Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №527/1031/24 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1031/24

провадження № 3-в/527/35/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Глобине

Суддя Глобинського районного суду Полтавської області Свістєльнік Ю.М., за участі секретаря судового засідання Мороз Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Глобинського районного суду Полтавської області в залі судового засідання в місті Глобине подання провідного інспектора Кременчуцького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області Савченко Ліни Миколаївни про вирішення питання про давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ,

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2026 року провідний інспектор Кременчуцького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області Савченко Л.М. звернулася до суду з поданням, в якому просила вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, накладеного постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 20.05.2024 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, за давністю відбування стягнення на підставі ст. 304, ст. 305 КУпАП, ст. 80 КК України.

В обґрунтування подання зазначено, що ОСОБА_1 на обліку Кременчуцького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області перебуває з 03.06.2024 року.

03.06.2024 року, 18.06.2024 року, 16.09.2025 року та 08.01.2026 року громадянину ОСОБА_1 направлялися виклики до Кременчуцького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» Полтавській області на 17.06.2024 року, на 02.07.2024 року, на 26.09.2025 року та на 26.01.2026 року, на які порушник не з`явився, довідок які підтверджували неможливість явки до сектору, не надав.

Відповідно до «Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт», з метою з`ясування місця перебування порушника ОСОБА_1 направлено запити у відповідні установи.

Відповідно до довідок наданих виконавчим комітетом Градизької селищної ради з`ясовано, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрований та не проживає. Інформацією щодо можливого місця 44/1370 перебування ОСОБА_1 виконавчий комітет не володіє.

Відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу довідка по мобілізації не призивався.

Глобинський відділ ДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області що згідно даних, які містяться в матеріалах виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інформація щодо його місцезнаходження в даний час до відділу не надходила. Відповідно до ухвали Глобинського районного суду від 07.11.2024 року, ОСОБА_1 оголошено в розшук.

09.12.2024 року Кременчуцький РС №1 звернувся до Глобинського районного суду з поданням про вирішення питання, пов`язаного з виконанням постанови Глобинського районного суду від 20.05.2024 року, щодо громадянин ОСОБА_1 . Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 12.12.2024 року у задоволенні подання було відмовлено.

Згідно інформації ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час в державному розшуку не перебуває.

Згідно виконавчого документа, а також згідно повідомлення ВП №1 Кременчуцького РУП в Полтавській області від 07.07.2025 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

На виклики на 26.09.2025 року та на 26.01.2026 року порушник ОСОБА_1 не з`явився, довідок які б підтверджували неможливість явки до сектору, не надав. В рамках чергових заходів щодо встановлення місця перебування порушника Градизька селищна рада Кременчуцький РС №1 повідомляє, що гр. ОСОБА_1 , на даний час проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (довідка №02-33/337 від 26.01.2026 року).

Відповідно до п. 13.13 «Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 474/5 від 19.03.2013 - якщо після встановлення місця проживання порушника з`ясовано, що він за цим місцем не проживає, місцеперебування його невідоме та наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду (судді), уповноважений орган з питань пробації вносить до суду, який виніс постанову, подання щодо вирішення питань, пов`язаних з виконанням постанови.

Кременчуцьким РС №1 встановлено наявність підстав, що унеможливлюють відпрацювання ОСОБА_1 суспільно корисних робіт, а саме, неявка порушника до уповноваженого органу з питань пробації для отримання направлення для відбуття суспільно корисних робіт відповідно до постанови суду. Відповідно, відсутні підстави притягнення порушника до адміністративної відповідальності за ухилення від відбування суспільно корисних робіт на підставі ст. 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

05.03.2026 року Кременчуцький РС №1 звернувся до Глобинського районного суду з поданням про вирішення питання, пов`язаного з виконанням постанови Глобинського районного суду від 20.05.2024 року, щодо громадянин ОСОБА_1 . Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 11.03.2026 року у задоволенні подання було відмовлено.

Інформацією щодо ухилення порушника від виконання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт уповноважений орган з питань пробації не володіє.

Під час виконання судового рішення наказом Міністерства юстиції України №474/5 від 19.03.2013 року «Про затвердження Порядку виконання суспільно корисних робіт» у служби пробації не передбачені функції розшуку, або затримання порушника.

Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст.9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі- ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права. Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції. Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. У п.3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 р. (справа №10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. Ураховуючи вищезазначене, окремі суди (судді) вважають за можливе до правовідносин, які виникли, застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки У разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі). Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні із чинним законодавством і судовою практикою, дає право вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і в усякому разі не перевищувати двох років. Оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності знаходяться явно в невигідній правовій ситуації порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення (злочин) у питанні давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та обвинувальних вироків. Відповідно до ст.304, 305 КУпАП контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими пов`язані із виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

До початку судового засідання представник Кременчуцького РС №1 ФДУ «Центр пробації» в Полтавській області направила до суду клопотання, у якому вказала, що подання підтримує та прохає його задовольнити.

ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов до наступного висновку.

Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 20.05.2024 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин, постанова набрала законної сили та була направлена до виконання до Кременчуцького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області, отримана Центром пробації і була прийнята до виконання.

Статтею 298 КУпАП встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Згідно ч. 1 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Відповідно статті 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі Озтюрк проти Германії 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містить поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу Рекомендації №R(91)1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю. Натомість, дані строки, передбачені в Кримінальному кодексі України, а саме, ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Таким чином, порушено інший фундаментальний із принципів права принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням на підставі ст. 80 КК України звільняються судом від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку суду.

Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).

Крім цього, з часу набрання законної сили постановою суду про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло два роки.

На підставі викладеного, виходячи із неможливості виконання постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 відповідно до ст. 303, 304 КУПАП, його слід звільнити від відбування покарання у виді суспільно корисних робіт у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. ст. 303, 304 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП призначеного постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 20.05.2024, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду.

Суддя Ю. М. Свістєльнік