Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №641/5502/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 641/5502/25

Номер провадження 22-ц/818/2405/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,

суддів Маміної О.В., Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 18 грудня 2025 року в складі судді Маркосян М.В. по справі № 641/5502/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 4188389, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн зі сплатою процентів та комісії. 27 травня 2021 року за договором відступлення прав вимоги № 69-МЛ ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Відповідачка умови договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим за нею обліковується заборгованість у розмірі 67 125,00 грн, з яких 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 50 625,00 грн - заборгованість за відсотками, 1500,00 грн - за комісією. Досудову вимогу про сплату заборгованості не виконано.

Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4188389 від 20 лютого 2021 року у розмірі 67 125,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 18 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» відмовлено.

Заочне рішення суду мотивовано тим, що з матеріалів справи вбачається наявність укладеного договору споживчого кредитування між відповідачкою та ТОВ «Мілоан», а також відступлення прав вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», проте позивачем не надано доказів отримання відповідачкою кредитних коштів на встановлених у кредитному договорі умовах та наявності у неї заборгованості, а надане ним платіжне доручення не є належним доказом переказу коштів.

На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 15 січня 2026 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило заочне рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір № 4188389 від 20 лютого 2021 року є належним чином укладеним в електронній формі. Відповідачка була у повній мірі поінформована про умови надання кредиту та погодилась на такі умови. На підтвердження надання відповідачці кредиту позивач надав копію платіжного доручення № 4188389 від 20 лютого 2021 року, з якого слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок № НОМЕР_4 кредитні кошти в сумі 15 000,00 грн. У дорученні вказано всі необхідні реквізити, зокрема, номер транзакції, сума транзакції, дата проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п. 2.1 Договору. Позивач добросовісно вважав, що надання вказаного платіжного документа є достатнім для підтвердження факту передачі коштів відповідачці. Товариство небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників. Оскільки перерахунок кредитних коштів ТОВ «Мілоан» здійснювався через платіжні сервіси АТ КБ "ПриватБанк" без відкриття рахунків та емітування у цьому банку платіжної картки, факт перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позичальника підтверджується доданою до позовної заяви копією платіжного доручення. Позивачу, як і первісному кредитору, невідомий повний номер картки, який вводиться позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі. Лише безпосередньо відповідачка має можливість надати повний номер карти, а також виписку за картковим рахунком № НОМЕР_4 на спростування отримання кредиту, що є її прямим процесуальним обов`язком.

Крім того, в апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» просило витребувати у АТ КБ "ПриватБанк" інформацію про надходження на рахунок банківської карти № НОМЕР_2 коштів в розмірі 15 000,00 грн в період з 20 лютого 2021 року по 25 лютого 2021 року.

У задоволенні вказаного клопотання про витребування доказів колегія суддів відмовляє на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, оскільки до суду першої інстанції позивач з таким клопотанням не звертався.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 18 грудня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 лютого 2021 року ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування подана анкета-заява на кредит № 4188389 на суму 15 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн за ставкою 10% від суми кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 5625,00 грн за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 12).

20 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4188389(а.с. 6-9).

Відповідно до п. 1.2. Договору сума кредиту становить 15 000,00 грн.

Згідно п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 20 лютого 2021 року.

Відповідно до п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 22 березня 2021 року.

Пунктом 1.5.1. передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.

Згідно пункту 1.5.2 проценти за користування кредитом 5625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксована (п. 1.7).

Пунктом 1.6 договору визначена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом у розмірі 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.3 передбачено порядок пролонгації кредиту.

Згідно п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через веб-сайт та\або відповідний мобільний додаток.

За змістом п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно якого позичальниця мала повернути кредит, сплатити комісію та проценти загалом у розмірі 22 150,00 грн до 22 березня 2021 року (а.с. 10).

Додатком № 2 до договору є паспорт споживчого кредиту № 4188389 з аналогічними умовами кредитування, інформація за яким зберігає чинність та є актуальною протягом 2 днів з дати надання.

Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 підписала договір № 4188389 від 20 лютого 2021 року одноразовим ідентифікатором U11460, відправленим 20 лютого 2021 року о 07:56 на номер телефону НОМЕР_3 (а.с. 11 зворот).

На підтвердження переказу на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 15 000,00 грн позивачем надано копію платіжного доручення від 20 лютого 2021 року № 40005654, завіреного печаткою та підписом уповноваженої особи ТОВ «Мілоан», в якому вказано рахунок отримувача № НОМЕР_2, призначення платежу: кошти згідно договору 4188389 (а.с. 13).

З відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_1 нараховувались проценти за користування кредитом: з 21 лютого 2021 року по 22 березня 2021 року у розмірі по 187,50 грн на день, з 23 березня 2021 року по 21 травня 2021 року - по 750,00 грн на день, платежі на погашення відсутні (а.с. 13 зворот - 14).

27 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 69-МЛ, за яким кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 15-22).

На підтвердження відступлення права вимоги також надано копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 27 травня 2021 року, платіжної інструкції № 32633 від 27 травня 2021 року, витягу з реєстру боржників, в якому вказана ОСОБА_1 з сумою заборгованості за кредитним договором від 20 лютого 2021 року № 4188389 у розмірі 67 125,00 грн, з яких залишок по тілу кредиту 15 000,00 грн, по відсотках 50 625,00 грн, комісія 1500,00 грн (а.с. 22 зворот - 23 зворот).

Сума заборгованості у зазначеному розмірі вказана також у виписці з особового рахунка за кредитним договором № 4188389 від 20 лютого 2021 року (а.с. 14 зворот).

13 червня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складено на ім`я ОСОБА_1 претензію щодо погашення боргу в розмірі 67 125,00 грн (а.с. 24).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду, зокрема, копії кредитного договору № 4188389 від 20 лютого 2021 року, графіку платежів за договором, а також анкети-заяви на кредит № 4188389 від 20 лютого 2021 року. У договорі зазначено, що він укладений в електронній формі та підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 кредиту за договором № 4188389 від 20 лютого 2021 року.

На підтвердження перерахування відповідачці коштів позивач надав копію платіжного доручення № 40005654 від 20 лютого 2021 року на суму 15 000,00 грн, яке підписано посадовою особою ТОВ «Мілоан» з прикладенням печатки товариства (а.с. 13).

Проте таке платіжне доручення не є належним та допустимим доказом отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, оскільки згідно вказаного платіжного доручення кошти в розмірі 15 000,00 грн були перераховані на кредитний рахунок № НОМЕР_2, між тим доказів того, що вказаний картковий рахунок належить відповідачці, матеріали справи не містять.

Кредитний договір № 4188389 від 20 лютого 2021 року не містить інформації про номер картки, на яку за умовами договору мають бути перераховані кредитні кошти. У п. 2.1. договору лише вказано, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок, без зазначення його номеру.

До того ж, зазначене вище платіжне доручення не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь-яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).

Отже, надана позивачем копія платіжного доручення не відповідає вимогам до первинних документів, передбаченим Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, що затверджене Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», що була чинною станом на 20 лютого 2021 року, тому доводи апеляційної скарги щодо належності такого документу як доказу колегія суддів відхиляє.

З клопотанням про витребування доказів щодо належності відповідачці платіжної картки та здійснення переказу коштів до суду першої інстанції позивач не звертався.

Таким чином, враховуючи, що додане до позовної заяви платіжне доручення, завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору № 4188389 від 20 лютого 2021 року, тож ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідачки на підставі вказаного кредитного договору.

За таких умов суд першої інстанції обґрунтовано вважав недоведеним надання ОСОБА_1 кредиту за вказаним договором і наявність у неї заборгованості та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Посилання товариства на факт укладення договору у належній формі висновків суду не спростовують, адже підписання договору не свідчить про отримання позичальником коштів у кредит, які згідно з умовами договору мали бути перераховані на картковий рахунок.

Твердження позивача, що відповідачка не надала доказів на спростування отримання кредиту, колегія суддів відхиляє, адже в силу принципу змагальності позивач мав доводити підстави свого позову, проте свого обов`язку не виконав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необхідно залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 10 червня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина