Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №747/99/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/99/26

Головуючий у першій інстанції – Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1170/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Висоцької Н.В., Шитченко Н. В.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

стягувач ОСОБА_2 ,

боржник ОСОБА_3 ,

заінтересована особа Срібнянський відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2026 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні, -

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просила замінити сторону виконавчого провадження: стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №14506959 з примусового виконання виконавчого листа Талалаївського районного суду Чернігівської області, виданого 06.08.2009 (справа № 2-98/2009).

Заяву обґрунтовувала тим, що рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06.08.2009 стягнуто аліменти з ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_1

06.08.2009 видано виконавчий лист, де стягувачем визначено Прилуцький будинок дитини «Надія», на підставі якого 25.08.2009 відкрито виконавче провадження №14506959. Пізніше на підставі договору від 01.10.2010 ОСОБА_1 влаштовано у прийомну сім`ю ОСОБА_4 .

Заявниця зазначала, що ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29.04.2011 замінено стягувача у виконавчому провадженні з Прилуцького обласного будинку дитини «Надія» на ОСОБА_4 .

Указувала, що рішенням Бахмацької міської ради від 26.08.2025 №158 ОСОБА_1 виведено з прийомної сім`ї ОСОБА_4 у зв`язку із досягненням нею вісімнадцятирічного віку та припинено дію договору. Виконавче провадження №14506959 не закінчене у зв`язку з наявністю заборгованості.

Звертала увагу суду на те, що наразі вона досягла повноліття, але грошові кошти – заборгованість по сплаті аліментів на її утримання, продовжують надходити на рахунок ОСОБА_2 , яка використовує їх у власних інтересах та відмовляється передавати ці кошти їх законному власнику – заявнику ОСОБА_1 .

Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 10.03.2026 відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу районного суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на грубе порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що повноваження адвоката Ковальчука Д.В. як представника ОСОБА_1 у цій справі належним чином підтверджені ордером, який долучено до заяви.

Заявниця зазначає, що докази на підтвердження того, що виконавче провадження не закінчене, які наявні у сторони заявника, додані до заяви. Більше того, ці обставини не встановлюються на стадії відкриття провадження, а перевіряються в ході судового розгляду, в тому числі додатково могли б бути перевірені від іншого учасника справи – відділу ДВС.

Наголошує, що оскільки аліменти за своєю правовою природою є власністю дитини, а роль опікуна як стягувача зводилася лише до управління цими коштами до моменту повноліття дитини, набуття дитиною повної дієздатності та її відокремлення є підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні в порядку правонаступництва, оскільки суб`єктивне право на отримання перейшло від номінального отримувача безпосередньо до його власника.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала – скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи оскаржувану ухвалу районний суд, виходив з того, що заява про заміну сторони подана адвокатом Ковальчуком Д. В., повноваження на представництво якого жодним чином не підтверджене; у заяві не зазначено, яким чином ОСОБА_1 є правонаступником ОСОБА_4 , щоб у суду були підстави для заміни сторони виконавчого провадження; посилання на те, що виконавче провадження не закінчене, належним чином не підтверджено.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 06.03.2026 через систему «Електронний суд» адвокат Ковальчук Д. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив замінити сторону виконавчого провадження: стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №14506959 з примусового виконання виконавчого листа Талалаївського районного суду Чернігівської області, виданого 06.08.2009 (справа № 2-98/2009).

На підтвердження повноважень адвокат Ковальчук Д.В. надав ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Талалаївському районному суд Чернігівської області серії АС №1176148 від 05.03.2026 (а.с. 13).

До заяви про заміну сторони виконавчого провадження додано:

1. Копію виконавчого листа Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06.08.2009 (справа №2-98/2009) про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання, у тому числі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

2. Витяг з АСВП за виконавчим провадженням №14506959, боржник ОСОБА_3 , стягував ОСОБА_2 , стан виконавчого провадження: примусове виконання (а.с. 7).

3. Копію рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради від 26.08.2025 №158 про вибуття особи з числа дітей позбавлених батьківського піклування, а саме ОСОБА_1 з прийомної сім`ї ОСОБА_2 у зв`язку із досягненням 18-річного віку та за власним бажанням (а.с. 8).

4. Копію відповіді Срібнянського відділу державної виконавчої служби в Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 25.02.2026 №2068/21.14/26, в якій повідомлено, що підстави для заміни сторони виконавчого провадження у державного виконавця відсутні, оскільки заміна сторони виконавчого провадження здійснюється виключно судом, що розглядав справу в порядку ст. 442 ЦПК України (а.с. 9).

5. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 14506959 станом на 23.02.2026 (а.с. 10-12).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81, 89 ЦПК України дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи, оцінка належності, допустимості, достовірності та достатності доказів належать до стадії розгляду справи по суті. Натомість на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд перевіряє лише дотримання формальних вимог до заяви.

Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги заяви.

До заяви про заміну сторони виконавчого провадження ОСОБА_1 додано докази, які вона вважала за необхідне надати суду, якщо ж вони при розгляді справи не підтвердять вимоги заяви, то це є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Це узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №990/114/23.

Фактично суд, посилаючись на недостатність обґрунтування правонаступництва та відсутність підтвердження того, що виконавче провадження не закінчене, здійснив оцінку доказів та наперед вирішив питання, які є предметом судового розгляду. Такий підхід позбавляє заявницю можливості надати додаткові пояснення, докази та реалізувати процесуальні права, гарантовані принципами змагальності та диспозитивності, закріпленими статтями 12 та 13 ЦПК України.

Крім того, відсутність або недостатність доказів на підтвердження окремих обставин не є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження, оскільки такі обставини підлягають встановленню під час розгляду заяви по суті. За наслідками такого розгляду суд може задовольнити заяву або відмовити у її задоволенні.

Враховуючи наведене, апеляційний суд уважає, що відмова у відкритті провадження із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права заявниці на доступ до правосуддя, гарантованого їй національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі поданої ОСОБА_1 заяви і доданих до неї доказів.

Щодо посилання районного суду на відсутність повноважень адвоката колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до п. 12 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, з подальшими змінами, ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога; посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги; дату видачі ордера; підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»); підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням. Під час дії воєнного стану на території України, реквізити, передбачені цим підпунктом можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення; двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ; реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.

Ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об`єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.

Типова форма ордеру міститься у додатку № 1 до Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 зі змінами внесеними рішенням Ради адвокатів України №29 від 14.02.2020, № 23 від 07.06.2024.

Апеляційним судом установлено, що на підтвердження повноважень на звернення до суду в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Ковальчуком Д.В. надано ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Талалаївському районному суд Чернігівської області серії АС №1176148 від 05.03.2026.

Зазначений ордер відповідає типовій формі ордеру, що міститься у додатку № 1 до Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 зі змінами внесеними рішенням Ради адвокатів України № 29 від 14.02.2020, № 23 від 07.06.2024 та містить усі необхідні реквізити.

З огляду на вищевикладене, висновок районного суду про те, що повноваження на представництво адвоката Ковальчука Д.В. жодним чином не підтверджене є помилковим.

Підсумовуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження.

У зв`язку з наведеним колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження, така ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою. Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

Отже, ухвала Талалаївського районного суду Чернігівської області від 10.03.2026 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2026 року – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 червня 2026 року.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді Н. В. Висоцька

Н. В. Шитченко