Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №766/9772/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/9772/26

н/п 1-кп/766/3933/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 16.05.2026 під № 12026232080000078 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, неповнолітніх утриманців не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

раніше судимого:

- вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 04.08.2025 за ч. 2 ст. 342 КК України до штрафу в розмірі 25 500 гривень;

- у вчиненні кримінального правопорушення (проступку),

передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в:

І. Встановлені судом обставини (встановлені органом досудового розслідування), які не оспорюються учасниками судового провадження

ОСОБА_2 15.05.2026 близько 23:30 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в кімнаті будинку АДРЕСА_3 , у ході раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_3 , з якою він перебував у сімейних відносинах у розумінні п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», переслідуючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс потерпілій ОСОБА_3 один удар правою долонею по лівій щоці та схопив руками потерпілу за обидві руки в ділянці біцепсів, в результаті чого спричинив останній легкі тілесні ушкодження.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження

Прокурор звернулася до суду із обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, та з клопотанням про розгляд кримінального провадження в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

До вказаного обвинувального акту відносно ОСОБА_2 долучена письмова заява обвинуваченого, що складена у присутності захисника ОСОБА_4 , відповідно до якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні без його участі.

Також до обвинувального акту долучена і відповідна заява потерпілої ОСОБА_3 , яка не заперечувала проти розгляду провадження в спрощеному порядку, не оспорюючи фактичні обставини справи.

ІІІ. Процесуальні дії суду

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, суд вважає за можливе провести розгляд обвинувального акту щодо вчинення проступку у спрощеному провадженні в порядку ст. 382 КПК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та без фіксування за допомогою технічних засобів в порядку, визначеному ч. 4 ст. 107 КПК України.

IV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обвинувачений свою вину визнав в повному об`ємі, жодних перешкод під час досудового розслідування не чинив, не намагався уникнути відповідальності, а тому до обставин, що пом`якшують покарання суд відносить повне визнання своєї вини та щире каяття.

Оцінюючи наявність обставин, що обтяжують покарання, суд погоджується з твердженням сторони обвинувачення про те, що з огляду на вчинення проступку відносно особи, з якою винний перебував у сімейний відносинах, при цьому перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, обґрунтованим є твердження про наявність таких обтяжуючих обставин як вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, а також вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

V. Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності притягувався та має непогашену судимість, оскільки вирок суду, за яким призначено покарання у виді штрафу не виконано, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, інвалідності не має, кримінальне правопорушення вчинив щодо особи, з якою перебував у сімейних відносинах.

З огляду на наведене, хоча і враховуючи відсутність відомостей щодо офіційних джерел доходів обвинуваченого, а також вчинення проступку за наявності двох обтяжуючих обставин, наявність непогашеної судимості, тоді як покарання пов`язане з обов`язковим залученням до виконання безоплатних суспільно корисних робіт в умовах активних бойових дій та території Херсонської територіальної громади є неможливим або виконання виправних робіт за відсутності постійного місця роботи на переконання суду будуть такими, що не відповідатиме особі обвинуваченого. Таким чином суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання пов`язане саме з грошовим стягненням, що відповідатиме цілям кримінального покарання та сприятиме виправленню обвинуваченого, буде достатнім для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Оцінюючи необхідність застосування щодо ОСОБА_2 обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, суд враховує наступне. Так, відповідно до постанови об`єднаної палати ККС від 12.02.2020 у справі № 453/225/19 Верховний Суд вказав, що встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов`язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Водночас згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону фізичне насильство визначено як форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Крім того, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) в сімейних або близьких відносинах (п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК).

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а саме: в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження колишній співмешканці ОСОБА_3 , а тому обставиною, що обтяжує його покарання, було визначено вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою обвинувачений перебував у сімейних відносинах.

Тобто ОСОБА_2 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, ця обставина була визнана обтяжуючою та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.

Відповідні позиції Верховний Суд висловив, зокрема, у постановах від 12.02.2025 (справа № 279/50/22, провадження № 51-5415км24), від 02.04.2025 (справа № 727/6730/24, провадження № 51-64км25), від 24.09.2025 (справа № 393/541/24)

Так відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України, відповідно до якої в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

Оскільки обвинувачений раніше притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення психологічного та фізичного насильства щодо потерпілої, з огляду на систематичність раніше вчинюваних протиправних дій щодо потерпілої, суд вважає за доцільне застосувати щодо ОСОБА_2 обов`язок щодо проходження програми для кривдників, що матиме виховний вплив на обвинуваченого та подальшу стабілізацію його поведінки по відношенню до потерпілої, а також формування відповідних навичок у разі необхідності урегулювання складних життєвих обставин.

Оскільки ОСОБА_2 вчинив нове кримінальне правопорушення, маючи невиконане покарання у виді штрафу за попереднім вироком суду, застосуванню при визначенні остаточної міри покарання підлягають правила, передбачені ч. 1 ст. 71 КК України, відповідно до яких якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання (п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України).

Керуючись ст. ст. 100, 373-376, 382 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

2. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 04.08.2025 і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі п`ятисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 26 350 (двадцять шість тисяч триста п`ятдесят) гривень.

3. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_2 для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

4. Речові докази:

- оптичний диск в конверті білого кольору – залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень, визначених ч. 1 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно направити учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1