Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №448/1938/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 448/1938/25 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В.

Провадження № 22-ц/811/626/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2025 року товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось в суд з позовом досуду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Встановлено, що між «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , було укладено договір №493642-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, позивач надає позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000, 00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000, 00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яку позичальник вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 04.09.2025 утворилась заборгованість за договором № 493642-КС-001 про надання кредиту, у розмірі 21 709, 06 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5 000, 00 грн, суми прострочених платежів по процентах – 15 959, 06 грн, суми заборгованості по штрафам - 0, 00 грн, суми прострочених платежів за комісією – 750, 00 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачкою умов вказаного кредитного договору, представник позивача просив стягнути з останньої вказану суму заборгованості та понесені судові витрати у виді судового збору.

Заочним рішення Мостиського районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволено частковою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №493642-КС-001 про надання кредиту від 20.03.2024 в розмірі 13 450, 00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 1 500, 92 гривень сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», подавши в лютому 2026 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання рішення Мостиського районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року змінити в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором, а саме: змінити загальну суму стягнення з 13 450, 00 гривень на грошову суму в розмірі 21 709, 06 гривень; в решті заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник покликається на те, що суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення неправильно застосував норми матеріального права шляхом неправильного тлумачення Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, а саме помилково ототожнив поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день, яка встановлена в Кредитному договорів. У зв`язку з вищевикладеним, дійшов хибного висновку про, начебто, нікчемність встановлених у Кредитному договорі процентних ставок в день в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", а також хибного висновку про їх, начебто, невідповідність максимальному розміру денної процентної ставки відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Внаслідок цього, суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню з відповідача на користь по позивача за Кредитним договором.

Щодо законності включення комісії за надання кредиту до умов кредитного договору зазначає, що у кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлюється комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування.

Від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить про те, що позивачем оскаржується судове рішення лише в частині нарахування відсотків та комісії за користування кредитом, в іншій частині судове рішення не оскаржується, а відтак колегією суддів не перевіряється.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Судами встановлено, що 20.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 493642-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статртею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до п. 2.1 Договору, кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в розмірі 5 000, 00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів.

Згідно умов Договору, тип кредиту – кредит; строк кредиту 24 тижнів; стандартна процентна ставка в день 2, 00000000, фіксована; знижена процентна ставка в день 1, 14462815, фіксована; загальний розмір наданого кредиту 5 000, 00 грн; строк дії договору: до 04.09.2024; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 12 960, 00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 9 006, 64 процентів.

В п. 3.2.3 Договору сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

До вказаного договору додані Правила надання споживчих кредитів, візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.

З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000, 00 грн, що підтверджується довідкою про підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Профітгід» щодо платіжної інструкції b20b4d22-e6bd-11ee-b90a-000c29d57ed21, згідно якої: 2024-03-20 о 15:28:43 на платіжну картку НОМЕР_2 було перераховано кошти в сумі 5 000, 00 грн.

Крім того, на виконання вимог ухвали судді Мостиського районного суду Львівської області від 29.09.2025 в частині витребування доказів, АТ «А-Банк» листом від 29.10.2025 за № 20.1.0.0.0/7 - 20251027/0182 повідомлено, що на ім`я відповідачки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано карту № НОМЕР_1 , а також додано виписку по цьому рахунку за період з 20.03.2024 по 04.09.2024.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 31.07.2025 у ОСОБА_1 , наявна заборгованість за Договором № 493642-КС-001 про надання кредиту від 20.03.2024, яка складає 21 709, 06 грн, з яких: 5 000, 00 грн - сума заборгованості за кредитом; 15959,06 грн - сума заборгованості по відсотках; 750, 00 грн – сума заборгованості за комісією.

Позивач ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в розмірі 5 000, 00 грн, на умовах передбачених договором, натомість відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Вказані обставини підтверджуються: Договором № 493642-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 20.03.2024; Пропозицією (оферта) укласти договір № 493642-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 20.03.2024; Прийняттям (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір № 493642- КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 20.03.2024; Паспортом споживчого кредиту; Правилами надання споживчих кредитів; візуальною формою послідовності дій клієнта; Анкетою клієнта від 01.08.2025; розрахунком заборгованості за кредитом у гривні.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідачка отримала кредитні кошти, але в порядку та на умовах договору їх не повернула, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що є правові підстави для стягнення тіла кредиту в розмірі 5 000, 00 грн.

Разом з тим, відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023, передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності, установлення в умовах кредитного договору умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1 % на день, а тим паче процентну ставку вище 1 % на день, яка, за своєю суттю, є складовою денної процентної ставки, суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023, а кредитний договір між сторонами укладено 20.03.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нарахування процентної ставки слід розраховувати у розмірі 1 %.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

А відтак, висновки суду першої інстанції про нікчемність умов укладеного між сторонами договору (п. 2.4), якими передбачено встановлення стандартної процентної ставки 2, 00000000 в день та зниженої 1, 14462815 відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», є вірними.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно вважав, що заборгованість по процентам за укладеним між сторонами договором необхідно розраховувати, виходячи із встановленої частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 % за період з 20.03.2024 по 04.09.2024, яка, з огляду на строк дії договору, становить 8 450, 00 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо дії в часі Закону України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та нарахування процентів за користування кредитом у визначений позивачем спосіб і розмірах, вірних висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вище наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами підлягають задоволенню лише у розмірі 8 450, 00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитними коштами, просив стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 750, 00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою та сьомою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини пятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору №493642-КС-001 про надання кредиту від 20.03.2024 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 750, 00 грн, встановлена в п. 2.5 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що положення договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 750, 00 грн суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 750, 00 грн.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статтей 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між позивачем та відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів, які відповідачка не повернула.

Позивач, вважаючи, що відповідачка, як позичальник (споживач) зобов`язаний виконувати свій обов`язок щодо виконання грошових зобов`язань звернувся з указаним позовом до суду.

Даних про те, що відповідачка у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасила в повному розмірі, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд першої інстанції розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позову сторони позивача, з наведених вище мотивів і підстав та правомірно стягнув з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в розмірі 13 450, 00 грн, що складається з: 5 000, 00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 8 450, 00 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Ухвалене судом першої інстанції рішення про часткове задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 10 червня 2026 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич