Рішення від 06 серпня 2006 р. у справі №2-1447/06 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Васильківський міськрайонний суд Київської області

м. Васильків, вул. Шевченка, 8, 8600, (04571) 2-19-94

№ 2-1447-06

РІШЕННЯ

Іменем України

7 серпня 2006 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючої Грибанової Ю.Л.

при секретарі Петренко Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м.Василькові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про визнання частково недійсним заповіту, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, просить визнати за його померлою матір?ю ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 , визнати частково недійсним заповіт ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори 14.06.1995 року, встановити факт прийняття позивачем спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 на 1\2 частину жилого будин АДРЕСА_1 та вмзнати за ним право власності на 1\2 частину цього будинку, посилаючись на те, що його батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час шлюбу був збудований жилий будинок АДРЕСА_1 , батько залишив заповіт на будинок на свого онука- його сина ОСОБА_3 , а мати залишила заповіт на нього, після смерті матері він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено, так як він пропустив шестимісячний строк для звернення до нотаріальної контори, хоч фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, розпорядився речами матері, провів ремонт в будинку, обробляв присадибну ділянку.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, доповнивши їх тим, що право власності на весь будинок було видане на батька, хоч мати, як дружина мала право на 1\2 частину будинку, мати склала заповіт на належну їй 1\2 частину будинку, а батько на весь будинок, що неправильно, так як він фактично мав право на 1\2 частину будинку.

Відповідачка ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 не заперечують проти задоволення позову.

Приймаючи до уваги визнання відповідачкою позову, суд вважає можливим ухвалити рішення в попередньому судовому засіданні, так як це не суперечить закону, визнання відповідачкою позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, дії відповідачки не суперечать інтересам неповнолітнього ОСОБА_3 , законним представником якого вона є.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено:

Свідоцтво про одруження (а.с.7) свідчить про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16.02.1952 року зареєстрували шлюб. Як вбачається із свідоцтв про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Василькові, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто через місяць після смерті свого чоловіка (а.с.5-6), фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.

Технічний паспорт на будинок , витяг з реєстру права власності на нерухоме майно (а.с. 13-17). свідчать про, те , що жилий будинок по АДРЕСА_1 збудований під час шлюбу подружжям в 1953-1984 роках, власником будинку є ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.ст.22,28 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв на момент виникнення правовідносин власності подружжя на будинок, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мали право на 1\2 частину спільного майна подружися, яким є будинок АДРЕСА_1 , кожний.

14.06.1995 року ОСОБА_3 залишив заповіт , згідно якого належний йому будинок АДРЕСА_1 заповів онуку ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 25.05.1999 року заповіла належну їй частину цього ж будинку сину ОСОБА_1 (а.с.11,12). Оскільки ОСОБА_3 мав право на 1\2 частину будинку, заповіт в частині розпорядження всім будинком повинен бути визнаний частково недійсним.

Згідно ст.ст. 534, 545, 548, 549 ЦК Української РСР, який діяв на момент виникнення правовідносин по спадкуванню, кожний громадянин може залишити за заповітом все своє майно або частину його одній або кільком особам як тим, що входять до кола спадкоємців за законом, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям, заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом, недійсність окремих частин заповіту не тягне за собою недійсності його в цілому, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління майном, або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст.271, 273 ЦГЖ України 1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин по спадкуванню, справи про встановлення фактів, в тому числі і факту прийняття спадщини, від яких залежить виникнення ,зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються судовим порядком , якщо діючим законодавством не передбаченого іншого порядку їх встановлення.

Оскільки від встановлення факту прийняття спадщини залежить виникнення у позивача права на спадкове майно, діючим законодавством іншого порядку його встановлення не передбачено, то суд приходить до висновку про те, що факт прийняття спадщини позивачем після померлої матері ОСОБА_5 підлягає встановленню, так як підтверджується поясненнями сторін, актом депутата Васильківської міської ради від 29.06.2006 року (а.с.19).

Так як позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_6 за заповітом, за ним слід визнати право власності на 1\2 частину спадкового майна, а саме: 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 .

На підставі наведеного, ст.ст.22,28 Кодексу про шлюб та сім`ю України, ст.ст. 534, 545, 548, 549 ЦК Української РСР, ст.ст. 271, 273 ЦПК 1963р, керуючись ст.ст. 130,174, 212-215, 292,294 ЦПК України, с у д

ВИРІШИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кожним право власності на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1

Визнати частково недійсним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори 14.06.1995 року, в частині розпорядження всім будинком АДРЕСА_1 , в той час як він має право на 1\2 частину вказаного будинку.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді 1\2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 в шестимісячний строк після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги:

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду через суд першої інстанції.

СУДДЯ ГРИБАНОВА Ю.Л.