Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №306/557/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 306/557/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 червня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого – Собослоя Г.Г.,

суддів: Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Бочко Людмила Іванівна, на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 вересня 2025 року у справі № 306/557/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У березні 2025 ТзОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 06.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі, із застосуванням електронного підпису (одноразового персонального ідентифікатора MNV37HV4), було укладено Кредитний договір № 588867555. На виконання умов договору первісний кредитор перерахував грошові кошти в сумі 7 200,00 грн на банківську картку Відповідача № 4149-49ХХ-ХХХХ-7522, чим повністю виконав свої зобов`язання. Надалі право грошової вимоги до Відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до Позивача внаслідок послідовного укладення договорів факторингу.

Зокрема, 27.07.2021 на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (дію якого було продовжено додатковими угодами до 31.12.2024) та Реєстру прав вимоги № 215 первісний кредитор відступив вказане право ТОВ «Таліон Плюс». Надалі, за Договором факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 та згідно з Витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». 06.03.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 060325-У, відповідно до умов якого та на підставі акту прийому-передачі Реєстру Боржників право вимоги до Відповідача набув Позивач. У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань, Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість станом на дату подання позову в розмірі 36 248,44 грн (з яких: 7 200,00 грн — заборгованість за тілом кредиту, 29 048,44 грн — заборгованість за відсотками), а також понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 вересня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 248,44 грн., яка складається із наступного: 7 200 грн – заборгованість за тілом кредиту, 29 048,44 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, витрати на професійну правову допомогу у розмірі – 6 000 грн та оплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Бочко Людмила Іванівна,, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 погоджується із встановленими обставинами судом першої інстанції щодо факту укладення кредитного договору та наявності заборгованості, а також права вимоги у ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором № 588867555 від 06.12.2022. Водночас зазначає, що не погоджується із вимогами товариства в частині наявності обов`язку сплатити на користь позивача відсотки за користування кредитними коштами, оскільки відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, на весь час їх призову не нараховуються штрафні санкції, зокрема проценти за користування кредитом.

На підтвердження доводів апеляційної скарги про перебування відповідача на час виникнення спірних правовідносин на військовій службі, апелянтом подано копію військового квитка серії НОМЕР_1 , довідку військової частини 28.10.2024 № 8363д про безпосередню участь ОСОБА_1 з в період з 01.09.2024 по 24.09.2024 у бойових діях, перебуваючи в м. Красногорівка, Покровський район, Донецької області.

Апелянт також зазначив, що про час розгляду справи судом першої інстанції не був повідомлений, та у зв`язку з продовженням виконання обов`язків військової служби був відсутній за місцем своєї реєстрації, що унеможливлювало отримання кореспонденції та ознайомлення з повідомленням суду, а тому про розгляд справи відповідачу не було відомо, внаслідок чого не зміг надати документи, що підтверджують наявність вищезазначених пільг.

На вказану апеляційну скаргу 06.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», від імені якого діє Хлопкова Марія Сергіївна, подало відзив, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Звертає увагу суду, що нарахування відсотків здійснювалося з 06.12.2022 по 04.05.2023, тобто поза межами несення Відповідачем військової служби.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки відповідач не оспорює правомірність переходу права вимоги до позивача та розмір заборгованості за тілом кредиту, апеляційний суд, з урахуванням принципу диспозитивності, перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині - щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами та розподілу судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 06 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 588867555 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, для укладення якого відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ -www.moneyveo.ua та подав відповідну заявку на кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської карти для перерахування коштів (а.с.23-39).

Згідно з пунктами 2.1 та 2.3 та 7.2 кредитного договору позивач зобов`язувався надати відповідачу кредит у розмірі 7 200 гривень строком до 05.01.2023.

Відповідно до розділу 8 договору («Вартість послуг кредитодавця. Ціна договору»), а саме пунктів 8.3, 8.4, 8.5.1 та 8.12, сторонами погоджено такі умови нарахування процентів:

базова процентна ставка становить 2,10% від суми кредиту за кожен день користування (п. 8.3);

дисконтна процентна ставка становить 1,63% в день від суми кредиту за кожен день користування протягом Дисконтного періоду (перші 30 днів) за умови виконання позичальником визначених договором положень (п. 8.5.1);

за умови застосування дисконтної ставки фіксована сума процентів за перші 30 днів Дисконтного періоду становить 3 520 гривень 80 копійок (п. 8.12);

зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду визначається за ставкою 1087,70% річних, що становить 2,98% в день від суми залишку кредиту (п. 8.4).

Згідно з платіжним дорученням №с6459с16-5с6459с16-5d44-4417-908d-b30173a7d18e від 06.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало кошти згідно з договором № 588867555 від 06.12.2022 ОСОБА_1 у безготівковій формі на платіжну карту (а.с.55).

Також з матеріалів справи вбачається, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 (а.с.59-65).

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №23/0224-01 (а.с 87-93).

06.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач Товариство «ЮнітКапітал» уклали Договір факторингу №060325-У (а.с. 100-106).

Предметами вказаних договорів факторингу було право грошової вимоги, зокрема до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 588867555 від 06.12.2022.

Матеріали справи містять декілька розрахунків заборгованості, наданих послідовними кредиторами.

Згідно з розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 07.03.2023 (дату відступлення права вимоги) заборгованість відповідача становила 17 796 грн 28 коп., з яких: 7 200 грн 00 коп. – тіло кредиту, 10 596 грн 28 коп. – відсотки (а.с. 114-116).

Відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача станом на 23.02.2024 збільшилась до 36 248 грн 44 коп., з яких: 7 200 грн 00 коп. – тіло кредиту, 29 048 грн 44 коп. – відсотки (а.с. 117-119).

З наданої ТОВ «Юніт Капітал» виписки з особового рахунку за період з 06.03.2025 по 14.03.2025 вбачається, що заборгованість за кредитним договором зафіксована у розмірі 36 248 грн 44 коп., з яких: 7 200 грн 00 коп. – тіло кредиту, 29 048 грн 44 коп. – відсотки (а.с. 120).

З поданих до апеляційної скарги доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 15.05.2023 відповідно до наказу № 134 зарахований на посаду радіотелефоніста у в/ч НОМЕР_2 , а 01.08.2023 відповідно до наказу № 216 – на посаду майстра – номер обслуги 1 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї А 7039. З 01.09.2024 по 24.09.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м. Красногорівка, Покровський район, Донецька область.

Оцінюючи вказані докази апелянта у контексті його вимог про звільнення від нарахування процентів, пені та штрафів на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», колегія суддів зауважує таке.

У своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 у справі №426/4264/19 виснував, що положення вказаного Закону стосовно надання таких пільг стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі на інші категорії осіб не поширюються. У вищезгаданій справі касаційний суд наголосив, що судам слід вирішувати питання про стягнення з відповідача на користь банку процентів за користування кредитом, а також трьох процентів річних без урахування наявності у позичальника пільг, якщо не підтверджено його відповідний статус.

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом (ТЦК та СП) або військовою частиною, а для резервістів — витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Дослідивши надані апелянтом докази, колегія суддів зазначає, що вони лише фіксують факт проходження відповідачем військової служби на певних посадах та його перебування у зоні бойових дій (м. Красногорівка), проте не містять відомостей про правову підставу цієї служби. Оскільки відповідачем не надано документів, визначених листом Міноборони №322/2/7142 (зокрема військового квитка з відмітками або довідки про призов), з долучених до матеріалів справи доказів неможливо встановити, чи проходить відповідач службу за мобілізацією, чи за контрактом, що є визначальним для застосування чи незастосування вказаної пільги.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на очевидній безпідставності посилань апелянта на наявність у нього пільг військовослужбовця у межах даного спору з огляду на часові межі виникнення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що предметом стягнення є заборгованість за процентами за користування кредитом, яка нараховувалася банком у період з 06.12.2022 по 04.05.2023. Натомість, згідно із відомостей, що містяться у військовому квитку, його було зараховано до списків особового складу лише 15.05.2023.

Таким чином, спірні відсотки були нараховані банком поза межами несення відповідачем військової служби (до моменту його призову/зарахування до лав ЗСУ). Оскільки вказана законодавча пільга захищає позичальника виключно під час проходження служби, не має зворотної сили в часі та не поширюється на цивільні зобов`язання, що виникли та існували до початку служби, доводи апелянта в цій частині повністю спростовуються хронологією обставин справи.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обов`язок суду перевірити правильність розрахунку заборгованості є складовою принципу обґрунтованості судового рішення (стаття 263 ЦПК України). Сама по собі відсутність у тексті апеляційної скарги відповідача детальних заперечень щодо безпосереднього математичного розрахунку відсотків чи формули їх нарахування не звільняє апеляційний суд від обов`язку надати правову оцінку поданому позивачем розрахунку.

Дослідивши наявний у справі розрахунок заборгованості за процентами за період з 06.12.2022 по 04.05.2023, здійснивши його перевірку на відповідність умовам договору та нормам чинного законодавства, колегія суддів встановила, що вказані відсотки нараховані товариством поза межами строку кредитування, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Так, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12(пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16(пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Пункт 3.2 договору передбачено, що строк дисконтного періоду може бути продовжений шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та за умови, що в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування активовано функцію продовження.

Згідно з пунктом 3.3 договору визначено імперативну (обов`язкову) умову для першої пролонгації строку дії договору, а саме: позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів проценти у розмірі 3 520 грн 80 коп.

Пунктом 3.4 договору визначено, що ініціювання пролонгації є конклюдентною дією позичальника, тобто дією, яка свідчить про його волевиявлення та згоду на продовження строку дії договору без підписання додаткових письмових угод, і виражається у формі певної поведінки.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати позичальником процентів у розмірі 3 520 грн 80 коп. або вчинення ним інших дій, спрямованих на активацію функції продовження строку договору (пролонгації), колегія суддів дійшла висновку, що вказаний договір не був пролонгований, а строк кредитування за ним остаточно закінчився 05.01.2023.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів встановила, що за перші 30 днів дії договору (у межах визначеного строку кредитування) нарахування процентів здійснювалось за Дисконтною ставкою 1,63% на день, що повністю відповідає пунктам 8.5.1 та 8.12 договору і становить правомірну суму заборгованості за процентами у розмірі 3 520 грн 80 коп.

Разом з тим, як вбачається з цього ж розрахунку, вся решта суми заявлених до стягнення процентів (а саме 25 527 грн 64 коп. із загальних 29 048 грн 44 коп.) була нарахована кредитором за період з 06.01.2023 по 04.05.2023, тобто поза межами погодженого сторонами строку кредитування, шляхом застосування підвищеної процентної ставки після закінчення Дисконтного періоду (згідно з умовами пункту 8.4 договору).

За таких обставин, з урахуванням пункту 8.12 договору, загальна сума правомірної заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом у межах правомірного строку дії договору становить саме 3 520 грн 80 коп. Будь-які нарахування відсотків поза цими межами (після 05.01.2023) є неправомірними та до стягнення не підлягають.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін, і на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Таким чином, станом на 05.01.2023 (день закінчення визначеного договором строку кредитування) загальна сума правомірної заборгованості відповідача за договором № 588867555 становить 10 720 грн 80 коп., з яких: 7 200 грн 00 коп. — заборгованість за тілом кредиту, 3 520 грн 80 коп. — заборгованість за процентами (згідно з п.п. 2.3 та 3.3 Договору).

Будь-які нарахування відсотків понад вказану суму (зокрема заявлена позивачем сума відсотків у розмірі 29 048 грн 44 коп.) здійснені поза межами строку кредитування, суперечать вимогам чинного законодавства та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, а тому до стягнення не підлягають.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та помилково стягнув проценти у повному обсязі.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції на підставі статті 376 ЦПК України - зміні з викладенням його резолютивної частини у новій редакції. Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача загальної заборгованості у розмірі 10 720 грн 80 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 200 грн 00 коп., заборгованість за процентами - 3 520 грн 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10ст.141 ЦПК України).

Позивачем пред`явлено позов на суму 36 248,44 гривень. Апеляційним судом задоволено вимоги позивача в розмірі 10 720 гривень 80 коп., що складає 29,58% від пред`явлених вимог.

Під час подання позову до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та заявлено до стягнення 6 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу. Зважаючи на принцип пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 2 491 грн 35 коп., з яких: 716 грн 55 коп. - витрати зі сплати судового збору (2 422,40*29,58%) та 1 774 грн 80 коп. - витрати на правничу допомогу (6 000,00*29,58%).

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 2 911 грн 97 коп. (виходячи з оскаржуваної суми процентів у розмірі 29 048 грн 44 коп.). Оскільки за результатами апеляційного перегляду суму необґрунтовано нарахованих процентів зменшено на 25 528 грн 44 коп., апеляційну скаргу відповідача задоволено на 87,88%. Відтак, з позивача на користь відповідача підлягає компенсації судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 559 грн 04 коп. (2 911,97*87,88%).

З огляду на викладене, враховуючи приписи частини десятої статті 141 ЦПК України щодо взаємозаліку та стягнення різниці судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача остаточну різницю судових витрат у розмірі 67 грн 69 коп. (2 559,04 грн - 2 491,35 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Бочко Людмила Іванівна, - задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 вересня 2025 року змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 588867555 від 06.12.2022 року у розмірі 10 720,80 грн (десять тисяч сімсот двадцять гривень 80 коп), яка складається з наступного: 7200,00 грн (сім тисяч двісті гривень) - заборгованість по кредиту; 3 520,80 грн (три тисячі п`ятсот двадцять гривень 80 коп.) - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 67,69 грн понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 05 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: