Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №950/151/25 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/151/25

Провадження № 2/950/446/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді – Косолапа В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Ткаченко Я.О.,

позивача – ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2 ,

представника служби у справах дітей – Телевної Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в залі судових засідань в м. Лебедин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , служба у справах дітей виконавчого комітету Лебединської міської ради про встановлення факту,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , служба у справах дітей виконавчого комітету Лебединської міської ради, у якому просить встановити факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 08.05.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

У шлюбі у сторін народились діти – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У дружини позивача є син – ОСОБА_7 , батько якого не взаємодіє з сином, не підтримує з ним жодних контактів, не виконує щодо нього батьківських обов`язків та не надає жодної матеріальної допомоги.

Обов`язки батька щодо ОСОБА_7 виконує ОСОБА_1 , що підтверджується характеристикою із закладу освіти. Сім`я проживає разом, має статус багатодітної. Позивач забезпечує дітей, оплачує медичні послуги, медикаменти, заняття з англійської мови тощо.

Позивач має стабільний заробіток, стійке фінансове положення, займається підприємницькою діяльністю, а тому має змогу матеріально утримувати сім`ю.

Встановлення факту перебування на утриманні позивача трьох дітей необхідне для подальшого отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 16.01.2025 (суддя Бакланов Р.В.) відмовлено у відкритті провадження у даній цивільній справі. Постановою Сумського апеляційного суду від 20.01.2026 зазначену ухвалу скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 29.01.2026 (суддя Бакланов Р.В.) задоволено самовідвід судді, справу передано до канцелярії суду для визначення іншого складу суду.

Ухвалою від 03.02.2026 судом (суддя Косолап В.М.) відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 25.03.2026 первісного відповідача замінено належним відповідачем, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою від 11.05.2026 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали. Представник служби у справах дітей при вирішенні позову покладалась на розсуд суду.

Третя особа – ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, письмових пояснень щодо позову не надала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою реєстрації місця проживання, однак повістку не отримав, відзиву на позов не подав.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 08.05.2019 Лебединським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с. 15).

У шлюбі у сторін народились діти – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16, 17).

ОСОБА_4 також є матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 18).

Родина ОСОБА_8 має статус багатодітної, складається з батьків та трьох дітей, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_2 (а.с. 19) та НОМЕР_3 (а.с. 44).

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 21, 22-23) є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 122).

Звернувшись до суду позивач просив встановити факт перебування на його утриманні трьох дітей, в тому числі ОСОБА_7 , оскільки таке рішення є підставою для оформлення відстрочки від мобілізації.

В межах поданого позову позивачу необхідно було довести, а суду встановити, що відповідач – ОСОБА_3 не виконує або неналежним чином виконує батьківські обов`язки по відношенню до сина, а ОСОБА_1 самостійно утримує трьох дітей, включаючи ОСОБА_7 .

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Судом встановлено, що сім`я ОСОБА_8 виховує трьох дітей, в тому числі ОСОБА_7 , який не є їх спільною дитиною.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 15 Сімейного кодексу України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 260, ч. 1 ст. 268 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що виключно на батьків покладено обов`язок утримувати своїх дітей. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб. Для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав батька обмежується або припиняється.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі № 333/7023/23 зазначив, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (ст. 164, 180 СК України).

З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Отже, для підтвердження самостійного утримання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного утримання дитини одним із батьків або факт утримання пасинка вітчимом може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з утримання дитини.

Позовне провадження передбачає наявність спору про право та відповідного суб`єктного складу за якого права, свободи або інтереси однієї особи (позивача) порушені, невизнані або оспорюються іншою особою (відповідачем).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що підготовче провадження у даній справі тривало з 03.02.2026 до 11.05.2026. Суд неодноразово роз`яснював позивачу його обов`язок доказати належними, допустимими та достатніми доказами усі обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Однак, після залучення належного відповідача ОСОБА_1 не змінив жодних підстав позову та не зазначив у чому конкретно полягає невиконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків по відношенню до сина.

Також позивач не надав жодних доказів на підтвердження таких обставин, обмежившись вказівкою на те, що нікому не відомо де наразі перебуває ОСОБА_3 (можливо за кордоном). Вимоги позивача в цій частині ґрунтуються на фізичній відсутності відповідача (перебуванні за кордоном), що також не доведено.

Крім того, позивачем не доведено, поза розумним сумнівом, фізичну можливість утримувати як трьох неповнолітніх дітей так і загалом сім`ю із п`яти осіб з огляду на наступне.

Позивач стверджував, що він займається підприємницькою діяльністю, отримує належний дохід, сплачує за лікування, навчання та дозвілля дітей. Його дружина не працює і не працювала, наразі перебуває у декретній відпустці.

На підтвердження цих обставин ОСОБА_1 надав відомості із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) (а.с. 120-121).

Зазначена довідка дійсно містить відомості про отримання позивачем доходу від підприємницької діяльності, починаючи з грудня 2024 року по грудень 2025 року. При цьому відображена сума заробітку становить 8000,00 грн. на місяць.

Крім того, довідка містить відомості про доходи, отримувані позивачем від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та управління праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради, у зв`язку із чим представник служби у справах дітей звертала увагу на те, що такі доходи не є заробітком, а є соціальною допомогою на дітей, що позивачем не спростовано.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що знає сім`ю ОСОБА_8 давно, з ОСОБА_10 знайома з моменту коли ОСОБА_11 було сім місяців, з 2011 року. Коли ОСОБА_12 пішов у другий клас з`явився ОСОБА_13 , який замінив йому батька. У сім`ї дуже гарне фінансове становище, у дітей є все що потрібно. Всі фінансові витрати несе батько, ОСОБА_10 не працює і не працювала. Де ОСОБА_3 вона не знає, ним не цікавилась.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вони з ОСОБА_10 з одного села, вчилися в одному класі. У 2010 році зустрілись з нею в м. Лебедині, тоді вона була вагітна. ОСОБА_3 вона бачила лише один раз, він не любив гостей. З ОСОБА_15 познайомилась у 2017 році. ОСОБА_16 утримує трьох дітей, оплачує усі витрати, курси, відпочинок і таке інше.

На підтвердження позовних вимог в цій частині ОСОБА_1 також надав квитанції про оплату мобільного зв`язку, проведення розрахунків за придбання товарів та послуг, ліків тощо (а.с. 27-34).

Однак платником (клієнтом банку) у таких квитанціях зазначена ОСОБА_17 , тобто такі документи не підтверджують жодних операції позивача із використанням свого рахунку. Платіжна інструкція від 17.11.2024 на суму 140,00 грн. додана до позовної заяви в трьох копіях, не містить відомостей чий саме номер мобільного телефону поповнювався (а.с. 29, 32, 34).

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, в тому числі покази свідків (які оцінюються в сукупності з іншими доказами), з огляду на відомості про доходи позивача, суд вважає сумнівною можливість ОСОБА_1 утримувати сім`ю із п`яти осіб, в тому числі яка виховує трьох дітей.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та не доведеними у зв`язку із чим відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , служба у справах дітей виконавчого комітету Лебединської міської ради про встановлення факту – відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.06.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП