Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №950/2690/25 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2690/25

Провадження № 2/950/122/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді – Косолапа В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Ткаченко Я.О.,

позивача – ОСОБА_1 та її представника – адвоката Земщук О.С.,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в залі судових засідань в м. Лебедині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, поділ майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 у якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами, зареєстрований 01.02.2023 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 88; здійснити поділ спільного майна подружжя, шляхом компенсації вартості частки у спільному майні подружжя; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля марки FORD, модель FUSION, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 в сумі 302000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.02.2023 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. З лютого 2025 року стосунки між сторонами розладились, зникли взаєморозуміння і повага, з березня 2025 року сторони проживають окремо, кожен своїм життям та своїми інтересами, подружні стосунки не підтримують, не ведуть спільного господарства та побуту, спілкування припинено.

Також, перебуваючи у шлюбі, 13.08.2024 сторони придбали та зареєстрували на ім`я відповідача автомобіль FORD FUSION, 2016 року випуску. Право власності зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого у ТСЦ 5141. Такий транспортний засіб використовувався в інтересах сім`ї по фактичний час припинення спільного проживання, після чого відповідач, без згоди позивача, використовував його у власних інтересах.

27.03.2025 автомобіль було перереєстровано на нового власника – ОСОБА_4 , яка є матір`ю відповідача. На момент звернення до суду відповідач продовжує користуватися таким автомобілем, що свідчить про укладення правочину задля уникнення його поділу як спільного майна подружжя.

Жодної згоди на відчуження автомобіля позивач не надавала. Автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж повинен здійснюватися за письмової згоди другого з подружжя. Факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого з подружжя.

Для визначення вартості спірного автомобіля позивач звернулась до експерта, відповідно до висновку якого середня ринкова ціна колісного транспортного засобу складає 604135,00 грн. Тому позивач просить стягнути на її користь 302000,00 грн. компенсації 1/2 вартості такого транспортного засобу, оскільки його було відчужено відповідачем без її згоди.

15.12.2025 відповідачем подано письмові пояснення у яких останній зазначив, що вони з позивачем спільно проживали до травня 2025 року в м. Одесі. З лютого по липень 2025 року він продовжував своє лікування у медичних закладах м. Одеси. Усвідомлюючи стан здоров`я відповідача та матеріальні труднощі, пов`язані з його лікуванням, позивач подала позов про розірвання шлюбу у зв`язку із чим він не заперечує проти розірвання шлюбу.

Щодо вимоги про поділ майна зазначає, що у період шлюбу спірний автомобіль було придбано за його особисті кошти. Зазначаючи про його придбання за спільні кошти, позивача не надає на підтвердження такого жодних доказів. У подальшому він був вимушений продати такий автомобіль, оскільки йому потрібні були кошти на лікування. Отримані від його продажу гроші подружжя витрачало на лікування відповідача, оплату оренди житла, комунальних послуг, одягу та інші потреби сім`ї.

Наданий позивачем висновок експерта вважає таким, що містить суттєві недоліки і не може братися до уваги при визначенні розміру компенсації його вартості, оскільки не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Відповідно до проведеної на його замовлення оцінки спірного автомобіля, його вартість станом на 19.11.2025 складає 379480,00 грн.

10.02.2026 відповідач подав до суду додаткові пояснення у яких зазначав, що 19.07.2025 ОСОБА_4 (власниця спірного автомобіля) передала його своєму близькому знайомому ОСОБА_5 , який тривалий час шукав автомобіль для надання послуг таксі в м. Києві. Також власницею автомобіля було оформлено тимчасовий реєстраційний талон.

Ухвалою від 10.09.2025 судом відкрито провадження, справу призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами від 15.01.2026 та від 26.02.2026 судом (за клопотанням представника позивача) були витребувані необхідні для розгляду справи докази.

Ухвалою від 20.03.2026 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали. Представник позивача зазначила, що на момент відчуження спірного автомобіля подружжя не проживало разом. Новий власник автомобіля – мати відповідача, що ставить під сумнів дійсність правочину щодо відчуження транспортного засобу з метою уникнення його поділу. Відповідач не надав доказів на підтвердження витрат на лікування, медична документація, яка ним надавалася, складена у момент, коли сторони не проживали разом. Розписки, відповідно до яких відповідач начебто отримав у борг грошові кошти для придбання автомобіля, складені вже після укладення договору купівлі-продажу, хоча зміст договору свідчить, що розрахунки між сторонами вже проведені.

Представник відповідача у судовому засіданні частково визнала позовні вимоги. Щодо розірвання шлюбу не заперечувала. В частині поділу майна та стягнення з ОСОБА_3 компенсації 1/2 вартості спірного автомобіля заперечувала, зазначивши, що такі вимоги є безпідставними з причин, які зазначалися у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Щодо вимог в частині розірвання шлюбу.

З 01.02.2023 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, зареєстрованому Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 88, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 від 01.02.2023 (т. 1 а.с. 10).

Дітей від шлюбу сторони не мають.

Згідно з положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Шлюб є добровільним сімейним союзом, який як добровільно створюється так і добровільно припиняється.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення

У даній справі суд дійшов висновку про неможливість подальшого збереження шлюбу, оскільки кожен із подружжя вважав неможливим збереження як шлюбу так і сімейних відносин та проти його розірвання не заперечував.

За таких обставин позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог про поділ майна подружжя.

Згідно з копією договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.08.2024 № 7718/24/006471, укладеного між ТОВ «ЮНІКАРС» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), продавець зобов`язався передати у власність покупця транспортний засіб FORD FUSION, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 59-60).

Вартість транспортного засобу, зазначена у договорі складає 20000,00 грн.

10.08.2024 ОСОБА_3 сплатив адміністративний збір за присвоєння транспортному засобу буквенно-цифрової комбінації НЗ (т. 1 а.с. 64).

На підставі заяви ОСОБА_3 , поданої до ТСЦ 5141 від 13.08.2024 № 2482460482, право власності на автомобіль було зареєстровано за ним (т. 1 а.с. 56-57).

У подальшому, 27.02.2025 між ТОВ «АВТОЕКТІВ» (комісіонер) та ОСОБА_3 (комітент) укладено договір комісії, предметом якого є вчинення комісіонером дій, спрямованих на укладення правочинів щодо продажу транспортного засобу – автомобіля FORD FUSION, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 52-53).

28.02.2025 між ТОВ «АВТОЕКТІВ» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8885/25/000749, відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупця транспортний засіб FORD FUSION, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 50-51).

На підставі заяви ОСОБА_4 , поданої до ТСЦ 5141 від 27.03.2025 № 2543744293, право власності на автомобіль було перестроювано на останню (т. 1 а.с. 41-42).

Згідно з копією акта про народження від 16.06.1998 № 123, ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 69).

Крім того, допитана судом свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що знає ОСОБА_1 тривалий час, більше 15 років. З її чоловіком вона познайомилась у 2023 році. Вони жили добре, однак у грудні 2024 року ОСОБА_3 почав поводити себе відсторонено, не ночував удома, стало зрозуміло, що у нього відносини з іншими жінками. У лютому 2025 року ОСОБА_1 побачила у чоловіка в телефоні повідомлення інтимного характеру від жінки, а в кінці лютого 2025 року ОСОБА_3 з`їхав з квартири та не з`являвся. У травні 2025 року він перестав відповідати на дзвінки, а в липні ОСОБА_1 дізналась, що він продав їх автомобіль своїй матері. На придбання автомобіля ОСОБА_1 давала 9000 доларів США, вона завжди працювала, на той час працювала в салоні краси в м. Одеса. Автомобіль вони зареєстрували на чоловіка, він наполягав на цьому.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що знає сім`ю ОСОБА_8 . Спочатку він познайомився з ОСОБА_9 . Коли вони були разом у них з`явилося авто – сірий Форд ОСОБА_10 . Зі слів ОСОБА_3 знає, що автомобіль було придбано частково за його кошти, а частину він позичив у родичів. Загальна вартість автомобіля приблизно 15-16 тисяч доларів США. Знає, що цей автомобіль було продано у 2025 році, оскілки потрібні були гроші на лікування ОСОБА_3 . Він бачив який у нього стан здоров`я, були проблеми із ногою та хребтом. Приблизно на початку 2025 року автомобіль перестав бачити, виявилось що його продали, оскільки потрібні були гроші на лікування та покриття боргів. Знає, що у 2025 році ОСОБА_3 близько двох тижнів перебував у лікарні. Зі слів ОСОБА_3 , його дружина не працювала, сім`я жила на його заробітки.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснив, що з позивачем вони почали жити разом у 2022 році. З боку дружини лунали заяви про те, що він мало заробляє. Останній рік, коли загострились проблеми із його здоров`ям, він вирішив, що потрібно лікуватися. Перед операцією у травні вони вирішили розійтись, таке рішення прийняли спільно. Автомобіль вирішили продати коли виявилась проблема із його здоров`ям, позивач не заперечувала проти його продажу. Цей автомобіль купували частково за його гроші, частково за гроші позичені ним в борг. Коштами з продажу розрахувались за оренду, одяг, їжу, лікування, медичні дослідження і таке інше. З тих грошей він узяв приблизно 43-45 тисяч на лікування, по 60 тисяч віддав ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в якості відшкодування боргу. За продаж автомобіля гроші отримав у гривнях в сумі 450 – 470 тисяч.

Вирішуючи дану справу, судом були розглянуті основні доводи сторін щодо спірного мана (автомобіля), які стосувалися як обставин його відчуження (у період шлюбу для потреб сім`ї) так і його вартості.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 63 СК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17-ц.

Тобто щодо майна, набутого за час шлюбу, діє презумпція права спільної сумісної власності подружжя.

Як встановлено судом, спірний автомобіль FORD FUSION, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 сторонами придбано 10.08.2024, тобто у шлюбі.

Відповідач та його представник не заперечували придбання такого майна у шлюбі. У той же час представник відповідача указувала на той факт, що участь ОСОБА_1 у придбанні автомобіля не доведена, оскільки його було придбано за кошти, які ОСОБА_3 отримав у борг.

Таким чином, відповідач фактично оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на автомобіль FORD FUSION, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 .

На підтвердження указаних обставин відповідачем надано копії розписок від 11.08.2024 та від 12.08.2024 відповідно до яких ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_13 та ОСОБА_4 у борг грошові кошти в розмірі 4500 та 5000 доларів США відповідно (т. 1 а.с. 168, 169).

Однак, оцінюючи надані докази та обставини, на які посилався відповідач та його представник, суд не вбачає підстав відходити від презумпції спільного майна подружжя у даній справі з огляду на наступне.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя (постанова Верховного Суду від 29.07.2022 у справі № 495/6578/17).

Сутність презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, полягає в тому, що на певний об`єкт поширюється правовий режим спільного сумісного майна, що не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу. Проте за наявності спору така презумпція може бути спростована, тому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на заінтересовану особу, яка її оспорює (постанова Верховного Суду від 18.03.2024 у справі № 742/3129/21).

Зокрема судом встановлено, що спірний автомобіль ОСОБА_3 було придбано 10.08.2024, що підтверджується документами, наданими сервісним центром. У той же день відповідач сплатив адміністративний збір для отримання номерного знаку.

Із заявою про реєстрацію автомобіля відповідач звернувся 13.08.2024 уже як власник. Як свідчить подана ним заява від 13.08.2024, номерний знак автомобіля – НОМЕР_4 на відміну від попереднього НОМЕР_3 .

Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Указане фактично свідчить про те, що право власності на спірний автомобіль ОСОБА_3 набув до моменту його реєстрації 13.08.2024, а саме 10.08.2024, уклавши договір з ТОВ «ЮНІКАРС». На момент державної реєстрації транспортного засобу його вартість була сплачена у повному обсязі. Тобто надані копії розписок не можуть категорично свідчити про те, що спірний автомобіль придбано за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_3 у борг.

Суд також звертає увагу на те, що вартість придбаного автомобіля згідно договору від 10.08.2024 складала 20000,00 грн., що не потребує запозичення в загальному розмірі 9500 доларів США.

За таких обставин суд вважає, що презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована з огляду на не доведення відповідачем факту придбання спірного автомобіля за кошти, позичені ним у борг.

Щодо продажу спірного автомобіля проти волі позивача та використання коштів на потреби сім`ї.

У пункті 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Звернувшись до суду позивач посилалась на те, що після фактичного припинення сімейних відносин ОСОБА_3 залишив автомобіль собі та використовував його на власні потреби, а згодом продав без її згоди.

У свою чергу ОСОБА_3 указував на те, що спірний автомобіль було продано сторонами ще у період шлюбних відносин, оскільки він потребував грошей на лікування та інші потреби, таким чином вважає, що грошові кошти від продажу автомобіля були використані на потреби сім`ї.

Суд зазначає, що факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя, що узгоджується з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 158/2229/16, від 11.06.2025 у справі № 686/29950/23, від 29.01.2026 у справі № 756/12215/23).

На підтвердження таких обставин ОСОБА_3 надав медичну документацію щодо проходження ним лікування, в тому числі в умовах стаціонару та проведення оперативного втручання (т. 1 а.с. 145-152).

Однак такі документи, на думку суду, не свідчать про використання коштів від продажу майна в інтересах сім`ї.

Як встановлено судом, договір купівлі-продажу транспортного засобу з ОСОБА_4 було укладено 28.02.2025. Ціна договору зазначена у ньому – 420000,00 грн.

Суд звертає увагу на ту обставину, що автомобіль FORD FUSION, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 було продано матері відповідача, а реєстрація на нового власника проведена майже через місяць з моменту його продажу.

Також, 14.03.2026 автомобіль FORD FUSION, 2016 року випуску НОМЕР_4 було виставлено на продаж, про що свідчить надане представником позивача оголошення з веб-сайту продажу автомобілів. Згідно змісту оголошення продавець зазначає, що є 2 власником в Україні, що свідчить про продаж автомобіля саме відповідачем у той час, коли 28.02.2025 він формально проданий ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 209-210).

За таких обставин суд доходить висновку, що факт реального продажу та передачі ОСОБА_4 спірного автомобіля є сумнівним. Позивач не надав доказів оплати вартості лікування, для забезпечення якого, як він зазначив в ході допиту, він продав автомобіль.

Також він вказав, що продав автомобіль приблизно за 400000,00 грн. Однак у той же час ОСОБА_3 не зміг пояснити, чому у серпні 2024 року мати позичила йому значну суму коштів (близько 204950 грн. за курсом НБУ) а менше ніж через рік придбала у нього цей же автомобіль.

Тобто факт реального відчуження автомобіля новому власнику є сумнівним.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Суд вважає, що відсутність доказів на підтвердження вартості лікування в сукупності з обставинами формального відчуження автомобіля на користь матері відповідача та недоведеності проведених розрахунків (в тому числі щодо повернення частини боргу), свідчить, що потреба в реальному продажу автомобіля (з метою отримання грошових котів на лікування) була відсутня. За твердженнями ОСОБА_3 , на лікування він витратив 43-45 тисяч грн., що з урахуванням загальної вартості автомобіля в 450-470 грн. є достатньо незначною сумою з тим аби для покриття таких витрат здійснювати продаж автомобіля.

Єдині лише покази відповідача, допитаного в якості свідка в цій частині, не можуть бути достатніми та належними доказами відповідних обставин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

На підтвердження формальної перереєстрації спірного автомобіля на нового власника свідчить також і той факт, що для проведення оцінки транспортний засіб було надано відповідачем, такий автомобіль було оглянуто у м. Бориспіль, хоча, згідно показів ОСОБА_3 , його мати проживає в м. Одеса.

Щодо вартості спірного автомобіля.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

У даному випадку сторони доводили вартість спірного майна, надавши відповідні докази.

Так, до позовної заяви ОСОБА_1 додала висновок експерта від 23.07.2025 № 2508231, відповідно до якого середня ринкова ціна колісного транспортного засобу ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , станом на 23.07.2025 складає 604135,00 грн. (т. 1 а.с. 12-17).

Згідно зі змістом указаного висновку, оцінку КТЗ проведено без його огляду за наданим замовником ідентифікаційним номером.

У свою чергу, відповідач подав до суду звіт про незалежну оцінку від 25.11.2025, складену суб`єктом оціночної діяльності ПП «АВТО-ЕКСПРЕС».

Відповідно до висновку про вартість КТЗ, з урахуванням заяви оцінювача про усунення технічної помилки (т. 2 а.с. 103, 104), ринкова вартість автомобіля FORD FUSION, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , НОМЕР_4 складає 397770,00 грн. (т. 1 а.с. 102-122).

Правом на подання клопотання про призначення експертизи з метою визначення вартості спірного автомобіля в ході судового розгляду сторони не скористалися, відповідних клопотань не подали, у зв`язку із чим суд надає оцінку наявним у справі доказам щодо указаного питання.

Так, у висновку від 23.07.2025 середня ринкова ціна колісного транспортного засобу визначена в розмірі 604135,00 грн. У звіті від 25.11.2025 така вартість визначена в розмірі 609608,40 грн. Таким чином, фактично середня ринкова вартість транспортного засобу визначена на одному рівні.

Однак, оцінка в листопаді 2025 року була проведена з урахуванням огляду автомобіля. При цьому суб`єктом оціночної діяльності було застосовано відсоток додаткового зменшення вартості КТЗ, а саме: - експлуатація легкового автомобіля в режимі таксі (- 10 %); - відновлення кузовних складових ремонтом (- 10 %); - складові частини КТЗ вимагають ремонту (- 10 %).

З урахуванням проведеного дослідження, суб`єктом оціночної діяльності було визначено ринкову вартість автомобіля (С), із використанням формули: С=Сср х (1+(Гк/100) – (Дз/100)) ± Сдод (609608,40 х (1 + (3,0/100) – (37,75/100)) + 0).

Зокрема у розрахунок включено значення Дз (37,75) тобто відсоток додаткового зменшення вартості КТЗ де враховано експлуатацію легкового автомобіля в режимі таксі.

Однак, в межах даної справи суду не були надані докази того, що автомобіль FORD FUSION, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , НОМЕР_4 використовувався для надання послуг таксі.

Зокрема, у ОСОБА_4 (теперішнього власника) та ОСОБА_14 (особи, якій передано у користування спірний автомобіль) були витребувані докази щодо передачі автомобіля FORD FUSION, 2016 року випуску, в оренду з метою використання для надання послуг таксі, докази на підтвердження виконання умов такого договору, його страхування.

Однак такі докази не були надані в тому числі відповідачем, а тому понижуючий відсоток не міг бути застосований суб`єктом оціночної діяльності, у зв`язку із чим вартість спірного автомобіля визначається без застосування такого.

Виходячи із викладеного, вартість автомобіля FORD FUSION, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , НОМЕР_4 становить 458730,00 грн. (609608,40 х (1 + (3,0/100) – (27,75/100)) + 0) = 0,7525 х 609608,40).

Таким чином 1/2 вартості автомобіля FORD FUSION, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , яка має бути сплачена ОСОБА_1 в порядку поділу такого майна подружжя, складає 229365,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звернулась до суду через підсистему «Електронний суд» сплативши в загальному розмірі 3385,00 грн. судового збору (вимога про розірвання шлюбу (1211,20 * 0,8 = 968,96) + вимога про поділ майна (3020 * 0,8 = 2416)).

Враховуючи те, що вимога про поділ майна задоволена частково (на 76 %), з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в загальному розмірі 2804,00 грн. ((2416*76/100) = 1834,92 + 968,96).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, поділ майна – задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 01.02.2023 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 88.

У порядку поділу майна подружжя, стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) грошову компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля марки FORD, модель FUSION, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в сумі 229365,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2804,00 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.06.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП