Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №589/1306/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №589/1306/26

Провадження №2/592/2314/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючої судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Перев`язки К.А., представника позивача Сащука М.М., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

У С Т А Н О В И В:

Позиція сторін у справі.

ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Сащук М.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить зменшити розмір аліментів, що стягуються за судовим наказом Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2024 року №592/759/18525/23 на користь відповідачки на утримання їх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, а саме зменшити розмір аліментів на дітей у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що, позивач не в змозі сплачувати вказану суму аліментів, зважаючи на те, що у нього погіршився матеріальний стан, оскільки починаючи з січня 2025 року розмір середньої заробітної плати для працівника місцевості, де проживає позивач різко зріс з 11 572 грн. до 18 293 грн. та в подальшому продовжує збільшуватися протягом всього року. І в кінцевому результаті станом на січень 2026 року розмір середньої заробітної плати для працівника даної місцевості становить 26 630 грн і 1/3 частина від такої заробітної плати становить вже не 4000 грн., а 8 875,78 грн. Вважає, що фактичний розмір аліментів, що стягується з позивача у грошовому еквіваленті збільшився більше ніж у два рази. Стверджує, що позивач є безробітним, немає ані рухомого, ані нерухомого майна або грошових коштів, ні корпоративних прав чи коштів від інтелектуальної діяльності. Саме різке збільшення розміру середньої заробітної плати і фактичного розміру аліментів, в понад 2 рази суттєво відбувається на його майновому стані та унеможливлює їх належну оплату, а тому створилась заборгованість, що суперечить не тільки інтересам батька, а і його дітей в тому числі. Станом на лютий 2026 року борг позивача становить 46 341,97 грн., але не позивач не ухиляється від сплати аліментів і продовжує їх сплачувати , проте у тому розмірі, якій може собі дозволити з огляду на свій майновий стан – 4000 грн. Вказує, що розмір аліментів, встановлений рішенням суду у 2024 році, станом на зараз є несправедливим та зважаючи на його скрутне матеріальне становище, а також різке збільшення середньої заробітної плати, встановлює надмірне навантаження на позивача.

Від відповідачки надійшов відзив, де зазначено, що з позовними вимогами не згодна і просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем жодним чином не доведено будь-яких суттєвих причин, відповідно до яких суд має зменшити розмір аліментів на утримання двох його синів, а факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Від представника позивача-адвоката Сащук М.М. надійшла відповідь на відзив, якою на вимогах позову наполягає та просив задовольнити.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою Ковпаківського районного суду від 11.05.2026 року відкрито провадження розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням (виклику) сторін на 03 червня 2026 року.

Фактичні обставини справи, позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2 ст.51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.

Згідно з ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 24.05.2014 року, який було розірвано рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.02.2024 року.

Від даного шлюбу є діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2024 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.08.2022 року і до досягнення кожною дитиною свого повноліття.

Позивач є не працюючим, але працездатний, офіційно ніде не працює, але кожного місяця сплачує аліменти у розмірі 4 000 грн. на утримання двох дітей.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що у нього погіршився матеріальний стан, оскільки починаючи з січня 2025 року розмір середньої заробітної плати для працівника місцевості, де проживає позивач різко зріс з 11 572 грн. до 18 293 грн. та в подальшому продовжує збільшуватися протягом всього року. І в кінцевому результаті станом на січень 2026 року розмір середньої заробітної плати для працівника даної місцевості становить 26 630 грн і 1/3 частина від такої заробітної плати становить вже не 4000 грн., а 8 875,78 грн. Вважає, що фактичний розмір аліментів, що стягується з позивача у грошовому еквіваленті збільшився більше ніж у два рази, а тому вважає, що розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням суду підлягає зменшенню.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст. 182, 183, 184).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач як на підставу для зменшення розміру аліментів, присуджених судом до стягнення з нього на утримання дітей – є збільшення розміру середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не зміна його матеріального стану.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

З урахуванням викладеного, позивач має не лише зазначити про зміну матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини, відтак не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Твердження представника позивача, що він є непрацюючим і його матеріальне становище не відповідає середньому заробітку працівника даної місцевості не узгоджується з вимогами статті 195 СК України, яка визначає, шо нарахування аліментних зобов`язань особи, яка не працює, відбувається, виходячи з розміру середнього заробітку, встановленого органом статистики того регіону країни, де зареєстровано місце проживання платника. Мінімальний розмір аліментів для непрацюючої особи, так само, як і для працюючої, не повинен бути нижчим за гарантований Законом — тобто не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину певного віку. Якщо безробітна особа має неофіційний дохід, аліменти виплачуються у фіксованому розмірі.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що обставини позову не узгоджуються з вимогами ст. 192 СК України.

Зменшення розміру аліментів є правом суду, а не його обов`язком, виходячи з диспозиції ст. 192 СК України, тобто навіть за умови доведеності факту зміни матеріального стану платника аліментів, суд, який розглядає справу, може не задовольняти вимоги останнього про зменшення розміру аліментів, зважаючи на інші обставини справи, зокрема, у разі, якщо зменшення розміру аліментів не відповідатиме інтересам малолітніх дітей, які мають право на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/12, навіть при погіршенні матеріального стану платника аліментів у випадку, якщо аліменти стягуються у частці від його доходу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки зважаючи на те, що навіть, якщо його доходи зменшаться, частина доходу, з якої відраховуються розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання дитини, також зменшиться.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано.

Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, а саме його погіршення, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі. Крім того, стороною позивача в ході розгляду даного спору не надано суду переконливих доказів, які б вказували на вагомі підстави щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 10-13, 77-80, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 10.06.2026 року.

Суддя Галина КОРОЛЬОВА