Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №536/2875/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2875/25

Провадження № 2/536/396/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості посилаючись, що 28 квітня 2020 року відповідач позичив у нього гроші в сумі 250 000 грн та зобов`язувався їх повернути на першу вимогу, про що написав розписку. Крім цього, 04 травня 2020 року відповідач позичив у нього гроші в сумі 220 000 грн, які зобов`язувався повернути на його першу вимогу, про що написав розписку. Крім цього, 22 травня 2020 року відповідач позичив у нього гроші в сумі 190 000 грн, які зобов`язувався повернути на його першу вимогу, про що написав розписку. Крім цього, 25 травня 2020 року відповідач позичив у нього гроші в сумі 500 000 грн, які зобов`язувався повернути на його першу вимогу, про що написав розписку. Окрім того, 13 липня 2021 року відповідач в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взяв у нього гроші з умовою щомісячного часткового повернення в сумі 208 000 тисяч доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 15.09.2025 еквівалентно 8 538 400 грн (1 долар США=41,05 грн), які зобов`язувався повернути до 01 липня 2023 року, про що також написав розписку.

До обумовленої дати відповідач коштів не повернув, на телефонні дзвінки не відповідає, в зв`язку з чим ним 07.04.2023 на його адресу направлялась вимога про сплату боргу на протязі місяця із дня отримання вимоги, однак він борг не повернув і до цього часу ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань.

Просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 9 698 400 грн та судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, де просив провести судове засідання у його відсутність, позов підтримує та просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовою розпискою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що вважається належно повідомленим, з заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався, причини неявки не повідомив.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 753/1349/20.

Установлено, що 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір позики, згідно умов якого відповідач отримав від позивача кошти в сумі 250 000 грн та зобов`язувався їх повернути на вимогу, що підтверджується письмовою розпискою.

Крім цього, 04 травня 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір позики, згідно умов якого відповідач отримав від позивача кошти в сумі 220 000 грн, які зобов`язувався повернути на його вимогу, що підтверджується письмовою розпискою.

Крім цього, 22 травня 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір позики, згідно умов якого відповідач отримав від позивача кошти в сумі 190 000 грн, які зобов`язувався повернути на його вимогу, що підтверджується письмовою розпискою.

Крім цього, 25 травня 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір позики, згідно умов якого відповідач отримав від позивача кошти в сумі 500 000 грн, які зобов`язувався повернути на його вимогу, що підтверджується письмовою розпискою.

Крім цього, 13 липня 2021 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , уклали договір позики, згідно умов якого відповідач отримав від позивача кошти в сумі 208 000 тисяч доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 15.09.2025 еквівалентно 8 538 400 грн (1 долар США=41,05 грн), які зобов`язувався повернути до 01 липня 2023 року, що підтверджується письмовою розпискою.

Позивач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договорами виконав, надавши відповідачу грошові кошти на загальну суму 9 698 400 грн.

Відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання за договорами позики не виконав, кошти не повернув, що підтверджується наявністю оригіналів боргових розписок у позивача.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 522/31737/13.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач свої зобов`язання за договорами позики не виконав, кошти не повернув, чим порушив права та інтереси позивача, які необхідно поновити та стягнути з відповідача борг в загальній сумі 9 698 400 грн.

Отже, позовні вимоги законні та обґрунтовані, підтверджені належними доказами і тому суд їх задовольняє.

Так як позов задоволено, то в відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 грн 20 коп, що підтверджено документально та враховуючи, що позивачу при зверненні до суду з позовною заявою було відстрочено сплату решти судового збору до ухвалення судового рішення по справі, то з відповідача слід стягнути на рахунок держави судовий збір у сумі 13 928 грн 80 коп.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість в сумі 9 698 400 (дев`ять мільйонів шістсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн та судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на рахунок держави судовий збір в сумі в сумі 13 928 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн 80 коп.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

СуддяС. М. Клименко