Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №345/2455/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Суд: Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 09 червня 2026 р.

Справа: №345/2455/26

Суддя: Сирко Й. Й.

Справа №345/2455/26

Провадження № 2-а/345/121/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Григорчука Олега Анатолійовича, поданий в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2026 Григорчук О.А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову від 1 грудня 2025 року № 3407 про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення, винесену керівником суб`єкта владних повноважень, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час перевірки в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 облікових даних 23.11.2025 встановлено, що всупереч вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-ІХ (далі – Закон № 4235), ОСОБА_1 не звернувся до 5 червня 2025 року самостійно або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду як громадянин України віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом. ОСОБА_1 повідомлено, що 01.12.2025 о 11:30 ІНФОРМАЦІЯ_3 розглядатиметься справа про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Однак прибувши до відповідача у визначений день та час для розгляду справи про адміністративне правопорушення отримав інформацію, що необхідні матеріали справи про відповідне правопорушення не були належним чином оформлені для уповноваженої службової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак розгляд справи з його участю не проводився. Позивачу в цій справі запропоновували прибути і ознайомитися із постановою у справі про адміністративне правопорушення в інший невизначений день та час, але він цього не зробив. Лише 16.04.2026 позивачу стало відомо, що постановою державного виконавця Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3407 від 01.12.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу, накладеного як адміністративне стягнення за порушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Винесену постанову про накладення штрафу вважає незаконною та просить її скасувати, закривши справу про адміністративне правопорушення. На переконання представника позивача, ОСОБА_1 не повинен був самостійно звертатися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки до 05.06.2025 з метою отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії як обмежено придатний військовозобов`язаний до військової служби. Відповідальні особи ІНФОРМАЦІЯ_2 надали позивачу копії складеного 23.11.2025 протоколу про адміністративне правопорушення без номера та дати. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено всупереч вимогам закону без його участі та з порушенням права на захист. Визначений законом строк на оскарження постанови пропустив з поважних причин, який просить поновити.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2026 року відкрито провадження у справі із викликом сторін в судове засідання на 15.05.2025 о 11:00 год.

В заяві від 14.05.2025 ОСОБА_1 просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 участі повноважного представника в судове засідання для розгляду справи не забезпечив невідомих для суду причин.

Представник позивача, адвокат Григорчук О.А. у заяві від 15.05.2026 просив відкласти розгляд справи на інший день.

21.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 подано через канцелярію суду письмові пояснення у справі, за змістом яких відповідач позовні вимоги заперечив повністю. Складення протоколу про адміністративне правопорушення із роз`ясненням ОСОБА_1 23.11.2025 його прав, передбачених ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП, проведено згідно з вимогами закону. Позивач у справі порушив вимоги Закону № 4235, не звернувшись самостійного до ІНФОРМАЦІЯ_4 до 05.06.2025 для проходження військово-лікарської комісії, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Від підписання складеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується підписами залучених свідків, а також самого військовозобов`язаного. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову, а розгляд справи в суді здійснювати за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання 29.05.2026 о 11:00 год сторони та їх представники не з`явилися. Однак представником позивача через систему «Електронний суд» подано письмові заперечення на пояснення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наголосив, що складений відносно позивача 23.11.2025 протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, адже не містить реєстраційного номера, доказів реєстрації цього протоколу в журналі обліку протоколів встановленої форми відповідач не надав. Ухилення військовозобов`язаного від проходження медичного огляду під час мобілізації містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, відтак дії ОСОБА_1 помилково кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Текст оскарженої постанови містить одночасно відомості про вчинення позивачем обидвох із цих правопорушень, викладені у постанові дані з цього приводу не можуть вважатися технічною опискою. Подальший розгляд справи представник позивача просив здійснювати без його участі. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Ухвалою суду від 29.05.2026 з метою перевірки доводів сторони позивача про розгляд 01.12.2025 справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 без його участі, наявності даних щодо реєстрації складеного відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення 23.11.2025 в журналі обліку, відомостей щодо прибуття та пропуску ОСОБА_1 у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 01.12.2025 для розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також вручення (надіслання) копії оскарженої постанови з ініціативи суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 витребувано копії письмових доказів. Розгляд справи відкладено на інший день та час, про що повідомлено учасників справи.

На виконання ухвали суду, 08.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 подано до суду копію складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення № 9/15225 із наданням інформації про неможливість подання інших витребуваних судом доказів через їх відсутність.

Ухвалою суду від 10.06.2026 заяву ОСОБА_2 задоволено, поновлено пропущений з поважних причин встановлений нормами КАС України строк звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Суд, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов до таких висновків.

З належним чином засвідченої копії постанови № 3407 від 01 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , будучи військовозобов`язаним, під час дії в Україні особливого періоду порушив вимоги п.2 Закону № 4235, а саме будучи непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним до військової служби у військовий час, не пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) до 05 червня 2025 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Свою вину у вчиненні цього адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не визнав. Підставою для винесення постанови стали опрацьовані матеріали через реєстр АІТС «Оберіг» та складений відносно ОСОБА_1 протокол № 9/15225 без зазначеної дати. За вчинене правопорушення до позивача у цій справі застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. У графі постанови щодо отримання її копії ОСОБА_1 підпис останнього відсутній (а.с. 12-14).

Згідно з копією облікової картки ОСОБА_1 в Збройних Силах України не служив, зарахований у запас 20.04.2004, категорія обліку 2, склад – рядовий, обмежено придатний для використання у воєнний час, ВОС 956647А (а.с. 44).

У копії сформованого у застосунку «Резерв +» військово-облікового документа ОСОБА_1 солдат резерву, ВОС 999097, військово-лікарською комісією визаний придатним для проходження військової служби 28.11.2025, однак має право на відстроку від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.15).

Із витребуваної судом копії протоколу про адміністративне правопорушення №9/15225 від 23 листопада 2025 року вбачається, що на дату складення протоколу громадянин України ОСОБА_1 перебував у розшуку як особа, яка порушує правила військового обліку. При перевірці облікових даних зазначеної особи 23.11.2025 виявлено, що всупереч вимогам Закону № 4235, будучи обмежено придатним до військової служби у воєнний час, не пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) до 05 червня 2025 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 , особа якого встановлена у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , після роз`яснення йому змісту ст.63 Конституції України, прав та обов`язків, передбачених ст.268 КУпАП, відмовився підписати складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення від 23 листопада 2025 року та надати пояснення. Водночас, у дослідженій судом копії протоколу зазначено, що ОСОБА_1 пояснив не проходження ним ВЛК через брак часу для цього, адже був зайнятий доглядом за дитиною з інвалідністю. ОСОБА_1 одночасно повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год 30 хв 01 грудня 2025 року. Вказані обставини підтверджуються змістом відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, який зареєстрований за №9/15225 ІНФОРМАЦІЯ_2 у день складання; достовірність внесених відомостей у протоколі засвідчена в присутності ОСОБА_1 неодноразовими підписами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; другий примірник складеного протоколу ОСОБА_1 вручено особисто, що підтверджується власноручним підписом останнього (а.с. 56).

Вирішуючи зазначений публічно-правовий спір між сторонами суд зазначає.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.7,245 цього Кодексу).

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч.2 ст.283 КУпАП).

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №513/899/16-а.

Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а ч.3 цієї статті - відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Однак за порушення винною особою законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 статті 210-1 КУпАП; вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне відповідальність за ч.3 цієї статті Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року №2105-IX (Указ №65/2022), запроваджено загальну мобілізацію, яка безперервно триває до дня ухвалення судом рішення в цій справі.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зауважує, що об`єктивна сторона констатованого відповідачем порушення вказує, що відповідальність за таке правопорушення передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП, адже відповідач стверджує про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У ст. 1 Закону № 3543-XII наведено визначення, що мобілізація це - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.8 ст. 4 Закону № 3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» (далі - Закон № 2232).

В ч.7 ст.1 Закону № 2232 закріплено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За змістом ч.9 ст. 1 № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники-особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники-особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані-особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Вимогами п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Однак 15.02.2025 набрав чинності Закон № 4235 від 12 лютого 2025 року, яким внесені зміни до Закону № 3621-IX та п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 519 внесенні зміни до «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації», на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05.06.2025 самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до проходження військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Згідно з витягом з мобільного застосунку «Резерв +», який надано ОСОБА_1 , позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час до 05.06.2025. На день винесення оскаржуваної постанови останньому виповнилося 39 років.

Тому ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час, був зобов`язаний до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Доказів того, що позивач самостійно звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період до 05.06.2025 і пройшов медичний огляд до 05.06.2025, суду не надано.

Водночас, у зв`язку з набранням чинності Законом № 4235-ІХ обов`язок щодо повторного проходження медичного огляду у термін до 05.06.2025 покладено на позивача.

Отже, відповідач надав правильну правову оцінку бездіяльності позивача, оскільки військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду та не пройшов до 05.06.2025 повторний медичний огляд і такі обставини скаржником не спростовані.

Варто зауважити, що обов`язок військовозобов`язаних самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та пройти військово-лікарську комісію до 05.06.2025, коли набули чинності відповідні зміни до Правил №1487 та Закону № 3621-IX 21.03.2024, унесенні Законом № 4235.

Так як обов`язок щодо самостійного звернення військовозобов`язаного у віці від 25 до 60 років, визнаного обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом № 4235, виник з 15.02.2025, коли вже йде мобілізація, такий обов`язок запроваджений і передбачений цим Законом саме у частині проведення мобілізації, а не військового обліку, то його невиконання потрібно розглядати як порушення законодавства про мобілізацію, відповідальність за яке передбачена в особливий період ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Датою вчинення правопорушення є 06.06.2025 - день, коли сплив визначений законом строк для виконання позивачем обов`язку пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно з протоколом, вказане правопорушення виявлено 23.11.2025, а 01.12.2025 винесено оскаржувану постанову, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, спірна постанова винесена в межах як тримісячного строку з дня виявлення правопорушення, так і річного строку з дня його вчинення, у зв`язку з чим підстави для висновку про порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності відсутні.

В частині розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченою ч.3 ст.210-1 КУпАП, без участі позивача, суд зазначає таке.

За правилами ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 23.11.2025, розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності призначено на 11:30 01.12.2025. У графі «підпис, особи, що притягається до адміністративної відповідальності» зазначено «відмова».

Процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, що закріплені у КУпАП, містять певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, вручення під розписку копії складеного відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення свідчать про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що не заперечується представником позивача у цій справі.

Водночас, сторона позивача заявляє, що не брала участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення 01.12.2025, оскільки такого розгляду у цей день не проведено, а викладені у оскаженій постанові відомості щодо нібито заперечення ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідають дійсності. У результаті цього позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 285 КУпАП винесена постанова за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.06.2026 № 1/218037 будь-яких відомостей щодо вручення і (або) надсилання копії оскарженої постанови від 01.12.2025 №3407 у розпорядженні відповідача не виявлено. Відповідно до відомостей журналу реєстрації відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 даних щодо прибуття та реєстрації 01.12.2025 ОСОБА_1 , які б підтверджували пропуск або перебування цієї особи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 також відсутні (а.с.55).

Таким чином, суд вважає слушними аргументи сторони позивача про розгляд 01.12.2025 справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП тимчасовим виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_6 , за відсутності ОСОБА_5 всупереч вимогам КУпАП. Викладені у постанові дані щодо нібито заперечення позивачем своєї вини у вчиненні відповідного правопорушення під час розгляду справи суд оцінює критично як такі, що не відповідають дійсності.

Скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2021 року (справа № 185/8460/16-а).

Крім того, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони в тому числі з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України).

Згідно із п. 2 ч.3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Таким чином, скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.

Для належного розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідачу необхідно провести розгляд справи із дотриманням прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП, та ухвалити відповідне рішення за наслідками такого розгляду.

У зв`язку із тим, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню через наявність процедурних порушень, що потребує повторного розгляду справи відповідачем в установленому законом порядку, підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно з п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення), немає.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної радиєвропейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений висновок також акцентує увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд установив, що при зверненні до суду в електронній формі, всупереч вимогам ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI та без застосування понижуючого коефіцієнта 0,8, ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн, хоча мало бути сплачено 532,48 грн.

Отже, надмірно сплачений судовий збір в розмірі 73,12 грн підлягає поверненню платнику ухвалою суду, проте лише за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.7 Закону № 3674-VI.

Керуючись ст.2,6-9,72-77,241-246,286 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасового виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_6 , від 01 грудня 2025 року №3407 у справі про адміністративне правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 на новий розгляд.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів здня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua