Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №357/4708/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4708/26

1-кп/357/735/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Біла Церква Київської області обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженні № 12026116030000071, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, освіта середня, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 382 КК України,

У С Т А Н О В И В:

1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026116030000071, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2026, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 382 КК України.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Солдат ОСОБА_5 , який є військовослужбовець Збройних Сил України, та повинен керуватися вимогами статей 9, 11, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, бути дисциплінованим, під час перебування поза розташуванням військової частини, не допускати негідних вчинків.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (далі – Положення), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі – посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844 «Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знаку України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», затверджено форму, реквізити та спосіб виготовлення посвідчення водія, а отже посвідчення водія, відповідно до примітки ст. 358 КК України, є офіційним документом.

ОСОБА_5 у територіальному сервісному центрі №8042 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві видано посвідчення водія з правом керування транспортними засобами категорії «В».

Разом з тим, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11.08.2017 у справі №752/12766/17 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 1200 (однієї тисячі двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16.08.2017 у справі №756/9286/17 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11.12.2017 у справі №756/14097/17 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 08.02.2018 у справі №756/17032/17 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк десять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 26.10.2018 у справі №756/11454/18 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2023 у справі №753/5994/23 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_5 виник прямий умисел, направлений на пособництво у підробленні бланку посвідчення водія транспортного засобу, яке видається установою, яка має право видавати такі документи.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пособництво у підробленні посвідчення водія з метою подальшого його використання, ОСОБА_5 , у вищевказаний період часу, перебуваючи за невстановленою досудовим розслідуванням адресою, зв`язався із невстановленою досудовим розслідуванням особою, якій надав фотокартки із власним зображенням, зразок підпису і його анкетні дані, а також перерахував грошові кошти у невстановленому розмірі.

В подальшому вищезазначені дані були використані невстановленою особою для виготовлення підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що дає право особі керувати транспортними засобами «категорії В», яке не відповідає аналогічним документам вказаного типу, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Надалі ОСОБА_5 отримав у невстановленому досудовим розслідуванням місці підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 , «категорії В» на власне ім`я серії НОМЕР_2 , видане 06.05.2025 ТСЦ 1242, яке він попередньо замовив у невстановленої особи.

За таких обставин ОСОБА_5 вчинив пособництво в підробленні посвідчення водія, яке видається установою, яка має право видавати такі документи і яке надає права, з метою використання його іншою особою, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.

Він же, у порушення вимог статей 9, 11, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, 22.02.2026, приблизно о 10 годині 52 хвилин, керуючи автомобілем марки «Audi», моделі «80» реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись по автомобільній дорозі М-05 «Київ-Одеса», на 78 км., поблизу міста Біла Церква Київської області був зупинений працівниками патрульної поліції.

На вимогу працівників патрульної поліції, відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», пред`явити для перевірки документи, що посвідчують особу, ОСОБА_5 , маючи протиправний умисел, спрямований на використання завідомо для останнього підробленого документу, усвідомлюючи свої протиправні дії, достовірно знаючи, що посвідчення водія НОМЕР_2 є підробленим, з метою створити перед працівниками поліції видимість наявності у нього дійсного посвідчення водія, яке дає право на керування транспортним засобом відповідної категорії і таким чином уникнути адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного із порушенням Правил дорожнього руху (ст. 126 КУпАП), надав завідомо для нього підроблене посвідчення водія на власне ім`я НОМЕР_2 , видане 06.05.2025 ТСЦ 1242, оскільки бланк документа не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

За таких обставин ОСОБА_5 використав завідомо підроблений документ, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Крім того, 22.02.2026 поліцейські в складі: поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 та поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 , відповідно до розстановки сил та засобів взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції виконували свої службові обов`язки, а саме здійснювали патрулювання в межах Білоцерківського району, Київської області.

Відповідно до посадових обов`язків інспектора патрульної поліції, що затверджені Наказом Департаменту патрульної поліції від 17.04.2023 №793, поліцейський та інспектор:

- здійснює безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

- здійснює первинне реагування на повідомлення про правопорушення (в тому числі, що надходять на планшет), а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством;

- самостійно виявляє правопорушення під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством;

- припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, застосовуючи для цього передбачені законодавством права та повноваження;

- здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення, застосовує заходи адміністративного впливу до правопорушників, у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством;

Згідно норм ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівниками правоохоронних органів є, у тому числі, працівники Національної поліції.

З урахуванням вимог ст. 1 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський та інспектор ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області ДПП, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виконують функції офіційних представників органу виконавчої влади, які служать суспільству, шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто являються службовими особами правоохоронного органу - представниками влади, на яких ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладаються обов`язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободи людини.

Таким чином ОСОБА_8 та ОСОБА_7 згідно з ч. 3 ст. 18 КК України та приміткою 1 до ст. 364 КК України є службовими особами, оскільки постійно здійснюють функції представників влади.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 1026 від 18 грудня 2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомко, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису», поліцейський взводу №2 роти №2 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 та поліцейський взводу №2 роти №2 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 були оснащені портативними відеореєстраторами.

Близько 11 години 00 хвилин 22.02.2026, під час здійснення патрулювання на стаціонарному блок-пості АД М-05 «Київ-Одеса» 78км, працівниками поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» зупинено транспортний засіб марки «Audi», моделі «80» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час спілкування та перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_5 надав посвідчення водія що має ознаки підробки.

В ході розмови працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , повідомили ОСОБА_5 про вищезазначений факт.

В цей час у ОСОБА_5 , який усвідомлював, що вчинив дії, за які передбачена кримінальна відповідальність, з метою уникнення настання негативних правових наслідків для себе, з метою не притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 358 КК України, виник злочинний умисел, спрямований на надання поліцейським полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , неправомірної вигоди за невчинення службовими особами дій в його інтересах з використанням службового становища.

В подальшому, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на надання працівникам поліції неправомірної вигоди, ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу службової особи – працівника поліції ОСОБА_7 , що знаходився поблизу стаціонарного блок-посту АД М-05 «Київ-Одеса» 78км, знаючи, що поліцейські полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , є службовими особами органів Національної поліції України, оскільки ті перебували в однострої, представилися та мали при собі нагрудні жетони, в посадові обов`язки яких входить робота пов`язана із застосування до порушників заходів адміністративного впливу, діючи умисно, з метою уникнення для себе адміністративної відповідальності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, 22.02.2026 у період часу з 11 години 00 хвилин по 11 годину 03 хвилини в ході спілкування з останніми надав службовим особам ОСОБА_8 та ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень за невчинення службовими особами в його інтересах будь-якої дії з використанням наданого їм службового становища, а саме не повідомлення на лінію 102 щодо наданого ним посвідчення водія з ознаками підробки, та, відповідно, уникнення кримінальної відповідальності за ст. 358 КК України.

За казаних обставин ОСОБА_5 надав службовій особі неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дій з використанням наданого їй службового становища, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України.

Крім цього, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність постанови Оболонського районного суду міста Києва від 26.10.2018, відповідно до якої його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 (десять) років, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 22.02.2026 о 10 год. 52 хв., керував автомобілем марки «Audi» моделі «80» номерний знак НОМЕР_3 , та був зупинений працівниками поліції на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Тим самим ОСОБА_5 , 22.02.2026 діючи з мотивів зневаги до судової постанови Оболонського районного суду міста Києва від 26.10.2018, яка набрала законної сили, умисно не виконує постанову суду, якою позбавлено останнього права керувати транспортними засобами строком на десять років.

За вказаних обставин ОСОБА_5 умисно не виконував постанову суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

3. Формулювання статті (частин статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Частина 1 ст. 358 КК України передбачає кримінальну відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення

Частина 4 ст. 358 КК України передбачає кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа.

Частина 1 ст. 369 КК України передбачає кримінальну відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Частина 1 ст. 382 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 382 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті, а інші учасники судового провадження (прокурор та захисник) не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив обставини події, викладені в обвинувальному акті, свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав повністю та пояснив, що проходив військову службу на Запорізькому напрямку. У зв`язку з необхідністю виконання службових завдань виникла потреба у закріпленні за ним транспортного засобу марки «Козак». Для цього необхідно було надати посвідчення водія. Оскільки на той час він був позбавлений права керування транспортними засобами, надати дійсне посвідчення водія не мав можливості.

Зі слів обвинуваченого, інші військовослужбовці повідомили йому, що можуть допомогти у вирішенні цього питання через волонтерів. Після цього він передав відповідним особам свою фотокартку, а згодом отримав посвідчення водія. При цьому ОСОБА_5 підтвердив, що до територіальних сервісних центрів МВС України для відновлення посвідчення водія не звертався, у встановленому законом порядку іспити не складав та посвідчення водія офіційно не отримував.

Під час проходження військової служби у Запорізькій області будь-яких питань щодо використання зазначеного посвідчення не виникало. Однак після переведення до Київської області, виконуючи доручення командира військової частини щодо перевезення майна та речей підрозділу, він був зупинений працівниками поліції на блокпості. Під час перевірки документів працівники поліції повідомили йому, що пред`явлене посвідчення водія має ознаки підроблення.

Обвинувачений пояснив, що, намагаючись уникнути негативних наслідків та залагодити ситуацію, запропонував працівникам поліції неправомірну вигоду у сумі 3000 гривень, передавши кошти «на каву».

У вчиненому щиро розкаявся, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та зазначив, що усвідомлює протиправність своїх дій. Також повідомив, що строк позбавлення його права керування транспортними засобами ще не закінчився та спливе приблизно через півтора року, після чого він має намір у встановленому законом порядку скласти необхідні іспити та отримати посвідчення водія.

Надані обвинуваченим показання є логічними, послідовними, узгоджуються з викладеними в обвинувальному акті фактичними обставинами, встановленими під час досудового розслідування та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

За викладених обставин Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, а саме пособництво в підробленні посвідчення водія, яке видається установою, яка має право видавати такі документи і яке надає права, з метою використання його іншою особою;

-ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використанні завідомо підробленого документу

-ч. 1 ст. 369 КК України, а саме надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища;

-ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Санкція ч. 1 ст. 358 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Санкція ч. 1 ст. 369 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Санкція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , Суд у відповідності до статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Водночас каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Призначаючи покарання, Суд враховує наявність обставини, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , якою є щире каяття.

Так, ОСОБА_5 у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні всіх інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, не намагався применшити власну роль у вчиненому чи перекласти відповідальність на інших осіб. Навпаки, він детально повідомив суду обставини отримання підробленого посвідчення водія, підтвердив, що не звертався до сервісних центрів МВС для його законного отримання та не складав відповідних іспитів, усвідомлюючи неправомірність своїх дій.

Крім того, обвинувачений визнав, що після виявлення працівниками поліції ознак підроблення посвідчення водія намагався уникнути негативних наслідків шляхом надання неправомірної вигоди працівникам поліції, визнав протиправність такої поведінки та висловив жаль з приводу вчиненого.

Суд також враховує, що під час судового розгляду ОСОБА_5 був самокритичним у своїх оцінках, висловив намір у майбутньому отримати посвідчення водія виключно у встановленому законом порядку після закінчення строку позбавлення права керування транспортними засобами та складання необхідних іспитів. Поведінка обвинуваченого під час судового розгляду свідчить про усвідомлення ним протиправності своїх дій, негативного ставлення до вчиненого та критичну оцінку власної поведінки, що в сукупності дає суду підстави визнати його каяття щирим.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Крім того, Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, одружений, проходить військову службу, за місцем служби характеризується позитивно, раніше не судимий.

Вирішуючи питання про вид покарання за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 382 КК України, суд враховує, що санкції зазначених норм передбачають можливість призначення штрафу. Разом з тим суд доходить висновку, що такий вид покарання у цьому випадку не забезпечить досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, пов`язані з керуванням транспортними засобами у стані сп`яніння, а також неодноразово піддавався адміністративним стягненням у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Незважаючи на застосовані до нього заходи державного примусу та наявність судових рішень, що набрали законної сили, обвинувачений продовжив керувати транспортними засобами, для чого організував отримання підробленого посвідчення водія та надалі використовував його.

Зазначені обставини свідчать про те, що раніше застосовані до обвинуваченого штрафні санкції та інші заходи юридичної відповідальності не забезпечили належного дотримання ним вимог закону та не стали достатнім стримуючим фактором для недопущення нових правопорушень. За таких умов призначення покарання у виді штрафу за вказані кримінальні правопорушення не відповідатиме ступеню суспільної небезпеки вчиненого та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Отже, з урахуванням вказаних обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_5 , його ставлення до вчиненого, повного визнання ним своєї вини, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 та для попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень йому необхідно призначити таке покарання:

- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців;

- за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень;

- за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим та відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України остаточно призначити ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та штраф у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, який слід виконувати самостійно.

Разом з цим, враховуючи характер та обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який має постійне місце проживання, одружений, раніше не судимий, проходить військову службу та з початку повномасштабного вторгнення російської федерації бере участь у виконанні завдань із забезпечення оборони України, відсутність завданої кримінальними правопорушеннями майнової шкоди, висновку, викладеному в досудовій доповіді, відповідно до якого орган пробації вважає, що виправлення особи без обмеження волі а також позбавлення воді на певний строк можливе, а також щире каяття та усвідомлення обвинуваченим протиправності своєї поведінки, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

При цьому суд враховує, що вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 382 КК України, було пов`язане не з корисливими мотивами чи прагненням отримати особисту вигоду, а з бажанням обвинуваченого продовжувати виконання покладених на нього обов`язків військової служби, для чого він намагався забезпечити можливість керування транспортними засобами під час виконання службових завдань. Водночас зазначені обставини не виключають протиправності його дій та не звільняють від кримінальної відповідальності, однак підлягають врахуванню при індивідуалізації покарання та вирішенні питання про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують покарання (якими є щире каяття), відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає доцільним встановити обвинуваченому ОСОБА_5 іспитовий строк один рік.

Також відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України. Як зазначено в частині 3 статті 76 КК України, на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов`язки, передбачені частиною 2 цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.

При звільненні від відбування покарання Суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки, передбачені статтею 76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини НОМЕР_1 ;

2) повідомляти командира військової частини НОМЕР_1 про зміну місця проживання.

На переконання Суду, призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Саме таке покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом, забезпеченню добропорядності та відповідальності осіб за вчинювані ними діяння.

5.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.

5.1. Цивільний позов.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

5.2.Процесуальні витрати.

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається зі наданих прокурором матеріалів витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні складають 1 782,80 грн, що підтверджується:

- довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12026116030000071, висновок експерта від 24.02.2026 № СЕ-19/111-26/8999-ДД, відповідно до якої витрати на проведення експертизи склали 1 782,80 грн;

З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_5 витрати на проведення експертного дослідження у сумі 1 782,80 грн підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про відшкодування інших понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось.

5.3.Винагорода викривачу.

Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.

5.4. Спеціальна конфіскація.

Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу (ч. 1 ст. 96-1 КК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, на підставі обвинувального вироку суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

За змістом ч. 10 ст. 100 КПК України, застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення у судовому порядку знав про їх незаконне походження та/або використання.

Обвинувачений ОСОБА_5 в ході судового розгляду підтвердив, що розумів що надані ним грошові кошти у сумі 3 000 гривень були предметом неправомірної вигоди, тобто використовувались незаконно.

Відтак умови вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України дають підстави для застосування спеціальної конфіскації щодо майна, яке було його предметом.

Суд вважає встановленим, що вилучені грошові кошти в сумі 3 000 гривень, які зберігаються в Управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області, були предметом кримінальних правопорушень, підстав повернення їх не встановлено, а відтак, з урахуванням вимог ст. 96-1, 96-2 КК України, вважає за необхідне застосувати до цього майна спеціальну конфіскацію.

5.5.Заходи забезпечення кримінального провадження.

5.5.1.Запобіжні заходи.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської облатсі від 24.03.2026 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, із покладенням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, в межах строків досудового розслідування, до 27.04.2026.

В подальшому строк дії обов`язків не продовжувався.

5.5.2.Арешт майна.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.

У цьому провадженні арешт на майно не накладався, а тому відсутні підстави для скасування арешту майна.

5.5.3.Щодо речових доказів і документів.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Постановою заступника начальника СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 25.02.2026 визнано речовими доказами вилучені 22.02.2026 у ході огляду місця події грошові кошти в загальній сумі 3000 (три тисячі) гривень, а саме 2 купюри по 500 грн: ВН4684972, ВС4974814, 2 купюри по 1000 грн: БП509003, ГС3315454.

Постановою дізнавача від 26.02.2026 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, у цьому кримінальному провадженні визнано речовим доказом посвідчення водія із серією та номером НОМЕР_2 , що поміщено до спец. пакету № 2509645, яке зберігається при матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Грошові кошти, в загальній сумі 3000 (три тисячі) гривень, а саме 2 купюри по 500 грн: ВН4684972, ВС4974814, 2 купюри по 1000 грн: БП509003, ГС3315454, передані на зберігання в Управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області (квитанція № 000033 від 26.02.2026) вилучити у власність держави в порядку спеціальної конфіскації.

Посвідчення водія із серією та номером НОМЕР_2 , що поміщено до спец. пакету № 2509645, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Керуючись статтями 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, Суд

У Х В А Л И В:

1. ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 382 КК України.

1.2. Призначити ОСОБА_5 покарання:

- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців;

- за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень;

- за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

1.3. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим та відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України остаточно призначити ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та штраф у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, який слід виконувати самостійно.

1.4. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

1.5. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини НОМЕР_1 ;

- повідомляти командира військової частини НОМЕР_1 про зміну місця проживання.

1.6.Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

1.7. Нагляд за ОСОБА_5 доручити командиру військової частини НОМЕР_1 .

2. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 1 782,80 грн (одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні 80 копійок).

3. На підставі ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію шляхом вилучення у власність держави речових доказів - грошових коштів в загальній сумі 3000 (три тисячі) гривень, а саме 2 купюри по 500 грн: ВН4684972, ВС4974814, 2 купюри по 1000 грн: БП509003, ГС3315454, передані на зберігання в Управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області (квитанція № 000033 від 26.02.2026).

4. Речові докази, а саме посвідчення водія із серією та номером НОМЕР_2 , що поміщено до спец. пакету № 2509645, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

5. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

6. Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_9