Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №713/3698/25 — Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/3698/25

Провадження №1-кп/713/57/26

Вирок

Іменем України

10.06.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , (в режимі відеоконференції),

його захисника адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 17.09.2024 за № 62024050010010264, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вашківці, Вижницького району, Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , громадянин України, українця, з середньою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, військовослужбовця,

вироком Вижницького районного суду від 25.08.2025 засудженого за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років та штрафу у розмірі 34000 грн,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-

встановив:

Солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», п. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якими визначено порядок і врегульовано питання, пов`язані з проходження військової служби, про яке останній достовірно був обізнаний, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини, 27.08.2023 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та вибув до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд не пов`язаний з проходженням військової служби до 12.08.2024.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав у повному обсязі. Вказав, під час бойових дій був контужений та поранений. Допомогу йому ніхто не надав.

Крім визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення, його винуватість у повному обсязі знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується сукупністю досліджених судом письмових доказів:

- наказом від №78 в/ч НОМЕР_1 від 19.03.2022 вбачається, що ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та посатвлено на всі види забезпечення.

- Актом службового розслідування за фактом самовільного залишення частини від 17.12.2023, з якого вбачається, що солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 поблизу н.п. Максимільянівка 27.08.2023 покинув район виконання завдання підрозділу та убув у невідомому напрямку;

- Письмовими поясненнями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з яких вбачається, що солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 поблизу н.п. Максимільянівка 27.08.2023 покинув район виконання завдання підрозділу та убув у невідомому напрямку;

- Протоколом затримання особи від 12.08.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_4 було затримано 12.08.2024 о 19:30 год. в м.Вижниця по вул.Шухевича, 4.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення військовослужбовцем місця служби без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, та кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК України.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст..12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 сти.407 КК України класифікується як тяжкий злочин.

До пом`якшуючих покарання обвинуваченому обставин, згідно ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, не заперечував обставини його вчинення та повідомив органи досудового розслідування про всі обставини вчиненого ним кримінального правопорушення.

Обтяжуючих покарання обставин, визначених ст..67 КК України, судом не виявлено.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він по місцю проживання характеризується посередньо, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не маючий, перебуває на д-обліку у лікарів нарколога та психіатра. Крім того, ОСОБА_4 вироком Вижницького районного суду від 01.07.2024 він був засуджений за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 34000 грн., яке не виконав. Крім того, ОСОБА_4 вироком від 25.08.2025 засуджений за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі, та на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням покарання, призначеного вироком Вижницького районного суду від 01.07.2024, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 7 ( сім) років позбавлення волі та покарання у виді штрафу в сумі 34000 гривень, який, відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.

З висновку судово-психіатричного експерта № 1369 від 27.08.2024 вбачається, що ОСОБА_4 на час інкримінованого діяння та на даний час ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, але виявляє ознаки психічного розладу у формі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, за своїм психічним станом він був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як не психічно хворий, ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Таким чином, обираючи вид та мiру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, та відсутність обставин, які це покарання обтяжують, дані про його особу обвинуваченого.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у межах санкції ч.5 ст.407 КК України пов`язаного із ізоляцією від суспільства, ближче до найнижчої межі цього виду покарання, що, на думку суду буде справедливим, необхідним і достатнім не тільки для виправлення ОСОБА_4 , але і для запобігання вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами, та буде відповідати принципам законності та індивідуалізації кримінального покарання.

Згідно із ч.1 ст.70 КК України При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

ч.4 ст. 70 КК, За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

За правилами частини 3 статті 72 КК основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

З врахуванням викладеного, зважаючи на наявність вироку Вижницького районного суду від 01.07.2024, яким ОСОБА_4 був засуджений за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 34000 грн. та який не виконано, та зважаючи на наявність вироку від 25.08.2025, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та йому, з врахуванням вироку від 01.07.2024 призначено остаточне покарання у виді 7 ( сім) років позбавлення волі та покарання у виді штрафу в сумі 34000 гривень, який, відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, вчинених відповідно до вироків від 01.07.2024 та від 25.08.2025. На підставі ч.4 ст.70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, слід зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування ст.69 КК України, оскільки виявлено тільки одну пом`якшуючу покарання обставину, інших обставин, які б пом`якшували покарання – не виявлено.

На думку суду саме такі обрані судом вид та міра покарання є необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого і недопущення в подальшому вчинення злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, та буде відповідати принципам законності, справедливості та індивідуалізації кримінального покарання.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. 373, 374, 381, 382, 615 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

З врахуванням покарання, призначеного ОСОБА_4 за ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу в сумі 34000 грн. та покарання, призначеного ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років за вироком Вижницького районного суду від 25.08.2025, на підставі ч.1 та ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань та самостійного виконання покарання у виді штрафу, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі та покарання у виді штрафу в сумі 34000 гривень, який, відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.

На підставі ч.4 ст.70 КК України у строк відбування покарання за даним вирок, повністю зарахувати строк покарання у виді позбавлення волі, відбутого ОСОБА_4 за вироком Вижницького районного суду від 25.08.2025, врахувавши, що строк відбування покарання ОСОБА_4 за вироком Вижницького районного суду від 25.08.2025 рахується з 12.08.2024.

Речові докази:

Матеріали службового розслідування відносно ОСОБА_4 , які, згідно постанови слідчого від 27.11.2025 знаходяться при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Матеріали тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження №12024262060000409 від 12.09.2024 – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Повний текст вироку негайно після проголошення вступної та резолютивної частини, згідно ч.15 ст.615 КПК України, вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_8