Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №947/19588/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/19588/26

Провадження № 3/947/2050/26

09.06.2026 року м. Одеса

Cуддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 655605 від 02.05.2026 року) –

ВСТАНОВИВ:

02.05.2026 року о 21:35 год., за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, біля будинку № 53, водій ОСОБА_1 (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував електричним самокатом, без державного номерного знаку у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «DRAGER ALCOTEST» відповідно до якого у останнього виявлено 0,64 %о (проміле) алкоголю.

За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.9 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти протоколу про адміністративне правопорушення та проси суд закрити провадження у справі, у зв`язку відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.139 КУпАП. Від послуг захисника ОСОБА_2 відмовився, наполягав на захисті своїх прав та інтересів самостійно.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінюючи їх у сукупності, виходить з того, що для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП необхідним є встановлення сукупності юридично значущих обставин, а саме - факту керування транспортним засобом, перебування водія з ознаками алкогольного сп`яніння, а також підтвердження цього належними та допустимими доказами, передбаченими ст.251 КУпАП.

Суд відзначає, що згідно з позицією Верховного Суду у справі №127/5920/22 від 15.03.2023 року, сам факт руху електросамоката як засобу індивідуальної мобільності є використанням джерела підвищеної небезпеки, а тому кваліфікація транспортного засобу як механічного або немеханічного значення не має для застосування ст.130 КУпАП.

Оцінивши всі наявні докази відповідно до ст.252 КУпАП у їх взаємозв`язку та сукупності, суд приходить до однозначного висновку, що вина особи, що притягується до адміністративної відповідальностіу вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повною, підтвердженою та доведеною.

Суд при накладенні адміністративного стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст.121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України).

Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій - четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер, і в вузькому - механічний транспортний засіб.

У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанції зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Окрім того, відповідно до Закону України №2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортний засіб, а не лише механічних транспортних засів.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються не виключно відеозаписом, а також протоколом, актом огляду, поясненнями, технічними документами, іншими матеріалами справи.

З відеозаписів убачається, що працівники поліції здійснювали переслідування особи, яка рухалася на електросамокаті, після чого зупинили саме ОСОБА_1 біля цього електросамоката. Сукупність цих обставин, у поєднанні з протоколом серії ЕПР1 №655605 від 02.05.2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та результатом огляду за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, є достатньою для висновку про факт керування транспортним засобом.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортний засіб, якщо водій порушив Правила дорожнього руху; ч.3 цієї статті зобов`язує поліцейського повідомити конкретну причину зупинення. Сам по собі довід про те, що причина зупинки не була сформульована у бажаний для ОСОБА_1 спосіб, не свідчить про незаконність усіх подальших процесуальних дій та не спростовує факту керування у стані алкогольного сп`яніння.

Не заслуговують на увагу і твердження про те, що електросамокат не є транспортним засобом для цілей застосування ст.130 КУпАП. Пункт 1.10 Правил дорожнього руху визначає транспортний засіб як пристрій, призначений для перевезення людей і/або вантажу. Ч.1 ст.130 КУпАП встановлює відповідальність саме за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а не лише механічними транспортними засобами. Тому віднесення електросамоката до механічних чи немеханічних транспортних засобів не має вирішального значення для кваліфікації дій особи за ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання на відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія також не спростовує складу правопорушення. Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є особа, яка фактично керує транспортним засобом у стані сп`яніння. Наявність або відсутність посвідчення водія не виключає факту керування і не усуває суспільної небезпечності такого діяння. Навпаки, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідного права, може мати самостійне правове значення, однак не виключає відповідальності за ст.130 КУпАП.

Доводи щодо неможливості застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами також є безпідставними. Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає штраф з позбавленням права керування транспортними засобами на визначений законом строк. Суд не вправі довільно змінювати вид адміністративного стягнення, прямо передбачений санкцією статті. Питання про те, чи отримувала особа посвідчення водія, не змінює імперативного характеру санкції ч.1 ст.130 КУпАП та не є підставою для незастосування додаткового стягнення.

Аргументи, про порушення прав ОСОБА_1 під час складання протоколу суд також вважає необґрунтованими. Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката та виступати рідною мовою. Разом з тим реалізація зазначених прав не означає, що участь захисника під час складання кожного протоколу є безумовно обов`язковою умовою допустимості такого протоколу.

При цьому ОСОБА_1 у судовому засіданні був обізнаний зі змістом протоколу, мав можливість висловити свою позицію, заявити клопотання, надати пояснення, користуватися правничою допомогою, а також фактично скористався правом на захист шляхом подання письмових заперечень через адвоката. Отже, право на захист було забезпечене, а доводи про істотне порушення ст.268 КУпАП мають формальний характер і не свідчать про недопустимість доказів.

Твердження про те, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, тимчасово переміщеною особою, був наляканий та не розумів значення своїх дій, не спростовують факту вчинення правопорушення. Відповідно до ст.12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент події 02.05.2026 року досяг віку адміністративної відповідальності, тому є належним суб`єктом адміністративного правопорушення.

Щодо тверджень про відсутність ознак алкогольного сп`яніння суд зазначає, що для кваліфікації дій за ч.1 ст.130 КУпАП визначальним є не суб`єктивне візуальне сприйняття поведінки особи на відеозаписі, а належно зафіксований результат огляду на стан сп`яніння. Огляд ОСОБА_1 проведено за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, результат огляду становив 0,64 проміле, що перевищує допустимий показник. Інструкція, затверджена наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року, визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Доводи щодо розбіжності між оголошеним на відеозаписі результатом 0,68 проміле та результатом, зазначеним у чеку й акті огляду 0,64 проміле, не свідчать про недопустимість доказу. Процесуально значущим є результат, зафіксований у відповідному акті огляду та роздруківці технічного засобу, а не усне формулювання поліцейського на відеозаписі. Наведена розбіжність не змінює правового висновку, оскільки обидва показники перевищують допустиму норму та підтверджують перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Також не є підставою для закриття провадження посилання на відсутність у матеріалах справи копій сертифіката відповідності, свідоцтва про повірку чи інших документів щодо технічного засобу. Відсутність таких копій у матеріалах справи сама по собі не доводить несправність приладу, неправильність проведення огляду або недостовірність його результату. Стороною захисту не надано жодних об`єктивних даних, які б свідчили про технічну несправність Drager Alcotest 7510, порушення порядку його застосування або недійсність результату огляду.

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 не заперечував проходження огляду, не наполягав на проведенні огляду у закладі охорони здоров`я у порядку, передбаченому ст.266 КУпАП, та не надав доказів, які б ставили під сумнів достовірність результату огляду. За таких обставин твердження про недопустимість результату тестування мають характер припущень.

Доводи про недоліки протоколу серії ЕПР1 №655605 від 02.05.2026 року також не спростовують вини ОСОБА_1 . Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, що передбачає відповідальність, та інші необхідні відомості. Наявний у справі протокол містить істотні дані, необхідні для розгляду справи: дату, час, місце події, особу правопорушника, суть порушення, посилання на п.2.9(а) ПДР України та ч.1 ст.130 КУпАП. Формальні зауваження захисту щодо окремих реквізитів протоколу не нівелюють його доказового значення у сукупності з іншими матеріалами.

Посилання на відсутність свідків чи потерпілих у протоколі також не має вирішального значення, оскільки огляд на стан сп`яніння проводився із застосуванням технічного засобу та за умов відеофіксації. КУпАП не встановлює, що відсутність свідків у кожному випадку автоматично тягне недопустимість протоколу або закриття провадження, якщо обставини правопорушення підтверджуються іншими належними доказами.

Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінивши докази відповідно до ст.252 КУпАП за внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи, суд доходить висновку, що доводи ОСОБА_1 спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності, однак не спростовують встановлених судом фактичних обставин.

Таким чином, факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, факт перебування його у стані алкогольного сп`яніння, а також порушення ним п.2.9(а) Правил дорожнього руху підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, роздруківкою результату огляду з Drager Alcotest 7510, відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та іншими матеріалами справи.

За таких обставин суд вважає доводи ОСОБА_1 необґрунтованими, такими, що не спростовують події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим підстави для закриття провадження у справі за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП відсутні.

Враховуючи викладене, а також ступінь небезпеки, викликану тим, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі, суд вважає, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір», судовий збір стягується із особи, яка притягується до адміністративної відповідальностіу разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, ч.1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.