягнення з ОСОБА_2 на корить потерпілих моральної шкоди; та яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та стягнуто моральну шкоду у сумі 200000 (двісті тисяч) грн.

Грошове зобов`язання між сторонами про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди визначене за рішенням суду саме у гривні. А тому застосування до правовідносин між сторонами статті 625 ЦК України не суперечить правовій позиції, сформульованій у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення- встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Зволікання відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач має право вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Суд звертає увагу, що позивачка початковою датою нарахування зазначає 06.07.2022 року (дата набрання вироком сили апеляційним судом), що протирічить позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 (провадження №14-91цс22, ЄДРСР №114685579), згідно якої початком прострочення є не дата набрання законної сили судовим рішенням, а момент, коли боржник зобов`язаний фактично виконати грошове зобов`язання- тобто після пред`явлення виконавчого документа та закінчення встановленого строку для добровільного виконання.

Виконавчий лист у справі видано 26.07.2022 року, а виконавче провадження відкрито 07.09.2022 року. Тому, враховуючи вищевказані позиції, саме з 07.09.2022 року виникла реальна примусова виконуваність зобов`язання.

Отже, розмір інфляційних витрат у період з 07.09.2022р. по 31.12.2024р. буде складати 49266,56 грн. (Із розрахунку за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1- індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIc (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100)= 1.24633279. Інфляційне збільшення:200000,00 x 1.24633279 - 200000,00)

Крім того, позивачка застосовує спрощені річні ставки (13,3%; 20,2%; 12,0%) замість офіційних щомісячних ІСЦ. Зокрема, Велика Палата ВС у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 встановила, що індексація за ст. 625 ЦК обчислюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції, визначений за офіційними щомісячними індексами споживчих цін Держстату (www.ukrstat.gov.ua). Жодний інший метод не відповідає правовій позиції ВС.

Таким чином, 3% річних будуть складати 13906,85 грн. (Період розрахунку: з 07.09.2022 року по 31.12.2022 року - 116 днів [Проценти] = 200000,00 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 116 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1906,85 грн; Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року - 365 днів[Проценти] = 200000,00 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 365 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 6000,00 грн.; Період розрахунку: з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року- 366 днів [Проценти] = 200000,00 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 366 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 6000,00 грн.)

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши надані сторонами розрахунки, суд прийшов позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 89, 137, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення пені за несвоєчасне виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на корить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , три відсотки річних в сумі 13906 (тринадцять тисяч дев`ятсот шість) грн. 85 коп.; інфляційні витрати у розмірі 49266 (сорок дев`ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 56 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб