Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №199/6468/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/6468/26

(3/199/1936/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

09.06 .2026 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л., розглянувши справу про військове адміністративне правопорушення відносно військовослужбовця головного сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця: АДРЕСА_1 , у скоєні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення № 60/26 від 15.05.2026 року «29 квітня 2026 року, в умовах особливого періоду, командир взводу матеріального забезпечення першого танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 головний сержант ОСОБА_1 неналежно виконував службові обов`язки щодо забезпечення військової дисципліни, контролю за поведінкою та дотриманням підлеглими військовослужбовцями вимог чинного законодавства України, наказів командування, а також правил експлуатації та використання транспортних засобів.

У порушення вимог статей Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, останній не організував належний контроль за особовим складом, не вжив достатніх заходів щодо недопущення фактів керування транспортними засобами військовослужбовцями у стані алкогольного сп`яніння, не забезпечив належний рівень військової дисципліни серед підлеглих військовослужбовців, внаслідок чого під час виконання розпорядження із підвозу пального на позиції підрозділів підлеглий військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, водій-заправник автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення першого танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_2 , 29 квітня 2026 року керував транспортним засобом Ford Transit, військовий номерний знак НОМЕР_3 , який належить військовій частині НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння.

За вказаним фактом працівниками СРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області відносно військовослужбовця ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №652917 від 29 квітня 2026 року за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП у АДРЕСА_2 .

Внаслідок неналежного виконання службових обов`язків командира взводу матеріального забезпечення першого танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 головним сержантом ОСОБА_1 було допущено порушення військової дисципліни підлеглим військовослужбовцем сержантом ОСОБА_2 , що створювало реальну загрозу настання негативних наслідків, зокрема вчинення дорожньо-транспортної пригоди, завдання шкоди життю та здоров`ю військовослужбовців та інших осіб, а також підриву авторитету та боєготовності підрозділу».

Уповноважена особа, яка склала зазначений протокол вважає, що своїми діями головний сержант ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, тобто адміністративне правопорушення,

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватим себе не визнав, заперечив щодо викладених обставин у протоколі про військове адміністративне правопорушення, зазначив, що його підлеглі не вживають алкогольні напої під час проходження служби, і саме працівники поліції вчиняли відносно його підлеглого ОСОБА_2 протиправні дії за для визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши подані суду докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у зв`язку з наступним.

Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.

Відповідно до ст.ст. 245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.

У відповідності зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» – право на справедливий суд, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, ОСОБА_1 інкримінується неналежне виконання ним своїх службових обов`язків щодо забезпечення військової дисципліни, контролю за поведінкою та дотриманням підлеглими військовослужбовцями вимог чинного законодавства України, наказів командування, а також правил експлуатації та використання транспортних засобів, у зв`язку із чим його підлеглий сержант ОСОБА_2 , 29 квітня 2026 року керував транспортним засобом Ford Transit, військовий номерний знак НОМЕР_3 , який належить військовій частині НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що дійсно він військовослужбовець відноситься військової частини НОМЕР_2 , перебуває у званні сержанта, є підлеглим головного сержанта ОСОБА_1 , та перебуває на посаді водій-заправник автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення першого танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 . 29 квітня 2026 року він керував транспортним засобом Ford Transit, військовий номерний знак НОМЕР_3 , який належить військовій частині НОМЕР_2 , був незаконно зупинений працівниками поліції на блок посту, яким під час спілкування неодноразово пояснював, що виконував бойове розпорядження та йому терміново треба їхати, на що працівники поліції ігнорували зазначене та встановили ознаки сп`яніння, які не зрозумілі. Після чого на нього склали протокол, і відпустили. Повернувшись до частини, він одразу сповістив головного сержанта ОСОБА_1 про подію, яка з ним сталась.

З`ясовуючи такі обставини, на яку посилався свідок в поясненнях, суд з відкритих джерел мережі Інтернет встановив, що постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 08.06.2026 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрито за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

У диспозиції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП вказано, що особа визнається винною, виключно в ситуаціях, де було встановлено недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду.

Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 є командиром військовослужбовця сержанта ОСОБА_2 .

Згідно із ст. 58 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №28 від 03 лютого 2023 року, сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира взводу матеріального забезпечення 1 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 120 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», командир взводу (групи, башти) зобов`язаний: підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; проводити з особовим складом взводу (групи, башти) заняття з бойової підготовки і керувати навчанням рядового складу, що проводять командири відділень (старшини команд), вести облік бойової підготовки взводу (групи, башти); виховувати особовий склад взводу (групи, башти) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу (групи, башти); неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі (групі, башті), їх зовнішнім виглядом, виконанням правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття та за додержанням правил особистої гігієни; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров`я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу.

У зв`язку із вищевикладеним, на переконання суду, дії ОСОБА_1 не містять у собі складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а факт «недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду» ОСОБА_1 не знаходить свого підтвердження, та спростовується наданими у судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_2 та постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 08.06.2026 року.

Разом з цим, суд наголошує, що не має повноважень відносно зміни протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки здійснює судовий розгляд виключно в межах формулювання протоколу, не має повноважень вийти за межи формулювання, та обставини викласти іншим чином.

Також, у розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи – інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вищевказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у винуватість ОСОБА_1 вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у зв`язку з чим справа про військове адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Суддя: Воробйов В.Л.

10.06.2026