Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №507/2692/25 — Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/2692/25

Провадження № 2/507/402/2026

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дюдюна О.В.,

при секретарі судового засідання Демовської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

24 грудня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 104054022 від 04.05.2023 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем. Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн., а останній зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і строки, визначені договором. Договір був укладений в електронній формі та підписаний сторонами за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 27.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 102-МЛ/Т, відповідно до якого, на підставі положень глави 47 ЦК України та ст. 512 ЦК України, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104054022 від 04.05.2023 року. Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 19 200 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

26.02.2026 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Любашівського районного суду Одеської області із заявою про перегляд заочного рішення. Заяву обґрунтовано тим, що на момент розгляду справи в суді відповідач не отримував судову повістку про дату та час розгляду справи в суді за місцем свого проживання. Із рішенням не згоден, оскільки вважає суму заборгованості завищеною, зокрема в частині нарахованих процентів, штрафів та інших платежів.

Відповідач ОСОБА_1 18.03.2026 року подав пояснення щодо заяви про перегляд заочного рішення від 04.02.2026, просив скасувати його та призначити справу до розгляду в загальному порядку, зазначивши про неспівмірність нарахованих процентів, платежів і витрат із сумою кредиту.

08.04.2026 року подав заперечення на позов, вказавши, що кредитний договір не укладався, кошти не отримував у власне користування, а можливе їх надходження на картку є результатом дій третіх осіб, які могли використати персональні дані; також послався на звернення до правоохоронних органів щодо шахрайства.

15.04. 2026 року подав заперечення на відповідь позивача, де повторно зазначив про відсутність реєстрації на сайті кредитодавця, непідтвердження БМБ-кодами та відсутність волевиявлення, а також вказав на відсутність технічних доказів укладення договору (ІР-адрес, пристроїв, геолокації); додатково наголосив, що кошти не перебували у його розпорядженні

17.04.2026 року подав відзив та клопотання про витребування доказів, у яких просив відмовити у позові, посилався на відсутність укладення договору, можливе шахрайське використання даних, та просив витребувати у позивача дані щодо ідентифікації осоои, ІР- адреси, логін входу, підтвердження підписання договору та рух коштів.

14.05.2026 року подав до суду заперечення, в якому зазначив, що не укладав кредитний договір №104054022 від 04.05.2023 та не підтверджував його укладення. Також вказав, що згідно з банківською випискою по картці № НОМЕР_1 за період 01.05.2023-31.05.2023 01.05.2023 були операції: зарахування 20,00 грн (16:18), 30,00 грн (16:20), списання 2 523,00 гри (16:20); 03.05.2023 - зарахування 550,00 грн (20:08), 1 000,00 грн (20:08), 2 500,00 грн (19:33), 2 000,00 грн (20:25), 2 000,00 грн (21:23), 100,00 грн (21:21), 100,00 грн (21:13), 50,00 грн (21:21), 50,00 грн (21:34), 50,00 грн (21:45), а також списання 2 090,07 грн (21:20), 2 038,38 грн (21:26), 2 572,70 грн (20:31), 1 062,54 грн (22:36), 1 062,54 грн (22:43), 555,96 грн (20:33); 04.05.2023 - зарахування 1 000,00 грн (17:09), 1 010,00 грн (17:17), 2 000,00 грн (1 /:31), 2 000,00 грн (18.34), 12 000,00 грн (18:58), 2 000,00 грн (19:03), 9 500,00 грн (19:03), 5 000,00 грн (19:16), 2 000,00 грн (19:12), 1 000,00 грн (20:35), 2 500,00 грн (20:41), 2 000,00 грн (20:45), а також списання 1 010,01 грн (17:28), 200,00 грн (18:35), 35 800,00 грн (21:04); 19.05.2023 - списання 3,03 грн (14:50); 22 05 2023 - списання 10,09 грн (10:03) та 10,09 грн (10:03); 29.05.2023 - списання 3,03 грн (18:30), 31.05.2023 - зарахування 13 000,00 грн (11:23) та списання 13 000,00 грн (11:21), і зазначив, що кошти не перебували у його фактичному користуванні, а операції свідчать про можливе стороннє втручання в рахунок та шахрайське використання персональних даних.

Представник позивача ОСОБА_2 02.04.2026 року надав суду відповідь на додаткові пояснення відповідача, в якій зазначив, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими. Вказує, що між сторонами був укладений кредитний договір №104054022 від 04.05.2023, за яким відповідач отримав 5000 грн кредитних коштів та погодився з умовами щодо сплати процентів і комісії. Позивач зазначає, що відповідач не здійснив жодного платежу за договором, v зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 19 200 грн, з яких 5000 грн становить тіло кредиту, 500 грн комісія та 13 700 грн проценти. Наголошує, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» нові нарахування не проводились. Також позивач зазначає, що під час воєнного стану законодавством заборонено нарахування штрафних санкцій, однак не заборонено нарахування процентів за користування кредитом, а тому заявлені до стягнення суми є правомірними. Крім того, позивач вказує, що твердження відповідача про наявність заборгованості у розмірі понад 32 000 грн не відповідає дійсності. Б зв`язку з цим просить суд врахувати подані пояснення, задовольнити позов у повному обсязі, додаткові пояснення відповідача залишити без розгляду та розглянути справу за відсутності представника позивача

05.04.2026 року представник позивача у відповіді на заперечення зазначив, що кредитний договір №104054022 від 04.05.2023 був укладений відповідачем в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора (SMS-коду), а саме Z78327, та є чинним і обов`язковим до виконання. Вказує, що відповідач пройшов ідентифікацію на сайті ТОВ «Мілоан», подав анкету-заяву з персональними даними та зареєстрував банківську картку. На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок відповідача 5000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №64109616 від 04.05.2023 року. Також зазначає, що відповідач не надав належних доказів неотримання коштів чи шахрайських дій третіх осіб, а його заперечення є припущеннями без належного підтвердження. У зв`язку з цим просить суд врахувати подані пояснення та задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості у повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін (а.с.40).

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 04.05.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 104054022, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн., а відповідач зобов?язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Договір укладено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором "Z78327". (ас. 8-13)

27.07.2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104054022 від 04.05.2023 року. (а.с. 19-22)

Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 104054022 становить 19200 грн., з яких: 5000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13700 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 500 - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відповідно до Договору факторингу набуло право вимоги до відповідача за договором № 103002914 від 20 лютого 2023 року.

В судовому засіданні встановлено, що 04.05.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 104054022.

Відповідно до п. 1.2 Договору про споживчий кредит №104054022 від 04.05.2023 року, відповідачу було надано кредит у розмірі 5000,00 грн. Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надано строком на 97 днів, починаючи з 04.05.2023 року. Відповідно до п.п. 1.3.1 Договору пільговий період користування кредитом становить 7 днів та триває до 11.05.2023 року. Відповідно до п.п. 1.3.2 Договору поточний період становить 90 днів та закінчується 09.08.2023 року, що є датою остаточного погашення заборгованості. Відповідно до п. 1.4 Договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти у рекомендовану дату платежу 11.05.2023 року, але не пізніше 09.08.2023 року. Відповідно до п.п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту становить 500,00 грн, що складає 10% від суми кредиту. Відповідно до п.п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом у пільговий період нараховуються за ставкою 1% на день від фактичного залишку заборгованості та складають 350,00 грн. Відповідно до п.п. 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом у поточний період нараховуються за стандартною процентною ставкою 3% на день від фактичного залишку кредиту та становлять 13 500,00 грн. Відповідно до п. 1.5 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 19 350,00 грн, з яких 5 000,00 грн є тілом кредиту, а 14 350,00 грн складають загальні витрати за кредитом. Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти були надані позичальнику безготівково шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_2 *39. Відповідно до п.п. 2.4.1 Договору закінчення поточного періоду призводить до прострочення виконання грошових зобов`язань позичальником. Відповідно до п. 4.1 Договору у разі прострочення виконання зобов`язань кредитодавець має право вимагати сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання. Відповідно до п. 4.2 Договору кредитодавець має право нараховувати проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі стандартної процентної ставки, визначеної п.п. 1.5.3 Договору. Відповідно до п. 6.2 Договору він був укладений в електронній формі шляхом підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом). Відповідно до п. 6.7 Договору ідентифікація та верифікація позичальника здійснювалася через систему BankID НБУ. Відповідно до п.п. 3.2.6 Договору кредитодавець мав право відступити право вимоги за договором третім особам без отримання згоди позичальника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором № 104054022 від 04.05.2023 року складає 19200 грн., з яких: 5000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13700 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 500 - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Відповідно до п. 2 Паспорта споживчого кредиту №104054022 від 04.05.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було погоджено основні умови кредитування, а саме надання кредиту у сумі 5000,00 грн строком на 97 днів, з яких пільговий період становив 7 днів, а поточний період 90 днів.

Відповідно до п. 3 Паспорта споживчого кредиту процентна ставка за користування кредитом у межах пільгового періоду становила 1,00 % за кожен день користування кредитом, а стандартна процентна ставка, яка застосовувалася протягом поточного періоду, становила 3,00 % за кожен день користування кредитом. Також сторонами було погоджено сплату одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 500,00 грн, що становить 10 % від суми кредиту.

Відповідно до Анкети-заяви на кредит №104054022, створеної 01.05.2023 року, відповідач звернувся до ТОВ «Мілоан» із заявою про отримання кредиту у розмірі 5000,00 грн строком на 7 днів, а дата повернення кредиту була визначена 11.05.2023 року.

Відповідно до довідки ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 року договір про споживчий кредит №104054022 від 04.05.2023 року був підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z78327, який 04.05.2023 року о 19:16:04 було направлено на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , зазначений відповідачем під час оформлення кредиту.

Відповідно до Анкети-заяви на кредит №104054022 відповідачем при укладенні кредитного договору були зазначені його персональні дані, зокрема РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_5 , дата народження, номер мобільного телефону, адреса реєстрації та проживання, а також інші відомості, необхідні для проведення його ідентифікації як позичальника.

Зазначення відповідачем власних персональних даних та використання належного йому номера мобільного телефону свідчить про вчинення ним дій, спрямованих на укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Таким чином відповідач погодився на умови передбаченні договором.

У зв`язку з чим суд критично оцінює доводи відповідача про те, що він не укладав кредитний договір та не отримував кредитні кошти.

Відповідно до п. 6.7 Договору ідентифікація та верифікація позичальника здійснювалася через систему BankID НБУ, що передбачає підтвердження особи шляхом використання її банківських даних.

Також відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надавалися безготівково шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_6 . При цьому сам відповідач у своїх поясненнях посилається на виписку за банківською карткою № НОМЕР_7 та підтверджує наявність зарахування на неї 04.05.2023 року о 19:16 годині грошових коштів у розмірі 5000 грн., тобто саме в той час, коли був підписаний кредитний договір одноразовим ідентифікатором.

Посилання відповідача на можливе шахрайське використання його персональних даних суд вважає припущеннями, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин суду не надано. Сам факт звернення до правоохоронних органів не підтверджує факту вчинення шахрайських дій третіми особами та не спростовує укладення відповідачем кредитного договору.

Більше того, зазначення при оформленні кредиту повного комплексу персональних даних відповідача, проходження процедури ідентифікації та верифікації через систему BankID НБУ, використання належного відповідачу номера мобільного телефону для отримання одноразового ідентифікатора, а також зарахування кредитних коштів на банківську картку відповідача у своїй сукупності свідчать про вчинення саме відповідачем дій, спрямованих на укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що факт укладення між сторонами договору про споживчий кредит №104054022 від 04.05.2023 року, а також факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5000 грн. знайшли своє належне підтвердження матеріалами справи, а тому доводи відповідача про відсутність кредитних зобов`язань є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, інших доказів щодо спростування доводів позивача, відповідачем не надано.

Посилання заявника на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд оцінює критично та вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Дійсно, з матеріалів цивільної справи вбачається, що поштові відправлення, адресовані відповідачу ОСОБА_1 , останнім не були отримані. Разом із тим, судом було вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Так, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, судові виклики та повідомлення надсилалися відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання. Крім того, на офіційному вебсайті судової влади України було розміщено оголошення про виклик відповідача із зазначенням дати, часу та місця судового розгляду справи.

Сам по собі факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції не свідчить про неналежне повідомлення його про розгляд справи, якщо судом були виконані всі передбачені законом дії щодо виклику учасника процесу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а тому доводи заяви в цій частині є безпідставними.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві просив відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 8000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами другою-четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат необхідно:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надало договір від 01.07.2025 року про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням "Апологет", акт наданих послуг, детальний опис наданих послуг до акту. Сума наданих послуг складає 8000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у статтях 137, 141 ЦПК України критерії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, яка не є унікальною, виходячи з принципів співмірності, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню 5000 грн. витрат на правничу допомогу в суді.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 41529 позивач сплатив 2422 грн. 40 коп. судового збору. (а.с.1)

Вимоги позивача задоволені повністю, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного , керуючись ст.133, 141, 258-259, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 104054022 від 04.05.2023 року у розмірі 19200 грн., судовий збір в розмірі 2422 грн.40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія`Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, ЄДРПОУ: 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: О.В. Дюдюн