Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №757/47187/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47187/25-ц

пр. № 2-5491/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Печерської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини, позбавлення батьків батьківських прав та стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач Печерська районна в м. Києві державна адміністрація звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 ; позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з матері ОСОБА_1 аліменти на користь її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що Комісією у складі представників Служби у справах дітей та сім`ї, СЮП ВПІ Печерського УП ГУНП та Печерського районного центру соціальних служб за результатами виїзду за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що малолітні діти перебувають у занедбаному стані, в антисанітарних умовах квартири, без сезонного одягу, з педикульозом, не відвідують садочок, а матір ОСОБА_1 та її співмешканець ОСОБА_3 постійно вживають алкоголь та марихуану.

За результатами оцінки рівня безпеки дітей визнано небезпечним. Відносно матері неодноразово складалися адміністративні протоколи за ст. 184 КУпАП. 09 квітня 2025 року Печерською РДА видано розпорядження № 147 «Про відібрання дітей» у зв`язку з безпосередньою загрозою їхньому життю та здоров`ю.

Таким чином, позивач в особі Печерська районна в м. Києві державна адміністрація змушений був звернутися до суду із зазначеним позовом.

Відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

25 вересня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2025 року, вказану справу було розподілено та передано судді Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л. 01 жовтня 2025 року.

02 жовтня 2025 року ухвалою судді відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

03 березня 2026 року на підставі розпорядження № 70, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2026 року, головуючим суддею визначено Литвинову І.В.

15 квітня 2026 року ухвалою суду, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки представника позивача, долучено до матеріалів справи відповідь Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сім`ї від 11 березня 2026 року за № 069/018-136 щодо відвідування батьками ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та копію постанови Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року у справі № 757/18000/25-п.

15 квітня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

19 травня 2026 року у відповідь на запит, судом було направлено копію постанови Печерського районного суду м. Києва № 757/18000/25-п від 06 червня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

03 червня 2026 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, позов підтримує і просить задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, з урахуванням раніше поданої заяви, в якій позовні вимоги підтримував та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач не з`явилася у судове засідання, повідомлялася належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві. Заяви по суті або з процесуальних питань не надходили до суду.

За пунктом 2 частини сьомої ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Таким чином, відповідач вважається належно повідомленим про розгляд даної справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подала.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі заочного рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

III. Фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_2 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , що посвідчено свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 06 вересня 2019 року, актовий запис 4184, виданого Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві /а.с. 10/.

07 квітня 2025 року до Печерського УП ГУ НП у м. Києві надійшло повідомлення (ЖЄО № 12827 від 07 квітня 2025 року) від ОСОБА_7 , який проживає: АДРЕСА_2 , про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив можливі неправомірні дії відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та їх спільної малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Будучи опитаною, ОСОБА_1 повідомила, що дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із ОСОБА_3 , котрі не перебувають в офіційному шлюбі, спільною малолітньою донькою ОСОБА_8 , 2025 року народження та своєю малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 повідомила що між нею та ОСОБА_3 систематично виникають конфліктні ситуації, котрі відбуваються в присутності їхніх дітей. Також ОСОБА_1 , зазначила, що остання часто розпиває слабоалкогольні та алкогольні напої. Зі слів ОСОБА_3 , останній також час від часу розпиває слабоалкогольні та алкогольні напої, що підтверджується листом начальника СЮП ВП Печерського УП ГУНП у м. Києві Дем`яненком В. від 08 квітня 2025 року за № 105/38/243, скерованого в подальшому начальнику ССДС Печерської районної у м. Києві Кравчук О., директору Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб ОСОБА_9 , начальнику управління Соціального захисту та ветеранської підтримки Печерської районної у м. Києві державної адміністрації Мозговій О. для взяття до уваги та вжиття заходів реагування в межах кожного компетенції /а.с. 20/.

09 квітня 2025 року Комісією у складі представника Служби у справах дітей та сім`ї, СЮП ВП Печерського УП ГУНП в місті Києві та Печерського районного в місті Києві центру соціальних служб здійснено спільний вихід за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час візиту з`ясовано, що малолітні діти знаходяться в занедбаному стані, у ОСОБА_10 педикульоз, сезонним одягом не забезпечені. Постільна білизна брудна, квартира в антисанітарному стані, скрізь розкидані речі, брудно, домашні меблі непридатні для використання. Зі слів матері, донька ОСОБА_2 садочок не відвідувала жодного разу, в свою чергу малолітня повідомила, що хотіла б відвідувати садочок, також остання повідомила про те, що боїться співмешканця матері ОСОБА_3 .

Під час бесіди з матір`ю дітей та її співмешканцем з`ясовано, що вони часто розпивають слабоалкогольні та алкогольні напої, систематично виникають конфліктні ситуації, при яких присутні малолітні діти. Зі слів ОСОБА_1 , остання вживає марихуану. Все це складає безпосередню загрозу життю та здоров`ю дітей.

За результатом проведення оцінки рівня безпеки дітей визначено - дуже небезпечно, що підтверджується актами проведення оцінки рівня безпеки дитини та обстеження умов проживання /а.с. 14-18, 19/.

За інформацією, СЮП ВП Печерського УП ГУНП в місті Києві відносно ОСОБА_1 неодноразово складались адміністративні матеріали по притягненню матері дитини до адміністративної відповідальності передбаченою статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення /а.с. 13/.

09 квітня 2025 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 147 «Про відібрання дітей», у зв`язку із безпосередньою загрозою життю та здоров`ю дітей.

Дітей влаштовано до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1» відповідно зазначеного розпорядження.

Відповідно до інформації, зазначеної в листі Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сім`ї від 11 березня 2026 року за № 069/018-136, в їхньому закладі перебувають малолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 18 квітня 2025 року по теперішній час. Мати ОСОБА_11 відвідала своїх доньок в такі дати: 30 червня, 30 липня, 07 серпня, 19 серпня, 09 вересня, 17 грудня та 16 лютого, 17 лютого, 04 березня 2026 року /а.с. 62/.

06 червня 2025 року постановою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/18000/25-п ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно з статтею 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Виходячи зі змісту частини першої ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до частини першої статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно частиною другою ст. 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, виключними підставами позбавлення батьківських прав матері або батька є: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Відповідно до частини першої статті 12 цього ж Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Відповідно до пункту 2 статті 170 Сімейного кодексу України, у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків, або осіб які їх замінюють.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Пунктом 15 Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Отже, суд встановив, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишаючись із своєю матер`ю, знаходиться у зоні постійного ризику для свого здоров`я, як фізичного, так і психологічного, відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню, утриманню доньки, не забезпечує навіть базові її потреби, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 166 Сімейного кодексу України, особа, яка позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Разом з тим, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, як передбачено частиною другою статті 166 вказаного Кодексу.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, що встановлено частиною третьою статті 166 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

За приписами частини третьої ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Водночас, згідно з частиною другою ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 183 Сімейного кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. За частиною третьою вказаної статті, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до встановлених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову і у частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 - у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За приписами частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тому, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, від сплати якої позивач звільнений на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», а саме сума у розмірі 3 633, 60 грн.

Відповідно до статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 32, 48, 51, 55, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 150, 155, 164-166, 170, 180 Сімейного кодексу України,

ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»,

ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 351-355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Печерської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини, позбавлення батьків батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Позбавити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) аліменти на користь її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) в дохід Держави судовий збір 3 633, 60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова