Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №203/140/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/140/26

Провадження № 2/0203/1131/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ворошилівської районної в м.Донецьку ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилалась на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 21.08.2002 року, їм на праві спільної часткової власності (по частки) належить квартира АДРЕСА_1 . На свідоцтві вчинено реєстраційний запис щодо реєстрації права власності Донецьким бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №8/37, за реєстровим №192 від 23.12.2002 року. Згідно технічного паспорту загальних розмір квартири становить 67,2 кв.м, житлова площа – 44,4 кв.м. Вони мають оригінал вказаного вище свідоцтва. Ними укладено договір на участь у витратах по догляду за будинком та прибудинковою територією від 21.08.2022 року з ЖЄО Ворошилівського району м.Донецька. Для внесення даних про право власності до Реєстру прав на нерухоме майно вони звернулись до державного реєстратора, яким було винесено рішення про залишення заяви без руху №82051511 від 26.11.2025 року, в зв`язку із здійсненням державним реєстратором згідно законодавства запиту до Донецької обласної військової адміністрації. Рішенням №82109587 від 28.11.2025 року державним реєстратором було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки отримана відповідь на запит не містить інформацію щодо підтвердження факту набуття заявниками права власності на квартиру. Усно державним реєстратором було повідомлено, що оскільки Бюро технічної інвентаризації м.Донецька знаходиться на тимчасово окупованій території та не може надати інформацію щодо підтвердження реєстрації, він не може вчи нити реєстрацію дію та рекомендував звернутись до суду. Посилаючись на вказані обставини та положення ст.392 ЦК України, позивачі просили визнати за ними право власності на частку за кожним на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №2710/38-14 від 02.09.2014 року підсудність справ Ворошиловського районного суду м.Донецька, якому підсудна вказана цивільна справа згідно правил виключної підсудності встановлених ч.1 ст.30 ЦПК України, була змінена на Селидівський міський суд Донецької області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2024 року змінено територіальну підсудність судових справ Селидівського міського суду Донецької області шляхом їх передачі до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (після зміни найменування – Центральний районний суд міста Дніпра) з 02.09.2024 року.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 08.01.2026 року було відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 08.04.2026 року було закрито підготовче провадження по справі та останню призначено до розгляду по суті.

В призначене судове засідання позивачі не з`явились. В пред`явленому позові просили проводити розгляд справи за їх відсутності, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач явку свого представника повторно не забезпечив, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

За вказаних вище обставин, суд у відповідності до ч.3 ст.211, ч.ч.3,4 ст.223, ст.247, ст.ст.280,281 ЦПК України, судом було ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін в заочному порядку, за наявними матеріалами справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи, викладені в позовні заяві та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачі є громадянами України та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно довідок про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, на теперішній час позивачі перебувають на обліку за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 21.08.2002 року, їм на праві спільної часткової власності (по частки) належить квартира АДРЕСА_1 .

На свідоцтві вчинено реєстраційний запис щодо реєстрації права власності Бюро технічної інвентаризації м.Донецьку в реєстровій книзі №8/37, за реєстровим №192 від 23.12.2002 року.

Згідно технічного паспорту загальних розмір квартири становить 67,2 кв.м, житлова площа – 44,4 кв.м.

Також з матеріалів справи вбачається, що 21.08.2002 року позивачкою ОСОБА_2 укладався договір на участь у витратах по догляду за будинком та прибудинковою територією за адресою: АДРЕСА_3 , з ЖЄО Ворошилівського району м.Донецька.

Для внесення даних про право власності до Реєстру прав на нерухоме майно позивачі звернулись до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, державного реєстратора якого було винесено рішення про залишення заяви без руху №82051511 від 26.11.2025 року, в зв`язку із здійсненням державним реєстратором згідно законодавства запиту до Донецької обласної військової адміністрації.

Рішенням №82109587 від 28.11.2025 року державним реєстратором було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки отримана відповідь на запит не містить інформацію щодо підтвердження факту набуття заявниками права власності на квартиру.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пунктах 106-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1812.2019 року по справі №522/1029/18 (провадження №14-270цс19) вказано, що відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

За змістом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого, зокрема, майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зокрема, згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи, що через тимчасову окупацію м.Донецька, позивач та орган державної реєстрації прав власності/державний реєстратор, позбавлені можливості витребувати передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи про речові права, зареєстровані до 01.01.2013 року, що стало наслідком відмови у здійсненні за позивачами державної реєстрації права власності в передбаченому зазначеним вище законом порядку, а також приймаючи, що надані позивачами письмові докази в своїй сукупності свідчать про набуття ними права спільної часткової власності у відповідних частках на квартиру у встановленому діючим на той час законодавством порядку, суд приходить до висновку про обгрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на підставі позову та посилання позивачів в позовній заяві, що вони не наполягають на компенсації витрат по сплаті судового збору з відповідача, відповідні судові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст.15,16,316,328,392 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,211,223,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ворошилівської районної в м.Донецьку ради про визнання права власності – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на частку квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на частку квартири АДРЕСА_2 .

Понесені позивачами по справі судові витрати покласти на останніх.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 22 травня 2026 року.

Суддя С.Ю. Казак