Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №753/9593/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9593/26

провадження № 2/753/10868/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Комаревцевої Л.В.

з секретарем Солодуха В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду № 219 по вул. Кошиця, 5а у порядку цивільного судочинства цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі було набуте майнове право щодо квартири АДРЕСА_1 , а подальше оформлення договору купівлі-продажу цієї квартири 03.02.2025 було здійснене відповідачем після розірвання шлюбу, однак на виконання попереднього договору, укладеного у період шлюбу, в інтересах сім`ї та за згодою позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 .

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 19.06.2023 у справі № 947/14970/23 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Зазначене рішення набрало законної сили 20.07.2023.

За викладених обставин позивач просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частку (частину) квартири, загальною площею 55,5 кв.м., житловою площею 18,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , покласти на позивача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом досліджено письмові докази, надані позивачем. Паспорт та РНОКПП позивача ОСОБА_2 підтверджують її особу, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та процесуальну правосуб`єктність як сторони у справі. Паспорт відповідача ОСОБА_3 підтверджує його особу, дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а також те, що саме він є особою, яка виступала покупцем за договором купівлі-продажу квартири від 03.02.2025.

Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 підтверджує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.02.2014, актовий запис № 58, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі.

Цей доказ має істотне значення, оскільки саме період перебування сторін у шлюбі є визначальним для застосування презумпції спільної сумісної власності подружжя.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 19.06.2023 року у справі № 947/14970/23 підтверджує факт розірвання шлюбу між сторонами, дату ухвалення рішення та дату набрання ним законної сили - 20.07.2023.

Вказаним рішенням питання поділу спільного майна подружжя не вирішувалося, що прямо зазначено у його мотивувальній частині. Отже, наявність цього рішення не перешкоджає розгляду даної справи про поділ майна.

Заява ОСОБА_2 , справжність підпису на якій засвідчено 29.01.2025 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пастернаком М.М., має ключове доказове значення. Із цієї заяви вбачається, що позивач підтвердила: на день укладення попереднього договору № 1771/ДНЗ/269 купівлі-продажу квартири, посвідченого 17.03.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікульшиною О.В. за реєстровим № 264, вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 ; попередній договір укладався сторонами як подружжям та в інтересах сім`ї; грошові кошти, сплачені за таким договором, є спільною сумісною власністю подружжя; шлюбний договір між сторонами не укладався; позивач надала згоду ОСОБА_3 на укладення та підписання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Договір купівлі-продажу квартири від 03.02.2025 підтверджує, що покупцем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , який діяв через представника ОСОБА_6 . З договору вбачається, що квартира має загальну площу 55,5 кв. м, житлову площу 18,1 кв. м, а ціна продажу становить 1 625 673,25 грн. Водночас у договорі прямо зазначено, що він укладається на виконання попереднього договору № 1771/ДНЗ/269 від 17.03.2021.

Ця обставина підтверджує зв`язок між майном, оформленим у 2025 році, та правовідносинами, які виникли між сторонами ще у період їхнього шлюбу.

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.02.2025 підтверджує державну реєстрацію речового права щодо спірної квартири після посвідчення договору купівлі-продажу. Цей доказ підтверджує виникнення зареєстрованого речового права на об`єкт нерухомого майна.

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.04.2026 підтверджує актуальний стан державної реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно станом на дату звернення до суду та свідчить про наявність предмета спору.

Довідка внутрішньо переміщеної особи підтверджує обставини фактичного місця перебування позивача та її статус внутрішньо переміщеної особи.

Цей доказ має допоміжне процесуальне значення для ідентифікації позивача та належного листування, однак самостійно не підтверджує і не спростовує режим спірного майна.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч.1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом ч.1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Положеннями ч.4 ст.65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 368 Цивільного кодексу спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Суд враховує, що сам договір купівлі-продажу спірної квартири укладений 03.02.2025, тобто після набрання законної сили рішенням про розірвання шлюбу. Однак цей договір був укладений на виконання попереднього договору від 17.03.2021, тобто договору, укладеного у період зареєстрованого шлюбу сторін. Крім того, нотаріально посвідчена заява позивача від 29.01.2025 прямо підтверджує, що попередній договір укладався сторонами як подружжям, в інтересах сім`ї, а кошти, сплачені за цим договором, визнавалися позивачем спільною сумісною власністю подружжя.

Будь-яких доказів укладення між сторонами шлюбного договору, договору про зміну правового режиму спірного майна або доказів того, що спірне майно набувалося виключно за особисті кошти відповідача, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 підлягає поділу як майно, набуте внаслідок реалізації майнових прав, що виникли у сторін під час шлюбу та були пов`язані зі спільними майновими інтересами подружжя.

Відповідно до ст. 12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Надані позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторону пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 502,70 грн.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст. 328, 368, 372 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,5 кв. м, житловою площею 18,1 кв. м, об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55,5 кв. м, житловою площею 18,1 кв. м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55,5 кв. м, житловою площею 18,1 кв. м.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 502 грн 70 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10.06.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.