Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №751/3440/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/3440/26 Головуючий у 1 інстанції Діденко А. О.

Провадження № 33/4823/550/26

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.122-4, ст.124, ст.36 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що 17 березня 2026 року, близько 17 год. 22 хв., у м. Чернігів, по вул. Жабинського, 2Д, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Arkana, д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого скоїв наїзд на перешкоду (стійка для фотоелементів). В результаті ДТП власнику стійки для фотоелементів завдано матеріальних збитків, осіб постраждалих немає. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.10.1 Правил дорожнього руху.

17 березня 2026 року, близько 17:22 год., у м. Чернігів, по вул. Жабинського, 2Д, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Arkana, д.н.з НОМЕР_1 , здійснюючи паркування на парковочне місце біля будинку по вул. Жабинського, 2Д, скоїв наїзд на стійку з фотоелементами, чим завдав їй механічні пошкодження, після чого не вжив жодних заходів повідомлення власників майна та, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце події, чим порушив п.2.10. «а» Правил дорожнього руху.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2026 року справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП, ст.124 КУпАП об`єднано в одне провадження.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Зазначає, що місцевий суд безпідставно дійшов висновку про залишення ним місця ДТП, так як він не скоював наїзд на перешкоду, що доводиться оглядом його автомобіля, на якому працівники поліції не виявили жодних пошкоджень, які б мали місце у разі наїзду на стійку із сигнальними світло відбивними елементами. Він не чув будь-яких ударів автомобілем та жодних порушень ПДР не вчиняв, тому після паркування пішов до квартири. ОСОБА_1 вказує, що відеозаписом з камери спостереження не підтверджується пошкодження перешкоди його автомобілем за обставин, зазначених у протоколах. Крім того, письмові показання свідка ОСОБА_3 не можна вважати належним та допустимим доказом, так як ця особа в судовому засіданні не допитувалась.

У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП, основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.

Згідно зі ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також, Пленум ВСУ в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Проте, зазначені вимоги судом першої інстанції виконано не в повному обсязі.

Адміністративна відповідальність за статтею 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом даного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення дорожнього руху та у сфері власності.

Об`єктивна сторона порушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Згідно з п.1.1 Правил дорожнього руху та відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлено єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил. Вимоги цього пункту означають, що знання Правил є обов`язковим для кожного учасника дорожнього руху, чітке виконання їх положень сприяє взаємній довірі та повазі, безпечному співіснуванню на дорозі всіх учасників дорожнього руху, будь-які відхилення від положень цих правил можуть привести до ДТП, заподіянню шкоди майну, здоров`ю та життю людей.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху та зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За змістом пункту 10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що перешкода для руху – нерухомий об`єкт у межах смуги рушу транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 627644 від 30.03.2026, ОСОБА_1 , 17 березня 2026 року, о 17 год. 22 хв., у місті Чернігів, по вул. Жабинського, 2Д, керуючи автомобілем Renault Arkana, д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого скоїв наїзд на перешкоду (стійка для фотоелементів). В результаті ДТП власнику стійки для фотоелементів завдано матеріальних збитків, осіб постраждалих немає, чим порушив п.10.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП (а.с.16).

Відповідно до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.03.2026, в ній відображені ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, стійка для фотоелементів, координати її розміщення, місце наїзду на перешкоду (а.с.17).

З переглянутого апеляційним судом відеозапису, зафіксованого стаціонарною камерою спостереження, убачається, що 17.03.2026 транспортний засіб Renault Arkana, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , починаючи рух припаркованого транспортного засобу, здійснив маневр, в ході якого було пошкоджено стійку із сигнальними світловідбивними елементами (або – стійка для фотоелементів, як цей предмет найменований у адміністративному протоколі).

Як слідує з письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , голови правління ОСББ «Жабинського 2Д», 22.03.2026 під час огляду прибудинкової території нею було виявлено, що стійка для фотоелементів від шлагбаума була повністю пошкоджена (приведена в неробочий стан). Під час перегляду відео з відеокамери встановлено, що 17.03.2026, близько 17 год. 20 хв. був здійснений наїзд на цю стійку автомобілем Renault Arkana, д.н.з. НОМЕР_1 , чим завдано матеріальної шкоди ОСББ. Водій залишив місце дорожньо-транспортної пригоди (а.с.3).

З протоколу огляду транспортного засобу від 30.03.2026 убачається, що під час проведення зовнішнього огляду автомобіля Renault Arkana, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , механічних пошкоджень на автомобілі не виявлено (а.с.20).

Також із відтвореного відеозапису, зафіксованого стаціонарною камерою спостереження, та схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.03.2026, слідує, що стійка із сигнальними світловідбивними елементами (стійка для фотоелементів) встановлена безпосередньо у межах території паркувального майданчика, а саме на смузі, що розділяє два паркомісця, тобто у місці, призначеному для маневрування, заїзду на паркування транспортних засобів. Конструкція розташована впритул до тротуару, є невисокою та невеликих об`ємів, створюючи штучну та незаконну перешкоду для користування паркомісцями та суперечить вимогам Правил дорожнього руху. Тобто, сама по собі конструкція не є елементом дорожньої інфраструктури, не призначена для організації дорожнього руху та не може вважатися «перешкодою для руху» в розумінні п.1.10 Правил дорожнього руху.

Перебування будь-якої металевої або пластикової конструкції безпосередньо у межах паркомісць не відповідає їх функціональному призначенню, так як паркувальні місця призначені виключно для розміщення транспортних засобів та здійснення маневру паркування. Встановлення сторонніх конструкцій на межі двох паркомісць фактично створює штучну перешкоду для користування парковкою, ускладнює можливість безперешкодного маневрування транспортних засобі під час руху.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що ця конструкція встановлена на підставі відповідних дозвільних документів від органів місцевого самоврядування або балансоутримувача, тому вона не може вважатися законною перешкодою.

Виходячи із тих обставин, які зафіксовані в матеріалах справи, та які узгоджуються між собою, апеляційний суд погоджується з твердженнями апелянта, що ним не було допущено порушення п.10.1 Правил дорожнього руху, що підтверджується сукупністю досліджених доказів.

При цьому водій автомобіля Renault Arkana, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , був вправі розраховувати, що учасники дорожнього руху та інші особи будуть дотримуватись вимог Правил дорожнього руху, зокрема, пунктів 1.4, 1.5, відповідно до яких кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Апеляційний суд, звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які у своїй сукупності безумовно свідчили б, що ОСОБА_1 не виконав вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, що і стало причиною вищевказаної ДТП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 627637 від 30.03.2026 слідує, що ОСОБА_1 , 17 березня 2026 року, о 17 год. 22 хв., у місті Чернігів, по вул. Жабинського, 2Д, керуючи автомобілем Renault Arkana, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи паркування на парковочне місце біля будинку на вул. Жабинського, 2Д, скоїв наїзд на стійку з фотоелементами, чим завдав їй механічні пошкодження, після чого не вжив жодних заходів повідомлення власників майна та, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце події, чим порушив п.2.10. «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.122-4 КУпАП (а.с.2).

Диспозиція ст.122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Причетні до дорожньо-транспортної пригоди особи зобов`язані залишатися на місці пригоди. Залишення місця події є порушенням лише тоді, коли водій був зобов`язаний виконати певні дії, передбачені правилами при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо самого факту порушення Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження, серед іншого, майна, не встановлено, то в діях водія відсутній і склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.122-4 КУпАП.

Як встановлено апеляційним судом, з підстав зазначених вище, дорожньо-транспортна пригода сталась не з вини водія ОСОБА_1 , тому в його діях також відсутній і склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.122-4 КУпАП.

У відповідності до ст.7 КУпАП, ст.62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на те, що згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративне правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відтак, ураховуючи викладене, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження в справі - закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4, ст.124 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддяВ. М. Заболотний