Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №742/4464/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/324/26

Єдиний унікальний № 742/4464/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання – Бурмаці Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 подано до суду позов до ОСОБА_2 , в якому він просив стягнути з відповідача борг за видатковими накладними у розмірі 142539,01 грн, а також судовий збір у розмірі 1425,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.2024 та 19.01.2024 відповідно до видаткових накладних № 1901-1 на суму 99018,43 грн та № 1901-2 на суму 40000,72 грн, підписаних сторонами, ФОП ОСОБА_1 поставив ОСОБА_2 товар на загальну суму 139019,15 грн. Вказана сума станом на день подання позову не оплачена.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості від 29.01.2025 на загальну суму 139019,15 грн. Зазначену вимогу відповідач отримав 13.02.2025.

Станом на дату подання позову вимога була задоволена лише частково шляхом сплати 1000,00 грн. Таким чином, непогашеною залишається заборгованість у розмірі 138 019,15 грн.

Крім того, 27 травня 2025 року між сторонами було укладено договір реструктуризації заборгованості, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався погасити заборгованість у сумі 138019,15 грн протягом восьми місяців, починаючи з червня 2025 року. Проте відповідач порушив встановлений графік погашення заборгованості та свої зобов`язання за договором не виконав.

Отже, позивачем було вжито всіх необхідних заходів для досудового врегулювання спору, зокрема направлено вимогу про сплату заборгованості та укладено договір реструктуризації. Однак відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

В судове засідання позивач не з`явився, проте подав до суду заяву, згідно з якою позовні підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу за відсутності сторони позивача.

Відповідач на розгляд справи не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Про причини неявки в судове засідання відповідач суду не повідомив, клопотань про проведення судового розгляду справи без його участі, відкладення судового засідання чи відзиву на позов до суду не подавав.

За таких обставин, за наявної згоди позивачки, суд приходить до висновку про вирішення справи у заочному розгляді, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до видаткової накладної №1901-1 від 18.01.2023 та №1901-2 від 19.01.2023, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 товар на загальну суму 142539,01 грн (а.п.4, 5-6).

27.05.2025 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір реструктуризації заборгованості, згідно з яким ОСОБА_2 зобов`язався погасити заборгованість у сумі 138 019,15 грн шляхом здійснення платежів відповідно до погодженого графіка протягом 8 місяців, починаючи з червня 2025 року. Незважаючи на взяті на себе зобов`язання, станом на сьогодні графік погашення заборгованості порушено, а заборгованість залишається непогашеною (а.п.10-11).

Відповідно до вимоги про сплату заборгованості від 29.01.2025 року на загальну суму 139019,15 грн відповідача було повідомлено про необхідність погашення заборгованості у добровільному порядку, проте відповідач жодних дій, спрямованих на повне виконання вимоги та погашення заборгованості, не вчинив (а.п.7).

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов`язань за договором реструктуризації заборгованості, позивачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 981,48 грн, нараховану виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України на суму простроченого зобов`язання, штраф у розмірі 3 450,48 грн, що становить 10 % від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, а також плату за користування коштами у розмірі 1,5 % щомісячно від суми простроченого платежу, яка за липень 2025 року становить 87,90 грн, а за серпень 2025 року — 29,30 грн. Таким чином, загальна сума нарахованих штрафних санкцій та інших платежів, що підлягають стягненню з відповідача, становить 4 549,16 грн.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору поставки товару № 1901-1 від 18.01.2025 та №1901-2 від 19.01.2024 щодо поставки відповідачу обумовленого товару.

Однак, доказів повної оплати зазначеного товару відповідачем суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, станом на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач має перед позивачем заборгованість по вказаному договору в сумі 142539,01 грн.

Строк виконання зобов`язання з оплати цієї заборгованості визначено умовами договору, та є таким, що настав.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за поставлений товар, суд приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 142539,01 грн заборгованості за видатковими накладними № 1901-1 від 18.01.2025 та №1901-2 від 19.01.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У даному випадку, факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене також надає позивачу право на нарахування штрафи та пені за таке прострочення в порядку, визначеному вказаними положеннями чинного законодавства та умовами договору.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору позивачем нараховано: пеню в розмірі 981,48 грн, обчислену виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого грошового зобов`язання; штраф у розмірі 3 450,48 грн, що становить 10 % від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, а також плату за користування коштами у розмірі 1,5 % на місяць від суми простроченого платежу, яка за липень 2025 року становить 87,90 грн, а за серпень 2025 року - 29,30 грн..

Перевіривши складений позивачем розрахунок штрафів та пені суд приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача 4 549,16 грн штрафних санкцій, згідно з Договором про реструктуризацію заборгованості.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Оскільки відповідач не сплатив вчасно грошові кошти за товар, у даному випадку відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, позивач має право на нарахування відповідачу інфляційних на підставі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Вказана сума встановлена судом і ніким не оспорюється.

На підставі ст.141 ЦПК України суд вважає, що оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений при подачі позову в розмірі 1425,39 грн.

На підставі викладеного та керуючись 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265,354-355ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , борг в розмірі 142539 (сто сорок дві тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , судові витрати в розмірі 1425 (тисяча чотириста двадцять п`ять) гривні 39 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Повне заочне рішення складено 09.06.2026.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Анна КОРОТКА